§ 2. Правові засади стандартизації і нормування угалузі охорони атмосферного повітря

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмос-ферного повітря відповідно до ст. 4 Закону України «Проохорону атмосферного повітря» проводяться з метою вста-новлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог доохорони атмосферного повітря від забруднення та забезпе-чення екологічної безпеки.

Стандартизація і нормування в галузі охорони атмос-ферного повітря спрямовані на:

забезпечення безпечного навколишнього природногосередовища та запобігання екологічним катастрофам;

реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузіохорони атмосферного повітря;

встановлення єдиних вимог до обладнання і спорудщодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобі-гання виникненню аварій та техногенних катастроф;

впровадження і використання сучасних екологічнобезпечних технологій.

Змістом стандартизації є діяльність, що полягає у вста-новленні положень для загального і багаторазового засто-сування щодо наявних чи можливих завдань з метою до-сягнення оптимального ступеня впорядкування у певнійсфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідностіпродукції, процесів та послуг їх функціональному призна-ченню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву (ст. 1 Закону України «Простандартизацію» від 17 травня 2001 року № 2408-3[247]).

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря роз-робляються, приймаються, схвалюються, переглядаються,змінюються, їх дія припиняється в порядку, встановленомузаконом (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про охорону атмосфер-ного повітря»).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону атмосфер-ного повітря» у галузі охорони атмосферного повітря вста-новлюються такі нормативи:

нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

нормативи граничнодопустимих викидів забруднюю-чих речовин стаціонарних джерел;

нормативи граничнодопустимого впливу фізичних табіологічних факторів стаціонарних джерел;

нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьо-ваних газах та впливу фізичних факторів пересувнихджерел;

технологічні нормативи допустимого викиду забруд-нюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нор-мативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у га-лузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабі-нетом Міністрів України відповідно до закону.

Визначення понять зазначених нормативів закріпленеу ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного пові-тря».

Нормативи екологічної безпеки атмосферного по-вітря - це група нормативів, дотримання яких запобігаєвиникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навко-лишнього природного середовища від впливу шкідливих чин-ників атмосферного повітря.

У п. 3 Порядку розроблення та затвердження нормати-вів екологічної безпеки атмосферного повітря, регламен-тованого постановою Кабінету Міністрів України від 13березня 2002 року № 299[248], для оцінки стану забрудненняатмосферного повітря у місцях постійного чи тимчасово-го перебування людей встановлено нормативи екологічноїбезпеки атмосферного повітря, до яких належать: нормати-ви якості атмосферного повітря; граничнодопустимі рівніакустичного, електромагнітного, іонізуючого, інших видіввпливу фізичних та біологічних факторів на стан атмос-ферного повітря населених пунктів.

Міністерство охорони навколишнього природного се-редовища України визначає перелік забруднюючих речо-вин, фізичних та біологічних факторів, для яких розробля-ються нормативи.

Під час розроблення нормативів враховуються: ступіньвпливу фізичних та біологічних факторів на населення, їхграничнодопустимі рівні, концентрації забруднюючих ре-човин, встановлені Міністерством охорони здоров'я Укра-їни; кліматичні умови; вразливість представників флори іфауни та місць їх поширення; вплив забруднення атмос-ферного повітря на історичні пам'ятки; техніко-економічнеобґрунтування граничнодопустимого рівня впливу фізич-них та біологічних факторів і забруднення; можливістьтранскордонного перенесення забруднюючих речовин (п. 5Порядку розроблення та затвердження нормативів еколо-гічної безпеки атмосферного повітря).

Норматив граничнодопустимого викиду забруднюю-чої речовини стаціонарного джерела - це граничнодопус-тимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовинв атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

На підставі ст. 7 Закону України «Про охорону атмос-ферного повітря» нормативи граничнодопустимих вики-дів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містятьсяу складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться відокремих типів обладнання, споруд і надходять в атмос-ферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюютьсяз метою забезпечення дотримання нормативів екологічноїбезпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної

Екологічне право Українидоцільності, рівня технологічних процесів, технічного ста-ну обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів об-ладнання і споруд залежно від часу розроблення та введен-ня у дію, наявності наукових і технічних розробок, еконо-мічної доцільності встановлюються:

норматив граничнодопустимого викиду забруднюючоїречовини стаціонарного джерела;

технологічні нормативи допустимих викидів забруд-нюючих речовин або їх суміші, які визначаються у міс-ці їх виходу з устаткування.

Вищезазначені нормативи розробляються та затвер-джують відповідно до постанови Кабінету Міністрів Укра-їни від 28 грудня 2001 року № 1780[249].

Нормативи граничнодопустимих викидів забрудню-ючих речовин із стаціонарних джерел визначаються заметодикою, яка затверджується Міністерством охорони на-вколишнього природного середовища України, з метою за-безпечення дотримання нормативів екологічної безпеки ат-мосферного повітря з урахуванням економічної доцільності,рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання тагазоочисних установок, вимог національного законодавства ізаконодавства Європейського Союзу та розробляються:

на одиницю маси за одиницю часу;

на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів забруднюючих речовинабо їх сумішей (включаючи ступінь розведення) встанов-люються технологічні нормативи (п. 2 Порядку розроблен-ня та затвердження нормативів граничнодопустимих вики-дів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел).

Технологічний норматив допустимого викиду за-бруднюючої речовини - це граничнодопустимий викид за-бруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визнача-ється у місці його виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів за-бруднюючих речовин належать:

поточні технологічні нормативи - для діючих окремихтипів обладнання, споруд на рівні підприємств з най-кращою існуючою технологією виробництва аналогіч-них за потужністю технологічних процесів;

перспективні технологічні нормативи - для нових і та-ких, що проектуються, будуються або модернізуються,окремих типів обладнання, споруд з урахуванням до-сягнень на рівні передових вітчизняних і світових тех-нологій та обладнання (ч. 3 ст. 7 Закону України «Проохорону атмосферного повітря»).

Норматив граничнодопустимого впливу фізичнихта біологічних факторів стаціонарних джерел - ценорматив, який встановлюється для кожного стаціонар -ного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючогота інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якогофізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі зурахуванням перспектив його розвитку в період терміну діївстановленого нормативу не призведе до перевищення нор-мативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за най-більш суворим нормативом).

Згідно з п. 2 Порядку розроблення і затвердження нор-мативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних табіологічних факторів стаціонарних джерел забруднення настан атмосферного повітря, який врегульований постано-вою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року№ 300[250], нормативи встановлюються для кожного стаціо-нарного джерела забруднення з урахуванням рівня, за умо-

Екологічне право Україниви додержання якого фізичний та біологічний вплив усіхстаціонарних джерел забруднення у тому чи іншому райо-ні, враховуючи перспективи його розвитку, у визначенийтермін не перевищуватиме нормативи екологічної безпекиатмосферного повітря.

Розроблення нормативів відповідно до п. 4 зазначеногоПорядку здійснюється підприємствами, установами, орга-нізаціями та громадянами - суб'єктами підприємницькоїдіяльності за власні кошти.

Норматив вмісту забруднюючої речовини у відпра-цьованих газах та впливу фізичних факторів пересув-ного джерела - це граничнодопустима кількість забрудню-ючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела,що відводиться в атмосферне повітря.

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуату-ються на території України, встановлюються норматививмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах тавпливу фізичних факторів цих джерел, які розробляють-ся з урахуванням сучасних технічних рішень щодо змен-шення утворення забруднюючих речовин, зниження рівніввпливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газівта економічної доцільності (ст. 9 Закону України «Про охо-рону атмосферного повітря»). Правовим підґрунтям вста-новлення таких нормативів є не лише відповідні положен-ня Закону України «Про охорону атмосферного повітря»,а й положення Порядку розроблення та затвердженнянормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьова-них газах та впливу фізичних факторів пересувних джерелзабруднення атмосферного повітря, який регламентуєть-ся постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня2002 року № 303[251].