§ 1. Правова охорона навколишньогоприродного середовища в населених пунктах : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Правова охорона навколишньогоприродного середовища в населених пунктах

Проблеми пов'язані з розвитком населених пунктів, ма-ють глобальних характер. Україна у цьому питанні не є ви-ключенням. Загальна оцінка розвитку населених пунктівУкраїни підтверджує, що вони з кожним роком все більшеі більше потерпають через деградацію навколишнього при-родного середовища. Одним із шляхів виходу з зазначеноїситуації є посилення контролю за виконанням правовихнорм екологічного законодавства всіма фізичними та юри-дичними особами при здійсненні ними будь-якої господар-ської діяльності.

Законодавство, що регулює правову охорону навколиш-нього природного середовища в населених пунктах, харак-теризується своєю багаточисельністю.

Так, згідно зі ст. 54 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» місцеві Ради, під-

Екологічне право Україниприємства, установи, організації повинні вживати необхід-ні заходи щодо запобігання та недопущення перевищеннявстановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іоні-зуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навко-лишнє природне середовище і здоров'я людини в населенихпунктах, рекреаційних і заповідних зонах, а також в місцяхмасового скупчення і розмноження диких тварин.

У свою чергу, у ст. 59 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» визначено, що пла-нування, розміщення, забудова і розвиток населених пунк-тів здійснюються за рішенням місцевих Рад з урахуваннямекологічної ємкості територій, додержанням вимог охоро-ни навколишнього природного середовища, раціональноговикористання природних ресурсів та екологічної безпеки.

При розробці генеральних планів розвитку і розміщеннянаселених пунктів сільські, селищні, міські Ради встанов-люють режим використання природних ресурсів, охоро-ни навколишнього природного середовища та екологічноїбезпеки у приміських та зелених зонах за погодженням зРадами, на території яких вони знаходяться, відповідно дозаконодавства України.

Конкретизація конституційного права громадян на охо-рону здоров'я здійснена у статті 6 Основ законодавстваУкраїни про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року№ 2801-XII[255]. У ній поряд з різноманітними чинниками, яківизначають умови забезпечення права на охорону здоров'я,визначено санітарно-епідемічне благополуччя території інаселеного пункту, де проживає громадянин.

Обов'язок щодо забезпечення пріоритетності охоро-ни здоров'я у власній діяльності покладається на держав-ні, громадські або інші органи, підприємства, установи,організації, посадових осіб та громадян. Окрім того, вонизобов'язані не завдавати шкоди здоров'ю населення і окре-мих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогухворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків,сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'яв їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, перед-бачені законодавством про охорону здоров'я (ст. 5 Основзаконодавства України про охорону здоров'я).

Санітарно-епідемічне благополуччя територій і на-селених пунктів забезпечується відповідно до ст. 27Основ законодавства України про охорону здоров'я сис-темою державних стимулів та регуляторів, спрямованихна суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціаль-них санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних за-ходів та організацією державного санітарного нагляду.

В Україні встановлюються єдині санітарно-гігієнічнівимоги до планування і забудови населених пунктів; будів-ництва і експлуатації промислових та інших об'єктів; очист-ки і знешкодження промислових та комунально-побутовихвикидів, відходів і покидьків; утримання та використанняжилих, виробничих і службових приміщень та територій, наяких вони розташовані; організації харчування і водопос-тачання населення; виробництва, застосування, зберігання,транспортування та захоронення радіоактивних, отруйнихі сильнодіючих речовин; утримання і забою свійських тадиких тварин, а також до іншої діяльності, що може загро-жувати санітарно-епідемічному благополуччю територій інаселених пунктів.

Значна увага при здійсненні правової охорони навко-лишнього природного середовища в населених пунктахприділяється атмосферному повітрю. Так, на підставі ст. 11Закону України «Про охорону атмосферного повітря» длязабезпечення екологічної безпеки, створення сприятливо-го середовища життєдіяльності, запобігання шкідливомувпливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навко-

Екологічне право Українилишнє природне середовище здійснюється регулюваннявикидів найбільш поширених і небезпечних забруднюю-чих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Мі-ністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабіне-том Міністрів України не менше одного разу на п'ять роківза пропозицією спеціально уповноваженого центральногооргану виконавчої влади з питань охорони навколишньо-го природного середовища і спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади з питань охорониздоров'я.

За поданням територіальних органів спеціально упо-вноваженого центрального органу виконавчої влади з охо-рони навколишнього природного середовища і спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади зпитань охорони здоров'я органи місцевого самоврядуванняз урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону,населеного пункту можуть додатково встановлювати пере-лік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулю-вання їх викидів на відповідній території.

Охорона земель і ґрунтів від забруднення відходамизгідно зі ст. 46 Закону України «Про охорону земель» пе-редбачає заборону несанкціонованого скидання і розміщен-ня відходів у підземних горизонтах, на території міст та ін-ших населених пунктів, на землях природно-заповідного таіншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного таісторико-культурного призначення, у межах водоохорон-них зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в іншихмісцях, що може створювати небезпеку для навколишньогоприродного середовища та здоров'я людини.

У Законі України «Про охорону земель», зокрема у ст.48, при здійсненні містобудівної діяльності визначені захо-ди щодо:

максимального збереження площі земельних ділянок зґрунтовим і рослинним покривом;

зняття та складування у визначених місцях родючогошару ґрунту з наступним використанням його для по-ліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації зе-мель та благоустрою населених пунктів і промисловихзон;

недопущення порушення гідрологічного режиму зе-мельних ділянок;

дотримання екологічних вимог, установлених зако-нодавством України, при проектуванні, розміщенні табудівництві об'єктів.