§ 5. Принципи та система екологічного права : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 5. Принципи та система екологічного права

Екологічне право як і будь-яка інша галузь права ґрун-тується на відповідних правових принципах. Термін «прин-цип» походить від латинського слова «principium» та озна-чає основу, початок. Він має декілька значень: 1) основне,вихідне положення якої-небудь теорії, вчення тощо, 2) вну-трішнє переконання, погляд на дії, що визначають нормуповедінки, 3) основа пристрою, робота якого-небудь меха-нізму, прибору, устаткування[55].

Призначення правових принципів полягає в тому, щовони здійснюють універсальне й узагальнене закріпленняоснов суспільного ладу, а також забезпечують одноманітнеформулювання норм права та їхній вплив на суспільні від-носини у формі правового регулювання та інших видів пра-вового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного,психологічного, системоутворюючого тощо)[56].

Принципами екологічного права необхідно вважатиосновні ідеї, засади закріплені у екологічному законодавстві,які визначають зміст норм екологічного права та напрямирегулювання відносин з приводу охорони навколишнього при-родного середовища, раціонального використання і відтво-рення природних ресурсів та забезпечення екологічної без-пеки.

До принципів взагалі й зокрема до принципів екологіч-ного права відношення різне. У науці існує думка, що наяв-ність принципів у законі є його недоліком, багатослівністю,розпливчастістю, а самі принципи деякі вчені називаютьпростими словами, деклараціями, які не мають навіть зміс-товного навантаження.

На нашу думку, принципи відіграють величезну роль.Саме на основі принципів мова йде про принципові під-ходи до вирішення будь-яких проблем. Еколого-правовіпринципи можуть офіційно закріплюватися у законодав-стві або виводяться з його змісту. Принципи екологічногоправа спираються на загальноправові принципи, які врахо-вуються при формуванні принципів галузі права1.

Основні принципи охорони навколишнього природногосередовища законодавчо закріплені у ст. 3 Закону України«Про охорону навколишнього природного середовища». їхможна поділити на загальноюридичні та спеціальноюри-дичні (рис. 1.7).

Принцип законності має реалізацію у додержанні нормзаконодавства та правових приписів у галузі екології усімасуб'єктами - фізичними і юридичними особами.

Відповідно до принципу гуманності законодавство пе-редбачає запобіжні заходи щодо нанесення шкоди рослин-ному та тваринному світу, а також усім формам біологічнихорганізмів. Так, у ст. 7 Модельного закону про твариннийсвіт, прийнятому на дев'ятому пленарному засіданні Між-парламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постано-ва № 9-14 від 8 червня 1997 року), серед основних прин-ципів державного управління в галузі охорони природи тавикористання тваринного світу, збереження та відновлен-ня середовища їх існування зазначено, що здійснення ви-користання тваринного світу дозволено способами, які недопускають жорстокого поводження з тваринами згідно зпринципами гуманності.

Принцип демократизму полягає в тому, що екологічнеправо та законодавство повинні адекватно виражати волюнароду. Підґрунтям цього є ч. 1 ст. 5 Конституції України,яка визначає носієм суверенітету і єдиним джерелом вла-ди в Україні народ. Народ здійснює владу безпосередньоі через органи державної влади та органи місцевого само-врядування. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конститу-ції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні таінші природні ресурси, які знаходяться в межах територіїУкраїни, природні ресурси її континентального шельфу,виключної (морської) економічної зони є об'єктами прававласності Українського народу. Від імені Українського на-роду права власника здійснюють органи державної владита органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією.

До числа найважливіших наукових проблем, рішенняяких можливе лише в рамках міжнародного співробітни-цтва вчених, ставиться визначення характеристик еколо-34гічної стійкості планети у цілому і в основних підсистемахбіосфери. Завдяки своєму науковому потенціалу Українав цьому питанні може зіграти одну із провідних ролей, щообумовлює необхідність з'ясування значення міждержав-ного екологічного співробітництва як основного принци-пу охорони навколишнього природного середовища.

Проголошений у Законі України «Про охорону навко-лишнього природного середовища» принцип міждержав-ного співробітництва в галузі охорони довкілля передбачаєнаступне:

кожен має право на безпечне для життя і здоров'я до-вкілля (дане положення має своє відображення у Кон-ституції України та забезпечується рядом гарантій);

кожна держава має право на використання навколиш-нього природного середовища й природних ресурсів зметою розвитку, а також для забезпечення потреб сво-їх громадян (у цьому виявляється суверенітет держа-ви, її можливість визначати свою екологічну політику,встановлювати співвідношення між своєю економікоюта екологією);

екологічне благополуччя однієї держави не може забез-печуватися за рахунок інших держав або без урахуван-ня їхніх інтересів (природні ресурси малорозвиненихкраїн не повинні нестримно експлуатуватися індустрі-альними державами);

господарська діяльність, здійснювана на території дер-жави, не повинна завдавати шкоди навколишньомуприродному середовищу як у межах, так і за межамиїї юрисдикції (боротьба із транскордонним забруднен-ням та попередження шкідливих наслідків господар-ської діяльності є одними із пріоритетних завдань су-часного світу);

неприпустимість будь-яких видів господарської таіншої діяльності, екологічні наслідки якої непередба-чувані (розвиток науково-технічного прогресу і мож-ливостей людини досяг такого рівня, коли стало необ-хідним порівнювати та зважувати переваги і негативнінаслідки атомної енергетики, прориву в космос, обвод-нення й осушення земель);

встановлення контролю на глобальному, регіональ-ному та національному рівнях за станом і змінами на-вколишнього природного середовища й природнихресурсів на основі міжнародно-визнаних критеріїв і па-раметрів (Україна бере участь у здійсненні міжнарод-ного екологічного моніторингу, виконує взяті відпо-відно до підписаних міжнародних угод зобов'язання);

забезпечення вільного і безперешкодного міжнародно-го обміну науково-технічною інформацією із проблемнавколишнього природного середовища та передовихресурсозберігаючих технологій (відкриття кордонівдля обміну інформацією, що не є державною таємни-цею - одне із незаперечних досягнень корінних реформв Україні, яке має взаємовигідний характер).

Принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки,як один із спеціальноюридичних принципів, передбачаєпершочерговість додержання норм екологічної безпекипри здійсненні господарської діяльності, що може негатив-но вплинути на стан довкілля та здоров'я людей.

Принцип обов'язковості додержання екологічнихстандартів, нормативів та лімітів використання при-родних ресурсів забезпечує екологічне благополуччя на-селення, належну якість довкілля та раціональне викорис-тання природних ресурсів.

Під стандартизацією в галузі екології необхідно розу-міти встановлення в державному масштабі єдиних нормта вимог щодо забезпечення екологічної безпеки, охоронинавколишнього природного середовища та раціональногоприродокористування.36

Екологічні нормативи - це сукупність встановленихдержавними органами гранично допустимих показниківможливого впливу на здоров'я населення, стан навколиш-нього природного середовища і окремих природних ресур-сів. Існуюча система гранично допустимих концентраційне надає прямої стимулюючою дії на жорстке додержанняпідприємствами технологічного режиму. Питання додер-жання норм екологічної безпеки, якості довкілля та раціо-нальності природокористування потребує негайної розроб-ки дієвого технологічного режиму для підприємств.

Ліміт використання природних ресурсів - це граничніобсяги, в межах яких дозволяється спеціальне викорис-тання лісових ресурсів, корисних копалин, рибних запа-сів та інших об'єктів водного промислу, поверхневих тапідземних вод, мисливських та немисливських видів тва-рин, тварин і рослин занесених до Червоної книги Укра-їни, природних ресурсів у межах територій та об'єктівприродно-заповідного фонду. Ліміти використання при-родних ресурсів встановлюють з метою забезпечення раці-онального, економного використання природних ресурсів,збереження просторової та видової різноманітності, ціліс-ності природних об'єктів і комплексів[57].

Екологічна експертиза нині відіграє роль найбільшефективного засобу запобігання шкоди, яка завдається до-вкіллю, природним ресурсам та здоров'ю людини.

Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених держав-них органів, еколого-експертних формувань та об'єднаньгромадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічномудослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектнихта інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких моженегативно впливати або впливає на стан навколишньогоприродного середовища, і спрямована на підготовку ви-сновків про відповідність запланованої чи здійснюваноїдіяльності нормам і вимогам законодавства про охоронунавколишнього природного середовища, раціональне ви-користання і відтворення природних ресурсів, забезпечен-ня екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про еколо-гічну експертизу»).

Принцип безоплатності загального використанняприродних ресурсів закріплений у законодавстві України.Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про охоро-ну навколишнього природного середовища» громадянамгарантується право загального використання природнихресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (ес-тетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо)безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими осо-бами і надання відповідних дозволів, за винятком обме-жень, передбачених законодавством України.

В ринкових умовах в Україні роль принципу платнос-ті спеціального використання природних ресурсів длягосподарської діяльності стрімко зростає. Плату за вико-ристання природних ресурсів сплачують як фізичні, так іюридичні особи, які використовують природні ресурси направі власності та на праві природокористування.

Переходячи до розгляду питання системи екологічногоправа, необхідно відзначити, що вона визначається систе-мою об'єктів природи, розвитком суспільства і рівнем на-вантаження на системи природи. її основоположним еле-ментом необхідно вважати природний зміст[58].

Система екологічного права - це логічно послідовнерозміщення еколого-правових інститутів, що регулюютьохорону навколишнього природного середовища, раціональневикористання та відтворення природних ресурсів, забезпе-чення екологічної безпеки.

Система екологічного права як галузі права склада-ється із Загальної та Особливої частин. Норми Загальноїчастини стосуються правового регулювання відносин влас-ності на природні ресурси, природокористування, системита статусу органів управління та контролю в екологічнійсфері, відповідальності за порушення екологічного зако-нодавства та ін. Норми Спеціальної частини врегульову-ють використання, охорону та по можливості відновленняокремих природних ресурсів, режим територій природно-заповідного фонду, рекреаційних, курортних та лікувально-оздоровчих зон тощо.

Система науки екологічного права та система навчаль-ної дисципліни «Екологічне право України» будуються, восновному, по системі галузі екологічного права.

У системі науки екологічного права також виділяєтьсяЗагальна та Особлива частини. В Загальній частині дослі-джуються та аналізуються поняття, предмет, методи, прин-ципи, система екологічного права та інші питання. Особли-ва частина науки екологічного права містить дослідженняінститутів, проблем окремих підгалузей екологічного пра-ва (природоохоронного, природоресурсового, антропоохо-ронного).

Навчальна дисципліна «Екологічне право України»поділяється на три частини: Загальну, Особливу та Спе-ціальну. До Загальної частини навчальної дисциплінивходить вивчення поняття, предмета, методів, принципів,системи екологічного права; джерел екологічного права;управління природокористуванням та охороною довкіл-ля; екологічних прав та обов'язків; права власності на при-родні ресурси та права природокористування; правовогозабезпечення екологічної безпеки; економіко-правовогомеханізму природокористування і охорони навколишньо-го природного середовища; відповідальності за порушенняекологічного законодавства. Особлива частина навчальноїдисципліни «Екологічне право України» передбачає ви-вчення правових норм та правовідносин, що утворюють зе-мельне, водне, гірниче, лісове, фауністичне, атмосферне, атакож антропоохоронне право; правовий режим територійприродно-заповідного фонду, рекреаційних, курортних талікувально-оздоровчих зон. Спеціальна частина охоплюєвивчення положень міжнародного екологічного права.

Контрольні питання

У чому полягають особливості історичного розвиткуекологічного законодавства?

Дайте визначення поняттю екологічного права як га-лузі права.

Розкрийте зміст поняття екологічного права як галузіюридичної науки.

У чому полягає сутність поняття екологічного праваяк навчальної дисципліни?

Що є предметом екологічного права?

Назвіть види екологічних правовідносин.

Охарактеризуйте поняття методу правового регулю-вання екологічних відносин.

Які види правових методів регулювання екологічнихвідносин застосовуються в екологічному праві?

Що таке об'єкт екологічного права?

Сформулюйте поняття принципів екологічного права.

Які є види принципів екологічного права?

Розкрийте сутність системи екологічного права.

Розділ ІІ. Джерела екологічного права

§ 1. Поняття та види джерел екологічного права.§ 2. Зміст екологічного законодавства.§ 3. Конституційні основи екологічного права.§ 4. Законодавчі і підзаконні нормативно-правові актияк джерела екологічного права.