§ 3. Міжнародна відповідальність за екологічніправопорушення. Вирішення міжнароднихекологічних спорів

Проблема міжнародної відповідальності в галузі еко-логії є однією із складних в міжнародному праві та не маєоднозначного вирішення в практиці міжнародного спілку-вання.

Поняття міжнародно-правової відповідальності заекологічні правопорушення можна розглядати у широ-кому та вузькому розумінні. Так, у широкому розуміннізмістом цього поняття є юридичний обов'язок суб'єкта пра-вопорушення ліквідувати наслідки шкоди, завданої іншомусуб'єкту міжнародного права в результаті порушення нормчинного міжнародного екологічного законодавства. У своючергу, у вузькому розумінні - це юридичні наслідки, що на-стають для суб'єкта міжнародного права в результаті по-рушення ним міжнародних еколого-правових зобов'язань.

Суб'єктами відповідальності в міжнародному еко-логічному праві є держави (безпосередньо винні, співучас-ники, пособники);міжурядові організації; спеціальні суб'єктиміжнародного права; фізичні особи, які мають офіційнийдержавний статус.

Для міжнародного екологічного права характерна неве-лика кількість міжнародних конвенцій, договорів та угод,які передбачають міри відповідальності. Як правило, в нихне встановлюють конкретні санкції за вчинене екологічнеправопорушення. Проте деякі міжнародні акти в галузі еко-логії достатньо ґрунтовно врегульовують відповідальність.

Так, Брюссельська конвенція про цивільну відпові-дальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.)установила об'єктивну відповідальність судновласників зашкоду від забруднення нафтою, яку заподіяно у територі-альних водах прибережної держави суднами, що належатьдержаві, яка підписала Конвенцію. Власник судна відпові-дає за всяку шкоду, яка виникла від забруднення моря (ви-тік або злив нафти).

Дана Конвенція передбачає обов'язкове страхуваннявідповідальності за збиток від забруднення під час пере-везення судном більше 2000 т нафти наливом. Альтерна-тивою страхуванню може бути банківська гарантія або сві-доцтво, видане міжнародним компенсаційним фондом, насуму, що відповідає межі відповідальності, яка встановленаКонвенцією. Кожному судну, що виконало цю вимогу, ви-дається свідоцтво. При його відсутності судну може бутизаборонено заходити або залишати порт держави - учасни-ці Конвенції.

У Брюссельській конвенції встановлена межа відпові-дальності рівна 210 млн. умовних золотих франків (2 тис.франків за 1 зареєстровану тонну вмісту судна). Власниксудна може бути звільнений від відповідальності, якщо до-веде, що збиток: а) є результатом воєнних дій, ворожих дій

Екологічне право Україниабо стихійного явища; б) був цілком викликаний дією абобездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоди або бувцілком викликаний недбалістю чи іншою неправомірноюдією уряду або іншого органу влади, відповідального за до-держання в порядку вогнів і інших навігаційних засобів.

Згідно із Конвенцією про цивільну відповідальністьза шкоду від забруднення нафтою в результаті роз-відки або розробки мінеральних ресурсів морського дна(1976р.) «оператором» визнається особа, яка має чи не маєліцензію, призначена в якості оператора в цілях Конвенціїконтролюючою державою, а при відсутності такого призна-чення здійснює загальний контроль за діяльність, що про-водиться на установці. Оператор має право обмежити своювідповідальність відповідно до Конвенції по відношеннюдо кожної установки та кожного інциденту сумою в 30 млн.визначених грошових одиниць.

Ст. 3 Конвенції про додаткове відшкодування заядерний збиток (1997 р.) регламентує кошти, якими за-безпечується відшкодування ядерного збитку за кожнийінцидент, а саме:

i) відповідальна за установку держава забезпечує на-явність 300 млн. СПЗ[262] або більшої суми, яку вона могла кон-кретно вказати депозитарію в будь-який час до ядерного ін-циденту, або перехідної суми відповідно до підпункту «ii»;

ii) договірна сторона може встановити максимум на 10років від дня відкриття для підписання даної Конвенції пе-рехідну суму не менш 150 мільйонів СПЗ відносно ядерно-го інциденту, що відбувся в цей період.

понад суму, яка надається відповідно до підпункту«a», договірні сторони виділяють державні фонди відповід-но до формули, наведеної в статті IV.

Женевська конвенція про цивільну відповідальністьза шкоду, спричинену під час перевезення небезпечнихвантажів автомобільним, залізничним і внутрішнімводним транспортом (1989р.), установила, що за шкоду,спричинену будь-яким небезпечним вантажем у ході йогоперевезення, з моменту інциденту відповідальність несеперевізник. Як відповідно і до Брюссельської конвенції,перевізник звільняється від відповідальності, якщо дове-де, що збиток є результатом воєнних дій, ворожих дій абостихійного явища; викликаний діями третіх осіб з наміромзавдати шкоди.

Спори, які виникають у практичній діяльності міжна-родного співтовариства, вирішуються Міжнародним еколо-гічним судом. Рішення про його створення було прийнятегрупою юристів на конференції в Мехіко в листопаді 1994року[263]. Перший склад суддів включив 29 юристів-екологівіз 24 країн.

Діяльність Міжнародного екологічного суду регулю-ється його статутом, згідно з яким суд вирішує міжна-родні спори у галузі екології трьома шляхами: а) шляхомконсультування заінтересованих сторін за їх проханнямна основі юридичного аналізу конкретної ситуації; б) шля-хом примирення сторін, між якими виник спір, на основіприйнятого компромісного рішення спірної ситуації, якевлаштовує обидві сторони; в) шляхом проведення повно-цінного судово-арбітражного процесу за взаємною згодоюсторін з винесенням рішення, яке сторони наперед визна-ють для себе обов'язковим.

Розгляд спорів в Міжнародному екологічному суді за-снований на принципах третейського суду. Сторони саміприймають рішення про звернення до суду та обирають ізйого складу трьох чи більше суддів для розгляду справи.

Коло осіб, які можуть звертатися до Міжнародного еко-логічного суду, необмежене.

Міжнародний екологічний суд розглядає різноманітніспори. Наприклад, спори пов'язані із забрудненням навко-лишнього природного середовища сусідньої держави та від-шкодуванням екологічної шкоди, недопущенням, призупи-ненням чи припиненням екологічно шкідливої діяльності.Він розглядає також спори, які стосуються в