7.2. РОДИНА ХРЕСТОЦВІТИХ (КАПУСТЯНИХBRASSICACEAE)

магниевый скраб beletage

Представниками цієї родини серед олійних культур є ріпак, гір-чиця, суріпка, рижій, індау, крамбе. Класифікація родини Хрестоцві-тих наведена на Рис. 7.3. Ці культури мають спільні ботанічні осо-бливості та хімічний склад. Квітки зібрані у суцвіття типу китиця.Плід багатонасінний, довгий або короткий - стручок. Характерноюособливістю цієї родини є вміст у їхньому насінні тіоглікозидів, якіпід дією ферментів в присутності води розщеплюються з виділеннямлетких гірчичних ефірних олій. Жирнокислотний склад триацилглі-церинів характеризується високим вмістом ерукової кислоти С221, щоє таксономічною ознакою всієї родини.

Використання олії, яка містить значну кількість ерукової кисло-ти, у харчуванні призводить до зниження активності обміну речовин,відбуваються некротичні зміни в міокарді, ожиріння і цироз печінки.

Тому вміст ерукової кислоти в харчовій олії не повинен переви-щувати 5 % від загальної суми жирних кислот.

З іншого боку, олія з високим вмістом ерукової кислоти є цінноюсировиною для виробництва біодизельного палива.

Гірчиця

Найбільш розповсюджені три види гірчиці: сарептська (сиза),біла та чорна. Сарептська гірчиця була відома в стародавньому Китаї,звідки проникла до Індії. На початку XVIII ст. культура з'явилась напівдні України. Це єдина культура в країнах СНД, що є сировиноюдля виготовлення гірчичного порошку, якість якого визначаєтьсякількістю ефірної алілової олії в насінні.

Сарептська гірчиця (Brassica juncea) це трав'яниста рослина,медонос, квітки якої утворюють стручки циліндричної форми довжи-ною до 5 см. Насіння має злегка продовгувату форму довжиною 1,3 ...2,0 мм, маса 1000 шт. - 1,7...1,9 г. Колір цегляний, або червонувато-цегляний з сизим нальотом, зустрічаються також жовтонасінні різ-новидності. Характерною особливістю насіння цього виду гірчиці єкрупносітчата структура оболонки. Смак насіння гіркий з типовимзапахом гірчиці. В Україні висівають у лісостеповій і степовій зонах.У насінні міститься 29...49,5 % олії. Олія з гірчиці використовуєтьсяу консервній, маргариновій, хлібопекарській і кондитерській галузяххарчової промисловості та в технічному виробництві. З макухи ви-готовляють столову гірчицю і гірчичники.

Біла гірчиця (Sinapis alba) є стародавньою культурою землероб-ства країн Середземномор'я. Розповсюджена в Швеції, Данії, Голлан-дії, Англії, Німеччині, Індії та Китаї.

Sinapis alba - олійна, кормова та медоносна рослина, яка культи-вується повсюди. Олійність насіння 22-35 % (Рис.7.4).

Рослина дає багато зеленої маси (20-30 т/га), яка до цвітіння єдобрим кормом. В Україні останнім часом зріс попит на білу гірчи-цю, яка не вибаглива до ґрунту та клімату. Насіння крупне, кулястоїформи, маса 1000 шт. 3,7-5,8 г, колір жовтувато-кремовий, оболонканасіння — дрібносітчата. У воді насіння ослизнюється, смак гіркий,але без ефірного запаху сарептської гірчиці. Площі посівів в Україніу 2003 р. становили - 179,3 тис.га. (зросли майже втричі в порівнянніз 2000 p.). Урожайність - 5,4 ц/га (2002 p.).

Чорна гірчиця (Sinapis nigra) також відноситься до давніх куль-тур Європи. У країнах СНД чорну гірчицю в наш час не висівають.

Чорну гірчицю вирощують як лікарську рослину, вона вважа-ється кращою для виготовлення гірчичного порошку і гострих при-прав. Стручки чорної гірчиці, на відміну від сарептської, під час до-зрівання розтріскуються розкидаючи насіння червоно-коричневогокольору. Висівають чорну гірчицю в країнах Європи, Азії, Африкита Австралії.

Жирна олія, одержана з насіння чорної гірчиці, гіркне при трива-лому зберіганні. її використовують в кондитерському та консервно-му виробництвах і безпосередньо в їжу, а також як технічну. Гірчич-ні ефірні олії можна використовувати як антисептик у виноробстві,консервуванні, пивоварінні та переробці молока. Не змінюючи смакута запаху продуктів вони запобігають їх псуванню. Антисептична діяефірної гірчичної олії (алілової) в 200 разів сильніша ніж аналогічнадія сірчистого газу. Гірчична макуха відрізняється високим вмістомбілкових речовин і фосфору (у вигляді фітину) і є дуже цінним кор-мом для худоби, проте згодовувати її у великих кількостях не можна,поскільки ефірні олії викликають отруєння тварин.

Насіння гірчиці як промислова сировина поділяється на типи тапідтипи залежно від виду та кольору насіння. У кожному типі чипідтипі домішок насіння гірчиці іншого кольору допускається небільше 5%. Насіння гірчиці із значним вмістом домішок насіння ін-ших типів визначають як суміш типів чи підтипів, вказуючи склад увідсотках.

За вологістю насіння гірчиці поділяється на сухе - вологість до8,0 %, середньої сухості - 8,1...12 %, вологе - 12,1...14 % та зволоже-не- при вологості більше 14%; за засміченістю насіння поділяють на:чисте - вміст сміттєвих домішок до 2%, олійних до 6%; середньої чи-стоти - сміттєвих - 2,1...5%, олійних 6,1...10%; засмічене - сміттєвихдомішок більше 5%, олійних - більше 10%.

Технічні вимоги до насіння гірчиці визначаються базисними(за якими здійснюють розрахунки) та обмежувальними нормами(Табл. 7.8).

Таблиця 7.8.

Показники

Базисні норми

Обмежувальні норми

Вологість, %

 

 

для І типу (сарептська)

12

16

II типу (біла)

14

-

Вміст домішок, %

 

15

сміттєвих

2

у тому числі не більше 5

олійних

6

% сміттєвих

До складу гірчичної олії переважно входять п'ять жирних кислот- ерукова, олеїнова, лінолева, ліноленова та ейкозенова, які склада-ють приблизно 98 % від загального вмісту жирних кислот. Фізико-хімічні властивості гірчичної олії наведені в Таблиці 7.9.

Таблиця. 7. 9.

Фізико-хімічні властивості гірчичної олії

Показник

Значення

Число омилення, мг КОН/г

180

йодне число, г І2/100г

108,3.

густина за температури 15°С, кг/м3

913...923

показник заломлення за температури 20°С

1,470...1,477

температура застигання, °С

від -8 до -16

кінематична в'язкість за температури 15°С, м2/с

(120-133)х10-6

Для промислового виробництва рекомендовані сорти ярої сарепт-ської гірчиці Рушенка, Ракета, Росава, Тавричанка 5, Тавричанка 15,Слов'янка. Вегетаційний період даних сортів 72...82 днів, урожайність2,0...2,3 т/га, олійність насіння 41...43%, вміст ефірної олії 0,70...0,75%.

Базисні та обмежувальні норми на насіння гірчиці

Збирання врожаю гірчиці сарептської двофазне. Гірчицю скошу-ють у валки при вологості насіння 25 %, коли воно має типовий длянасіння колір, нижні листки опадуть, рослини світло-жовтого відтін-ку. Якщо посіви не засмічені, застосовують пряме комбайнування.Валки вимолочують зернозбиральними комбайнами через З...4дніпісля скошування при вологості насіння гірчиці не більше 10...11%.

Гірчицю білу, стручки якої майже не розтріскуються й насіння невисипається, збирають прямим комбайнуванням при повній стиглос-ті насіння.

При підвищеній вологості насіння його сушать методом активно-го вентилювання. За відсутності сушарок для активного вентилюван-ня насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення воло-гості насіння до9% проводять вторинне очищення.

Ріпак (Br. oleifera)

Ріпакова олія завдяки хімічному складу та властивостям знахо-дить все більш широке застосування не тільки в харчуванні, але й убагатьох галузях народного господарства.

Ріпак, як ніяка інша культура, має великі перспективи в Україніщодо розширення площ його використання. Неабияку роль відігра-ють агрокліматичні переваги впровадження ріпаку, вирішення про-блеми кормового білку в регіонах, де соняшник і соя не мають пер-спективи через агрокліматичні умови.

В Україні сприятливі умови для розширення посівних площ озимо-го і ярого ріпаку мають господарства Вінницької, Волинської, Житомир-ської, Івано-Франківської, Хмельницької, Чернівецької областей, Авто-номної республіки Крим, ярого ріпаку - Кіровоградської, Полтавської,Черкаської, Чернігівської, Сумської та більшості південних областей.

Не зважаючи на те, що нинішні сорти озимого і ярого ріпаку се-лекції Івано-Франківського інституту АПВ УААН, зокрема, Іванна,Свєта, Мангал («00»), мають потенційну врожайність насіння понад40-45 ц/га; Аріон, Микитинецький, Ліга-1 - 30-35 ц/га, і все ж середняврожайність насіння ріпаку по Україні ще залишається низькою.

Надійним засобом підвищення ефективного ріпаківництва, запо-рукою росту урожайності і збільшення валового збору насіння є ін-тенсивна технологія вирощування.

Олія з ріпаку має високу біологічну цінність, зумовлену її жирно-кислотним складом. Ріпакова олія містить незначну кількість наси-чених жирних кислот, а також ліноленову (ю-З) кислоту, яка є жит-тєво необхідною для людського організму, попередником синтезугормонів — простагландинів. Встановлено, що харчова ріпакова оліямає чудодійну здатність знижувати і регулювати вміст холестеринув крові людини і цим запобігати серцево-судинним захворюванням,зменшує загрозу тромбоутворення.

Ріпак - надзвичайно цінна кормова культура. З кожних 100 кгнасіння одержують до 40 кг олії та 55 кг макухи. Гектар ріпаку (заврожайності ЗО ц/га) забезпечує вихід 1,0...1,3 т олії і 1,6...1,8 т шроту,який містить приблизно 40 % добре збалансованого за амінокислот-ним складом білку. 100 кг ріпакового шроту містить в середньому 90кормових одиниць, коефіцієнт перетравлюваності органічних речо-вин сягає 71 %, в той час як соняшникового - 56 %. Ріпаковий шротпереважає соняшниковий і за вмістом незамінних амінокислот: лізи-ну-наЗЗ%, цистину — в 2,1 рази.

Цінні також кореневі рештки ріпаку ярого. Після збирання цієїкультури в ґрунті залишаються органічні речовини, еквівалентні 10...15 т/га перегною. Коренева система - добрий розпушувач підґрунтя,що має важливе значення для зменшення ущільнювальної дії сіль-ськогосподарських машин.

Досить велика користь ярого ріпаку як медоноса (Рис.7.5), періодйого цвітіння триває 14...25 днів. За цей час з гектара посівів ріпакуможна заготовити до 80 кг меду.

За сучасними стандартами насіння ріпаку поділяється на два кла-си залежно від масової частки в насінні ерукової кислоти і кількостітіоглікозидів:

клас (для харчових цілей) - ерукової кислоти в олії не більше 5%, тіоглікозидів в шроті не більше 3 %;

клас (для технічних цілей) - вміст ерукової кислоти в олії татіоглікозидів в шроті не нормується.

Використання ріпакової олії в харчуванні людини та ріпаково-го шроту (макухи) в годівлі сільськогосподарських тварин ранішеускладнювалось наявністю в насінні ріпаку ерукової кислоти і глі-козинолатів, характерних для більшості диких форм рослин з роди-ни хрестоцвітих. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст(до 50 %) ерукової кислоти. Така олія негативно впливала на живийорганізм. Тепер харчову олію виробляють лише з ріпаку, який міс-тить не більше 2 % ерукової кислоти, від загальної кількості жирнихкислот.

Присутність тіоглікозидів у ріпаковому шроті (більше 1 %)при згодовуванні жуйним тваринам і птиці викликає крововиливив печінку, пригнічення розвитку, у птиці підвищується смертність,курячі яйця мають коричневий колір. В процесі ферментативногогідролізу тіоглікозидів в організмі тварин утворюються шкідливіречовини - ізотіоціанати, нітрити, які викликають функціональні таморфологічні зміни в організмі, внаслідок чого знижується продук-тивність тварин. З цієї причини використання високопротеїновогоріпакового шроту чи макухи в раціонах великої рогатої худоби булообмежене.

Верхньою межею вмісту глікозинолатів в насінні ріпаку, придат-ного для безпечного згодовування худобі та птиці, як показали до-слідження, є їх вміст не більше ЗО мкмоль/г, або 1,0 %. У зв'язку зцим сучасна селекція ріпаку спрямована на створення безерукових інизькоглікозинолатних сортів ярого ріпаку, так званих типу двону-льових «00».

У сучасних безерукових сортів і гібридів ріпаку селекції ВНДІ-ОК: Радикал, Шпат, Талант, Ярвелон і закордонної селекції Канола,Глобал, Ханна, Кліфф, Гайдн, Байкал, Ольга, Сієста вміст ерукової(С221) і ейкозенової (С201) жирних кислот менший 5 %, вміст глікози-нолатів у них знижено до 1,4...1,6 % при врожайності 3...3,3 т/га.

До двонульових відносяться також сорти ярого ріпаку, створенів Івано-Франківському інституті АПВ - Аріон, Микитинецький, Лу-жок, Ліга-1.

Все більш широкого значення набуває використання ріпако-вої олії для технічних цілей. Практичне втілення це знайшло в усіхкраїнах ЄС, де значна частина ріллі щороку «законсервовується»санкціями співтовариства щодо обмеження виробництва продуктівхарчування. Вивільненні землі використовують під ріпак на технічніпотреби.

Останнім часом попит на насіння ріпаку та ріпакову олію зростаєв зв'язку з виробництвом біодизельного палива. Таке виробництвозростає високими темпами в країнах ЄС. Причиною такого зростанняє відновлюваність сировини для його виробництва, екологічна чисто-та тощо. Виробництво такого пального розпочинається і в Україні.

Ріпакова олія є цінною сировиною для виробництва лаків, фарб,у металургійній та інших галузях промисловості, вона - незаміннаоснова для виготовлення засобів захисту рослин, пластмас. Олією зріпаку заміняють мінеральні мастила в металообробних верстатах,сільгоспмашинах тощо. Олія з високоглікозинолатних сортів є осно-вою для виготовлення технічних антифрикційних мастил, що маютьантиокислювальні, протизношувальні і протизадирні властивості.Ріпакову олію застосовують як сировину для виробництва пральнихпорошків, мила, дисперсійних речовин, емульгаторів, пінистих і ан-типінистих речовин тощо.

Похідні з ріпакової олії використовують як мастильні, антибло-кувальні, антистатичні речовини і стабілізатори у виробництві пласт-мас та поліетиленової плівки. З ріпака виготовляють технічний та ме-дичний гліцерин, вазелін, ліки.

Надзвичайно важливого значення набуває використання ріпако-вої олії як основи екологічно чистого біодизельного пального.

В Україні культивують понад ЗО сортів ріпаку (половина з якихзарубіжної селекції), ярого ріпаку налічується 23 сорти.

Озимий ріпак більш урожайний ніж ярий і вимогливіший як доклімату так і до ґрунту, морозостійкість його не висока. Ріпак виро-щують в районах з м'якими зимами та добрим сніговим покривом.Пагубно діють на нього зміни морозу та відлиги - випрівають сходи.Площі під ріпаком в Україні в останні роки постійно зростають.

В насінні ріпаку міститься 0,10...0,35 % кротонілової ефірної олії.МасаІОООштук 5,41...5,63 г, діаметрнасіння2,1...2,14 мм.

До складу насіння безерукових сортів входять (% в перерахункуна суху речовину): ліпіди - 42,3...44,8, білки (N х 6,25) - 23,2...24,9, це-люлоза 8,8...9,3, мінеральні речовини 3,7...5,3, тіоглікозиди - 1,4...3,6.

Базисні та обмежувальні норми на насіння ріпаку

Насіння ріпаку, яке надходить на промислову переробку, пови-нно відповідати нормам, наведеним в Таблиці 7.10.

Таблиця 7.10.

Показники

Базиснінорми

Обмежувальні норми

Вологість, %

12,0

не вище 15,0,не нижче 6,0

Вміст домішок, %:

сміттєвихолійних

2,06,0

15,0

у тому числі не більше 5 %сміттєвих

Насіння ріпаку поділяють на сухе - вологість до 7 % включно,середньої сухості - 7,1...8,0 %, вологе 8,1...10 %, зволожене - більше10 % вологи. За вмістом домішок у насінні його поділяють на: чисте(сміттєвих домішок до 1 %, олійних до 3 %), середньої чистоти (сміт-тєвих домішок 1,1...З %, олійних 3,1...5 %), засмічене (сміттєвих домі-шок більше 3 %, олійних більше 5 %). До сміттєвих домішок у насінніріпаку відносять весь прохід через сито з діаметром отворів 1 мм та всході із сита - органічні рештки, насіння бур'янів, мінеральні речо-вини, феромагнітні домішки, насіння пошкоджене самозігріванням,озолене, прогнивши, все з явно зіпсованим ядром. До олійних домі-шок відносять насіння ріпаку, пошкоджене при зберіганні та насінняінших олійних культур родини Хрестоцвітих, не віднесене до сміттє-вих домішок.

Фізико-хімічні властивості ріпакової олії наведені в Таблиці7.11.

Таблиця 7.11.

Показник

Значення

Йодне число, г І2/100г

94...126

Густина за температури 15°С, кг/м3

911...918

Показник заломлення затемператури 20°С

1,472...1,476

Температура застигання, °С

відОдо -10

Вміст неомилювальних ліпідів, %

0,6...1,0

За жирно-кислотним складом олія безерукового ріпаку подібнадо оливкової (Таблиця 7.12). В складі ріпакової олії містяться такіфосфоліпіди (у %): фосфатидилхоліни - 0,8; фосфатидилетаноламіни- 0,6 та галактоліпіди: моногалактозил-диацилгліцероли - 0,7; дига-лактозилдиацилгліцероли - 1,3. Серед фосфоліпідів ріпака достатнякількість негідратованих форм.

Таблиця 7.12.

Фізико-хімічні властивості ріпакової олії

Жирно-кислотний склад олії олійних культурродини Хрестоцвітих

Жирна кислота

Звичайна ріпа-кова олія

Низькоеруковаріпакова олія

Гірчична олія

Пальмітинова

3,5

2,5...6,0

0,5...4,5

Стеаринова

1,0

0,9...2,1

0,5...2,0

Олеїнова

13,0

50...66

8,0...23

Лінолева

14,0

11...23

10...24

Ліноленова

9,0

5...13

6,0...18

Ейкозенова

7,5

0,1...4,3

5,0...13

Ерукова

47,5

<5

22...50

чРижій (Camelina Sativa)

Рижій - культура молода. Дикорослий рижій засмічував, в осно-вному, льон. У другій половині XIX ст. рижій введено у культуру. Укультурі та дикому стані розповсюджено два види рижію - ярий іозимий.

Площі під рижієм у 2003 р. становили - 4,1 тис. га, урожайність- 4,99 ц/га.

Рижій - самозапилювач, пилок дозріває ще до розкриття квіт-ки. Плід- грушоподібний стручок, в одних різновидностей дріб-ний, довжиною від 6 до 10 мм, в інших -великий, від 10 до 13 мм.У стручку міститься 7...8 насінин. Насіння довжиною близько 2 мм,овальне, різноманітного кольору - від червонувато-жовтого дочервоно-коричневого. Маса 1000 штук приблизно 1 г.

Ярий рижій - однорічна трав'яниста рослина, заввишки 25...ЗОсм і більше. Корінь стрижневий. Коренева система розвинена слабо.Стебло тонке, зверху розгалужене, має слабке опушення або голе.Листки ланцетополдібної форми, дрібні, суцільні або зубчасті, опу-шені або голі. Суцвіття - китиця. Квітки мають чотири чашолистики,спрямовані доверху, пелюстки квіток блідо-жовті.

За комплексом біологічних та господарських ознак встановленотри еколого-географічних типи місцевих культурних сортів ярогорижію.

Сибірський рижій - крупноплідний, більш-менш пізньостиглий,високорослий, гіллястий, стійкий до вилягання рослин.

Європейський рижій - дрібний, невисокий, різного ступеню гіл-лястості. Не стійкий до вилягання, вегетаційний період 65...95 днів.

Закавказькийрижій - дрібний, але дуже гіллястий та врожайний,сильно вилягає, тривалість вегетаційного періоду 65...80 днів.

Озимий рижій - має стебло, на відміну від ярого, більшдерев'янисте, сильно розгалужене. Стебло й листя опушене сильні-ше, ніж у ярого рижію. Плоди дрібні, довжина 5...7 мм. Насіння дужедрібне, довжиною 1...2 мм.

За своєю біологічною природою рижій найменш вибагливий доумов вирощування порівняно з іншими олійними культурами. Він ха-рактеризується високою холодостійкістю (насіннєвий матеріал про-ростає при 1°С, а сходи легко витримують заморозки до мінус 12°С)і водночас посухостійкістю. Добре росте на всіх видах ґрунтів, окрімглинистих. Однією з основних біологічних особливостей рижію є ко-роткий вегетаційний період, який у більшості регіонів вирощуваннякультури становить 80-85 днів (завдяки цьому він достигає, і його зуспіхом можна вирощувати в усіх регіонах України), що дає змогуне лише ефективно використовувати запаси вологи осінньо-зимовихопадів, а й формувати урожай за рахунок опадів, що випадають у пері-од вегетації. Короткий вегетаційний період рижію дає змогу після йогозбирання вирощувати інші культури, авикористання його для пару даєзмогу добре підготувати грунт та накопичити вологу до посіву озимих.Окрім цього, на відміну від інших культур родини Хрестоцвьітих вінпрактично не заселяється шкідниками та не вражається хворобами, аце в період постійного збільшення цін на енергоносії та пестициди даєможливість значно знизити рівень витрат на його вирощування.

Рижій достатньо врожайна культура. Потенційна врожайністьйого перевищує ЗО ц/га, в умовах півдня країни за ретельного вико-нання всіх агротехнічних прийомів вона може досягати 20 ц/га.

Насіння рижію містить понад 40 % олії та ЗО % сирого протеїну.Олія рижію головним чином використовується в лакофарбовій про-мисловості, для виготовлення мила, а завдяки унікальному співвід-ношенню жирних кислот, має великі перспективи для використанняв харчовій промисловості, в медицині для лікування ран, що довго незагоюються, та інших тяжких захворювань.

Макуха рижію багата на азотисті речовини, що дає змогу відноси-ти її до високопоживних кормів, 100 кг макухи містить 115 кормовиходиниць.

Олія холодного пресування має золотисте-жовте забарвлення, агарячого - зеленувато-коричневий або коричневий колір. Свіжа оліямає гіркуватий гострий присмак часнику, який з часом зникає. Оліяналежить до напіввисихаючих.

Насіння рижію, що надходить на заготівельні пункти, повинновідповідати вимогам, наведеним в Таблиці 7.13.

Таблиця 7.13.

Базисні та обмежувальні норми для насіння рижію

Показники

Базисні норми

Обмежувальні норми

Вологість, %

12,0

не більше 16,0

продовж, -табл. 7.13.

Вміст домішок, %

сміттєвихолійних

2,06,0

15,0не більше 5 %

Зараженість шкідникамихлібних злаків

не допускається

не допускається, крімкліща

Насіння, яке направляють на олієпереробні підприємства, пови-нно мати вологість не вище 12 %, з вмістом сміттєвих і олійних до-мішок не більше 15% в тому числі сміттєвих не більше 3 %, не до-пускається зараженість шкідниками хлібних злаків (крім кліща).Заготівельне насіння рижію повинно бути без ознак самозігрівання істороннього запаху.

За вологістю насіння поділяють на сухе (вологість до 9 %), серед-ньої сухості ( вологість від 9,1 і до 11 %), вологе ( 11,1...13 %), мокре(вологість більше 13 %).

За засміченістю насіння рижію поділяють на: чисте - з вмістомсміттєвих домішок до 2 %, олійних до 6 %; середньої чистоти - сміт-тєвих від 2,1 до 3 %, олійних 6Д...12 %; засмічене - сміттєвих домішокбільше 3 %, олійних більше 12%.

До сміттєвих домішок відносять прохід через сито з діаметромотворів 0,5 мм, в залишку на ситі - мінеральні та органічні домішки.До олійних: відносять пошкоджене насіння рижію, а також насінняінших олійних культур (ріпаку, суріпки, гірчиці, льону).

Хімічний склад насіння рижію (%): ліпіди - 25,6...46; білок(Nx6,25) - 27,4; целюлоза - 7,9; мінеральні речовини - 3,5.

Сучасними сортами рижію є Багатонасіннєвий, Міраж, Степовий1, Омський, ВНДІОК 17.

Фізико-хімічні властивості рижієвої олії наведені в Таблиці 7.14.

Таблиця 7.14.

Фізико-хімічні властивості рижієвої олії

Показник

Значення

Число омилення, мг КОН/г

185...188

Йодне число, г І2/100г

127...150

продовж, -табл. 7.14.

Густина за температури 15°С, кг/м3

919...933

Показник заломлення за температу-ри 20°С

1,475...1,478

Температура застигання, °С

від -11 до -19

Кінематична в'язкість за температу-ри 15°С, м2/с

96х10-6

За жирнокислотним складом олія з рижію містить значно мен-ше ерукової кислоти (від 0,8 до 5,2 %) в порівнянні з ейкозеновою(близько 20 %).

Суріпиця (Br. campestris)

Суріпиця, або суріпка відноситься до порівняно нової культури,її вирощують в Афганістані, Північній Індії та Китаї. В Малій Азіїсуріпку висівають разом з чорною гірчицею, в Ірані - разом з льоном.На початку XIX ст. в Україні суріпиця була відома як бур'ян. Тількиу другій половині XIX ст. введена в культуру. В Західній Європі зу-стрічається озима суріпиця. її вирощують для одержання з насінняолії, яку використовують головним чином як технічну - для милова-ріння, виробництва мастильних засобів, для загартовування сталевихвиробів тощо. У народній медицині олію з суріпиці використовують злікувальною метою, макуху - як добриво.

Суріпиця є одним із підвидів ріпаку, насіння якої за хімічнимскладом та морфологічними характеристиками подібне до насінняріпаку.

Насіння має кулясту форму, трохи стиснуту з боків, діаметр1,5...2,0 мм, маса 1000 штук становить 1,8...2,0 г. Колір насіння вмасі червоно-коричневий, незріле насіння має світлий рудувато-коричневий відтінок. На смак насіння не гірке, має присмак редьки.При замочуванні у воді оболонка не ослизнюється. Врожайність на-сіння озимої суріпиці - 18..23 ц/га, ярої - 12...16 ц/га.

Базисні та обмежувальні норми для насіння суріпиці наведені вТаблиці 7.15.

Таблиця 7.15.

Показники

Базисні норми

Обмежувальні норми

Вологість, % не більше

12,0

15,0

Вміст домішок, % не більшесміттєвіолійні

2,06,0

15,0

в тому числі сміттєвих небільше 5 %

Зараженість шкідникамихлібних злаків

не допуска-ється

не допускається, крімкліща

За вмістом вологи насіння суріпиці поділяють на : сухе - воло-гість до 9 %, середньої сухості - вологість 9Д...11 %, вологе - вологість11,1...13 %, мокре - вологість більше 13 %. За засміченністю насіннякласифікують на чисте - сміттєвих домішок до 2 %, олійних - до 6 %;середньої чистоти - сміттєвих домішок 2,1...З %, олійних 6,1...12 %;засмічене - сміттєвих більше 3 %, олійних більше 12 %.

Насіння, яке подається на переробку повинно бути без ознак са-мозігрівання, без затхлого, запліснявілого та інших сторонніх запа-хів, вологістю не більше 12 %, вміст домішок не більше 15 % в т. ч.сміттєвих не більше 3 %. Не допускається зараженість шкідникамихлібних злаків, крім кліщем вище II ступеню.

Селекціонерами отримані сорти низькоерукової суріпиці зі зни-женим вмістом тіоглікозидів (38...50 мкмоль/г шроту). Сорти Аргу-мент, Мадрігал, селекції ВНДІОК, Келта, Нопса (Фінляндія), Тіко(Швеція), Лізора (Німеччина) відрізняються низьким вмістом еру-кової й ейкозенової кислот і низьким вмістом тіоглікозидів. Хімічнийсклад насіння (% в перерахунку на суху речовину): ліпіди 30,1...48,5;білок 18...22; целлоза 9,6.

Базисні та обмежувальні норми для насіння суріпиці,що заготовляється

За жирно-кислотним складом у суріпковій олії переважаючоює ерукова кислота, олеїнова та ліноленова кислоти. Фізико-хімічнівластивості суріпкової олії наведені в Таблиці 7.16.

Таблиця 7.16.

Показник

Значення

густина за температури 15°С, кг/м3

911...931

показник заломлення за температури 20°С

1,471...1,472

вміст неомилювальних ліпідів, %

1,5

Крамбе (Crambe abyssinica) або катран абіссінський

Нова олійна культура, яка в дикому стані зустрічається в Серед-земноморських країнах. Вперше роботи по виведенню цієї культурибули розпочаті у 1932 р. співробітниками Воронізького сільськогос-подарського інституту. В Україні крамбе висівають в невеликих кіль-костях у Вінницькій, Чернігівській областях (дослідні ділянки).

Насіння крамбе кулястої форми, діаметром 2,5...3,5 мм, маса 1000штук 4Д..11 г (в середньому 8...9 г), натура (маса 1 дм3 насіння) при-близно 300 г.

Крамбе має високу врожайність, в середньому 13...15 ц/га, а в де-яких випадках 26,2...26,7 ц/га, що дозволяє механізувати процес зби-рання врожаю насіння. Хімічний склад насіння крамбе в перерахункуна суху речовину (%): ліпіди - 37,3 ... 53,2; білок (Nx6,25) - 19,5; це-люлоза - 19,2; мінеральні речовини - 3,8.

Жирнокислотний склад триацилгліцеринів насіння крамбе ха-рактеризується високим вмістом (до 60 %) ерукової кислоти (С221),вміст олеїнової (С181) складає 12...15 % і лінолевої (С182) - 8...10 %.Фізико-хімічні властивості олії крамбе наведені в Таблиці 7.17.

Таблиця 7.17.

Фізико-хімічні властивості суріпкової олії

Фізико-хімічні властивості олії крамбе

Показник

Значення

Число омилення, мг КОН/г

175...177

Йодне число, г І2/100г

93...100

Густина за температури 20°С, кг/м3

907...919

продовж, табл. 7.17.

Показник заломлення за температури20°С

1,472...1,478

Температура застигання, °С

від -8 до -11

Кінематична в'язкість за температури20°С, м2/с

(96...118)х10-6