§ 3. Міжнародна відповідальність за екологічніправопорушення. Вирішення міжнароднихекологічних спорів : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3. Міжнародна відповідальність за екологічніправопорушення. Вирішення міжнароднихекологічних спорів

Проблема міжнародної відповідальності в галузі еко-логії є однією із складних в міжнародному праві та не маєоднозначного вирішення в практиці міжнародного спілку-вання.

Поняття міжнародно-правової відповідальності заекологічні правопорушення можна розглядати у широ-кому та вузькому розумінні. Так, у широкому розуміннізмістом цього поняття є юридичний обов'язок суб'єкта пра-вопорушення ліквідувати наслідки шкоди, завданої іншомусуб'єкту міжнародного права в результаті порушення нормчинного міжнародного екологічного законодавства. У своючергу, у вузькому розумінні - це юридичні наслідки, що на-стають для суб'єкта міжнародного права в результаті по-рушення ним міжнародних еколого-правових зобов'язань.

Суб'єктами відповідальності в міжнародному еко-логічному праві є держави (безпосередньо винні, співучас-ники, пособники);міжурядові організації; спеціальні суб'єктиміжнародного права; фізичні особи, які мають офіційнийдержавний статус.

Для міжнародного екологічного права характерна неве-лика кількість міжнародних конвенцій, договорів та угод,які передбачають міри відповідальності. Як правило, в нихне встановлюють конкретні санкції за вчинене екологічнеправопорушення. Проте деякі міжнародні акти в галузі еко-логії достатньо ґрунтовно врегульовують відповідальність.

Так, Брюссельська конвенція про цивільну відпові-дальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.)установила об'єктивну відповідальність судновласників зашкоду від забруднення нафтою, яку заподіяно у територі-альних водах прибережної держави суднами, що належатьдержаві, яка підписала Конвенцію. Власник судна відпові-дає за всяку шкоду, яка виникла від забруднення моря (ви-тік або злив нафти).

Дана Конвенція передбачає обов'язкове страхуваннявідповідальності за збиток від забруднення під час пере-везення судном більше 2000 т нафти наливом. Альтерна-тивою страхуванню може бути банківська гарантія або сві-доцтво, видане міжнародним компенсаційним фондом, насуму, що відповідає межі відповідальності, яка встановленаКонвенцією. Кожному судну, що виконало цю вимогу, ви-дається свідоцтво. При його відсутності судну може бутизаборонено заходити або залишати порт держави - учасни-ці Конвенції.

У Брюссельській конвенції встановлена межа відпові-дальності рівна 210 млн. умовних золотих франків (2 тис.франків за 1 зареєстровану тонну вмісту судна). Власниксудна може бути звільнений від відповідальності, якщо до-веде, що збиток: а) є результатом воєнних дій, ворожих дій

Екологічне право Україниабо стихійного явища; б) був цілком викликаний дією абобездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоди або бувцілком викликаний недбалістю чи іншою неправомірноюдією уряду або іншого органу влади, відповідального за до-держання в порядку вогнів і інших навігаційних засобів.

Згідно із Конвенцією про цивільну відповідальністьза шкоду від забруднення нафтою в результаті роз-відки або розробки мінеральних ресурсів морського дна(1976р.) «оператором» визнається особа, яка має чи не маєліцензію, призначена в якості оператора в цілях Конвенціїконтролюючою державою, а при відсутності такого призна-чення здійснює загальний контроль за діяльність, що про-водиться на установці. Оператор має право обмежити своювідповідальність відповідно до Конвенції по відношеннюдо кожної установки та кожного інциденту сумою в 30 млн.визначених грошових одиниць.

Ст. 3 Конвенції про додаткове відшкодування заядерний збиток (1997 р.) регламентує кошти, якими за-безпечується відшкодування ядерного збитку за кожнийінцидент, а саме:

i) відповідальна за установку держава забезпечує на-явність 300 млн. СПЗ[262] або більшої суми, яку вона могла кон-кретно вказати депозитарію в будь-який час до ядерного ін-циденту, або перехідної суми відповідно до підпункту «ii»;

ii) договірна сторона може встановити максимум на 10років від дня відкриття для підписання даної Конвенції пе-рехідну суму не менш 150 мільйонів СПЗ відносно ядерно-го інциденту, що відбувся в цей період.

понад суму, яка надається відповідно до підпункту«a», договірні сторони виділяють державні фонди відповід-но до формули, наведеної в статті IV.

Женевська конвенція про цивільну відповідальністьза шкоду, спричинену під час перевезення небезпечнихвантажів автомобільним, залізничним і внутрішнімводним транспортом (1989р.), установила, що за шкоду,спричинену будь-яким небезпечним вантажем у ході йогоперевезення, з моменту інциденту відповідальність несеперевізник. Як відповідно і до Брюссельської конвенції,перевізник звільняється від відповідальності, якщо дове-де, що збиток є результатом воєнних дій, ворожих дій абостихійного явища; викликаний діями третіх осіб з наміромзавдати шкоди.

Спори, які виникають у практичній діяльності міжна-родного співтовариства, вирішуються Міжнародним еколо-гічним судом. Рішення про його створення було прийнятегрупою юристів на конференції в Мехіко в листопаді 1994року[263]. Перший склад суддів включив 29 юристів-екологівіз 24 країн.

Діяльність Міжнародного екологічного суду регулю-ється його статутом, згідно з яким суд вирішує міжна-родні спори у галузі екології трьома шляхами: а) шляхомконсультування заінтересованих сторін за їх проханнямна основі юридичного аналізу конкретної ситуації; б) шля-хом примирення сторін, між якими виник спір, на основіприйнятого компромісного рішення спірної ситуації, якевлаштовує обидві сторони; в) шляхом проведення повно-цінного судово-арбітражного процесу за взаємною згодоюсторін з винесенням рішення, яке сторони наперед визна-ють для себе обов'язковим.

Розгляд спорів в Міжнародному екологічному суді за-снований на принципах третейського суду. Сторони саміприймають рішення про звернення до суду та обирають ізйого складу трьох чи більше суддів для розгляду справи.

Коло осіб, які можуть звертатися до Міжнародного еко-логічного суду, необмежене.

Міжнародний екологічний суд розглядає різноманітніспори. Наприклад, спори пов'язані із забрудненням навко-лишнього природного середовища сусідньої держави та від-шкодуванням екологічної шкоди, недопущенням, призупи-ненням чи припиненням екологічно шкідливої діяльності.Він розглядає також спори, які стосуються використаннята охорони природних ресурсів, які розділяються двома ібільше державами. У числі деяких інших - спори про за-хист екологічних прав громадян.

Розгляд справ у Міжнародному екологічному суді здій-снюється на підставі міжнародного екологічного права, на-ціонального законодавства сторін, прецедентів.

Контрольні питання

Дайте визначення поняттю міжнародне екологічнеправа.

Назвіть суб'єкти міжнародних екологічних відносин.

Що є об'єктами міжнародного екологічного права?

Викладіть принципи міжнародного екологічного права.

Сформулюйте поняття джерел міжнародного еколо-гічного права.

Охарактеризуйте джерела міжнародного екологічногоправа.

Розкрийте зміст поняття міжнародно-правової відпо-відальності за екологічні правопорушення.

Які нормативно-правові акти регламентують притяг-нення винних до міжнародно-правової відповідаль-ності за екологічні правопорушення?

Яким органом вирішуються міжнародні екологічніспори?

Рекомендована література

Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч.посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вен-турі, 1996. - 208 с.

Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва О.Ю. Екологічне пра-во України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекційу схемах (Загальна і Особлива частини): Навч. посіб-ник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Гетьман А.П., Здоровко Л.М. Регіональний екологіч-ний контроль: теорія правового регулювання: Моно-графія. - К.: Інститут законод. передбачень і правовоїекспертизи, 2004. - 216 с.

Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишньогоприродного середовища. - К.: Знання, 2000. - 203 с.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

Добровольський В.В. Екологічні знання: Навч. посіб-ник. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - 340 с.

Екологічне право України. Академічний курс: Підруч-ник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2005. - 848 с.

Екологічне право України: Підручник для студентівюрид. вищ. навч. закладів / А.П. Гетьман, М.В. Шульга,В.К. Попов та ін.; За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шуль-ги. - Х.: Право, 2006. - 384 с.

Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук,Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. - К.: Либідь,2004. - 432 с.

Законодавство України про державний контроль завикористанням та охороною земель: Зб. нормат.-прав.

актів: Станом на 30 березня 2007 р. / Уклад.: В.І. Кури-ло та ін. - К.: Магістр - ХХІ ст., 2007. - 384 с.

Законодавство України про землю: Земельний кодексУкраїни. Нормативно-правові акти з земельних пи-тань. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

Ільницька Н.В. Основи екологічного права. - Львів,1997. - 124 с.

Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. по-сіб. / Н.Р.Кобецька. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.:Юрінком Інтер, 2008. - 352 с.

Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Еко-логічне право: Навч. посібник. - 3-е вид. - К.: Центрнавчальної літератури, 2006. - 224 с.

Корнєєв Ю.В., Мацелик М.О. Земельне право: Навч.посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 240 с.

Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. по-сіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: МАУП, 2002. - 296 с.

Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: дер-жава, право, економіка (економіко-правовий меха-нізм охорони навколишнього природного середови-ща в Україні). - 2-ге вид. - К.: Укр. інф.-прав. центр,2001. - 390 с.

Курило В.І., Моторіна Т.С. Основи земельного праваУкраїни: Навч. посіб. / За заг. ред. В.З. Янчука. - К.:Магістр-XXI сторіччя, 2006. - 160 с.

Курило В.І. Адміністративні правочини у сільськомугосподарстві України: сучасна парадигма: Монографія/ За заг. ред. В.К. Шкарупи. - К.: Магістр - ХХІ сторіч-чя, 2007. - 312 с.

Лазор О.Я. Державне управління у сфері реалізаціїекологічної політики в Україні: організаційно-правовізасади: Монографія. - Львів: Ліга-Прес, 2003. - 542 с.

Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посібник.- К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2001. - 392 с.

Мачуська І.Б. Земельне право: Навч. посіб. - К.: КНЕУ,2007. - 280 с.

Науково-практичний коментар Земельного кодексуУкраїни / Кол. авт.: Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г.Гончаренко та ін.; За заг. ред. В.В. Медведчука. - К.:Юрінком Інтер, 2004. - 654 с.

Природноресурсове право України: Навч. посіб. / Заред. І.І. Каракаша. - К.: Істина, 2005. - 376 с.

Рябець К.А. Адміністративні правовідносини в галузіекології: актуальні проблеми: Монографія / К.А. Ря-бець; за заг. ред. В.І. Курила. - К., 2008. - 180 с.

Семчик В.І. Земельне право України: Підруч. для студ.юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич,М.В. Шульга. - К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. - 600 с.

Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна: Навч.посіб. / Ф.В. Вольвач, М.І. Дробноход, В.Г. Дюканов таін.; За ред. М.І. Дробнохода. - К.: МАУП, 2002. - 104 с.

Тищенко Г.В. Екологічне право: Навч. посібник длястудентів юрид. вузів та факультетів. - К.: ТП Пресс,2003. - 256 с.

Шеремет А.П. Земельне право України: Навчаль-ний посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2005. - 632 с.

Зміст

Вступ  3

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І. Предмет, метод, принципи та системаекологічного права        6

§ 1. Історія розвитку екологічного права на Україні . . . .6

§ 2. Поняття екологічного права      17

§ 3. Предмет і метод екологічного права     22

§ 4. Об'єкти екологічного права       26

§ 5. Принципи та система екологічного права       32

Контрольні питання              40

Розділ ІІ. Джерела екологічного права        41

§ 1. Поняття та види джерел екологічного права   41

§ 2. Зміст екологічного законодавства         45

§ 3. Конституційні основи екологічного права      48

§ 4. Законодавчі і підзаконні нормативно-правові

акти як джерела екологічного права             50

Контрольні питання              56

Розділ ІІІ. Управління природокористуваннямта охороною довкілля     57

§ 1. Поняття та зміст управління в галузі екології . . . . 57§ 2. Принципи державного управління в галузі

екології             60

§ 3. Методи державного екологічного управління . . . . 63§ 4. Функції державного управління в галузі

екології             65

§ 5. Система органів екологічного управління

та їх компетенція        73

§ 6. Правові засади державної екологічної політики . . 84Контрольні питання  87

Розділ FV. Екологічні права та обов'язки громадян . . . 88

§ 1. Поняття та елементи еколого-правового

статусу людини і громадянина         88

§ 2. Види екологічних прав громадян         92

§ 3. Гарантії реалізації екологічних прав людини

і громадянина             99

§ 4. Види екологічних обов'язків громадян 102

Контрольні питання 105

Розділ V. Право власності на природні ресурсив Україні  107

§ 1. Поняття, зміст та форми права власності

на природні ресурси 107

§ 2. Підстави виникнення та припинення права

власності на природні ресурси        113

§ 3. Захист права власності на природні ресурси . . . . 116Контрольні питання 119

Розділ VL Право природокористування

(загальні положення)            120

§ 1. Поняття права природокористування  120

§ 2. Види права природокористування        124

§ 3. Принципи права природокористування          126

§ 4. Суб'єкти і об'єкти права природокористування . 131§ 5. Підстави виникнення та припинення права

природокористування          134

Контрольні питання 137

Розділ VH. Правове забезпечення екологічної безпеки. . 138

§ 1. Поняття екологічної безпеки та її правові основи 138§ 2. Правове регулювання ядерної та радіаційної безпеки . 143§ 3. Правова охорона довкілля від забруднення відходами 150§ 4. Особливості правового регулювання

біологічної, генетичної та харчової безпеки             156

Контрольні питання              161

Розділ VIII. Економіко-правовий механізмприродокористування і охорони навколишньогоприродного середовища    162

§ 1. Зміст економіко-правового механізмуприродокористування та охорони

навколишнього природного середовища    162

§ 2. Фінансування заходів щодо охорони

навколишнього природного середовища    169

§ 3. Стимулювання в системі охорони

навколишнього природного середовища    176

Контрольні питання 180

Розділ ІХ. Відповідальність за порушенняекологічного законодавства    181

§ 1. Поняття відповідальності за порушення

екологічного законодавства              181

§ 2. Підстава відповідальності в галузі екології       183

§ 3. Кримінальна відповідальність за екологічні

злочини           186

§ 4. Адміністративна відповідальність за

екологічні правопорушення  189

§ 5. Дисциплінарна відповідальність в галузі екології . .197§ 6. Цивільно-правова відповідальність за

порушення екологічного законодавства       199

Контрольні питання              202

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Х. Право землекористування            203

§ 1. Поняття права землекористування       203

§ 2. Об'єкти та суб'єкти права землекористування. . . 209§ 3. Права та обов'язки власників землі

і землекористувачів   212

§ 4. Правове регулювання охорони та

раціонального використання земель           216

§ 5. Управління у галузі земельних відносин           224

§ 6. Юридична відповідальність за порушення

земельного законодавства    229

Контрольні питання              232

Розділ ХІ. Правове регулювання використання

та охорони вод          234

§ 1. Поняття права водокористування та правової

охорони вод    234

§ 2. Нормативно-правова база використання

і охорони вод              241

§ 3. Державне управління у галузі використання

та охорони вод і відтворення водних ресурсів . . . 245§ 4. Юридична відповідальність за порушення

водного законодавства          252

Контрольні питання              254

Розділ ХІІ. Право користування надрами   255

§ 1. Надра як об'єкт правової охорони

та використання         255

§ 2. Особливості права надрокористування           258

§ 3. Управління у галузі охорони та

використання надр    262

§ 4. Правове забезпечення раціонального

використання надр. Юридична відповідальність

за порушення гірничого законодавства        266

Контрольні питання              269

Розділ ХІІІ. Право користування рослинним світом . .270

1. Правовий режим використання рослинного світу        270

§ 1. Рослинний світ як об'єкт правової охорони

та використання         270

§ 2. Форми права користування рослинним світом . . 273§ 3. Правове регулювання охорони рослинного світу . . .277§ 4. Управління та контроль у галузі охорони,

використання і відтворення рослинного світу . . 282§ 5. Юридична відповідальність за порушення

законодавства про рослинний світ 285

Контрольні питання              287

2. Правове регулювання права лісокористування 288

§ 1. Ліс як об'єкт правової охорони і використання . . 288§ 2. Право власності на ліси і право

лісокористування      290

§ 3. Правове забезпечення охорони та захисту лісів . 295§ 4. Управління в галузі охорони, захисту,

використання та відтворення лісів  299

§ 5. Юридична відповідальність за порушення

лісового законодавства          305

Контрольні питання              309

Розділ XrV. Право використання тваринного світу . . .310

§ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони

та використання         310

§ 2. Правові основи використання тваринного світу . 312§ 3. Правове регулювання охорони,

раціонального використання і відтворення

тваринного світу       319

§ 4. Управління та контроль у галузі охорони,

використання і відтворення тваринного світу . . . 322§ 5. Юридична відповідальність за порушення

фауністичного законодавства            328

Контрольні питання              333

Розділ XV. Право користування

природно-заповідним фондом України      334

§ 1. Природно-заповідний фонд як об'єкт

правової охорони та використання              334

§ 2. Правове регулювання використання

територій та об'єктів природно-заповідного

фонду  340

§ 3. Управління в галузі організації, охорони та

використання природно-заповідного фонду . . . . 343§ 4. Юридична відповідальність за порушення

законодавства про природно-заповідний фонд     347

Контрольні питання 351

Розділ ХVІ. Правове регулювання використаннята охорони рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон      352

§ 1. Рекреаційні, курортні і лікувально-оздоровчі

зони як об'єкти правової охорони    352

§ 2. Правове забезпечення раціонального

використання рекреаційних, курортних і

лікувально-оздоровчих зон  358

§ 3. Правові основи ведення кадастрів у галузіохорони та використання курортних

і лікувально-оздоровчих зон              362

Контрольні питання              366

Розділ ХVП. Правове регулювання охорониатмосферного повітря         367

§ 1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони. 367§ 2. Правові засади стандартизації і нормування

у галузі охорони атмосферного повітря       371

§ 3. Управління та контроль у галузі охорони

атмосферного повітря            377

§ 4. Юридична відповідальність за порушеннязаконодавства в галузі охорони атмосферного

повітря            380

Контрольні питання              384

Розділ XVHL Правова охорона навколишньогоприродного середовища в населених пунктах,сільському господарстві, промисловості,на транспорті і в атомній енергетиці         385

§ 1. Правова охорона навколишнього природного

середовища в населених пунктах     385

§ 2. Правова охорона навколишнього природного

середовища у сільському господарстві        389

§ 3. Правова охорона навколишнього природного

середовища в промисловості            397

§ 4. Правова охорона навколишнього природного

середовища на транспорті    401

§ 5. Правова охорона навколишнього природного

середовища в атомній енергетиці     406

Контрольні питання              410

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ ХІХ. Міжнародне екологічне право 411

§ 1. Поняття міжнародного екологічного права     411

§ 2. Джерела міжнародного екологічного права    414

§ 3. Міжнародна відповідальність за

екологічні правопорушення. Вирішення

міжнародних екологічних спорів      422

Контрольні питання              426

Рекомендована література    427