ВСТУП

магниевый скраб beletage

Проблеми довкілля являють собою органічне переплетення економіч-них, політичних, правових, етичних, а також наукових й технологічних компо-нентів. Уся діяльність людей, у тому числі й наукова, споконвічно була спря-мована на те, щоб найповніше розкрити таємниці природи, приборкати і під-порядкувати її задоволенню своїх різноманітних і постійно зростаючих по-треб. Тож наука, особливо на попередніх етапах цивілізаційного розвитку, ви-ступала засобом підкорення людиною всіх природних сил і ресурсів, яківважалися невичерпними, а права людини на володіння і розпорядженняними — необмеженими.

І хоча ставлення людини до природи принципово не змінилось, екологіч-на криза досить істотно протверезила частину людства. Велика планетаЗемля в нашій свідомості раптом стала на диво малою і слабкою, а незлі-ченна кількість її мешканців — пасажирами одного човна. Сувора реаль-ність вимагає чіткого усвідомлення, що краще вжити заходів зараз, до того, якстанеться біда, ніж потім долати її згубні наслідки. Але дуже непросто відмови-тись від усталеного порядку, який мас лише ту перевагу, що добре зна-йомий усім, хто ним користується. Прикро, але факт, що багато фізиків,хіміків, металургів, агрономів, громадських діячів не переглянуть своїх по-зицій, не відмовляться від технократичних інтенцій, доки якесь потрясінняне змусить їх це зробити. Але, як відомо, хто живе тільки минулим чи сьо-годнішнім, неминуче прогледить майбутнє.

Олюднення природного середовища в планетарному масштабі покладаєвеличезну відповідальність як на вчених, так і на всіх без винятку жителівпланети. Змушені розгортати багатоаспектну природоохоронну діяльність,ми раптом виявили, що не маємо належної інформації про середовище сво-го проживання. Весь попередній багатовіковий досвід людства був спрямо-ваний, головним чином, на дослідження і використання окремих фрагментівприродного оточення з метою одержання необхідних матеріальних благ. То-му він виявився надто «фрагментарним» і «спеціалізованим». Відновленняпорушеної рівноваги здійснювалося самою природою. Нині її поновлюва-льні можливості майже вичерпані.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати яккризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтуванняоб'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного ком-плексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарст-ва, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних,найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких таенергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювало-ся найбільш «дешевим» способом - без будівництва відповідних очиснихспоруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, ад-міністративних та економічних механізмів природокористування та безурахування вимог охорони довкілля.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що еколо-гічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональнимикризами.

Для того, щоб виправити становище і не допустити на території Укра-їни повної і незворотної екологічної катастрофи, необхідно створення ефе-ктивної державної системи охорони довкілля і раціонального використанняприродних ресурсів. В цій системі одне з найважливіших місць посідає де-тальний еколого-економічний аналіз намічуваної та діючої господарськоїдіяльності, який складається з багатьох соціально-економіко-екологічнихстандартних процедур.

Формування еколого-економічних поглядів відповідно до сьогодення,ускладнюється існуючими стереотипами. Стара модель господарювання за-безпечення відтворювання за рахунок використання додаткових ресурсів —надто живуча і її переборення є надзвичайно складною справою. Зламатипомилкову дилему (або зростання виробництва, або збереження природи, атретього нема) серед управлінської та фінансово-економічної еліти є пер-шочерговим завданням екологічного виховання і освіти майбутніх спеціа-лістів. Одним із видів екологічних знань, якими повинен володіти еконо-міст, є витрати на природоохоронні заходи і штрафи за порушення екологі-чних норм і стандартів. Звідси виникає необхідність навчання студентівметодикам збору, використання та економічного аналізу показників оцінкиекологічного стану підприємства на основі існуючого законодавства, оскі-льки кваліфікований економіст, а також керівник повинен уміти прогнозу-вати можливість погіршення життєдіяльності підприємства (а іноді банк-рутства) і запропонувати заходи щодо нейтралізації екологічних загроз.

Екологізація економічного і фінансового середовища має цілком реа-льні та відчутні для підприємства форми — це і екологічні обмеження наресурси, і вплив екологічних витрат на прибуток, вплив екологічної сприя-тливості на реальну ринкову ціну капіталу.

Одержані в курсах економічних дисциплін знання і навички об'єктив-ної оцінки екологічного стану підприємства представляють можливістьзакріплення та поглиблення елементів загальної екологічної культури, атакож практичного використання цих матеріалів в інтересах підприємств.Такий підхід виявляється ще більш важливим у світлі перспективи не-ухильного розширення штрафних санкцій за порушення санітарних нормприродокористування.

Словом, в умовах сучасності необхідно негайно зробити природокорис-тування більш раціональним і науковообгрунтованим. Тут величезна рольналежить, звичайно, економічній екології. Розгляду основних питань з даної га-лузі сучасної екологічної науки і присвячується посібник.

Розділ 1

ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНАДИСЦИПЛІНА. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯДИСЦИПЛІНИ

Вивчивши дану тему, Ви повинні знати:

Започаткування науки «Екологія»

В.І. Вернадський і розвиток екології

Екологія - наука інтегральна

Основні декларативні положення екології

Задачі екології

Вперше термін «екологія » був запропонований німецьким біологомГеккелем Е. в 1866 р. У дослівному перекладі оіко8 - дім. Традиційно еко-логія вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їхвзаємодію з довкіллям.

В наш час екологія стала наукою про структуру та функції природив цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини нанашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого між собою та здовкіллям.

Американський вчений Одум Ю. один із перших почав розглядатиекологію не як вузьку біологічну дисципліну, а як міждисциплінарну нау-ку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи вприроді та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала новихметодів, та стала актуальною для вирішення соціальних й економічнихпроблем людства.

Особливе місце в історії екології посідають відкриття Вернадського,автора вчення про біосферу. Він довів наявність широкомасштабного впли-ву живих організмів на абіотичне середовище. В той період, коли науковагромадськість вже була підготовлена до цілісного бачення природи,Вернадський своєчасно запропонував вчення про біосферу, як одну з обо-лонок Землі, що визначається присутністю живої речовини; ввів у вивченнябіосфери кількісний підхід, що дозволило об'єктивно оцінити масштабибіогеохімічного кругообігу речовин. Вчення Вернадського про ноосферудодатково узагальнило численні дані про нерозривність зв'язку людини зприродним середовищем. Сфера дії екології припиняється там, де за-кінчується біологічна форма руху матерії.

Сучасна екологія, по суті, розчленована на 4 взаємопов'язані, але впевній мірі самостійні розділи, що логічно витікають один з одного:

факторіальна екологія (аутекологія) вивчає фактори середовища та їхвплив на живі організми;

демекологія вивчає популяції та їх взаємозв'язок між собою і довкіллям;

синекологія розглядає закономірності співіснування організмів, їхугруповань у зв'язку одне з одним й умовами існування;

соціальна екологія вивчає взаємодію людини і біосфери та місце люд-ського суспільства у природі.

Взагалі різні наукові напрямки екологічної школи по різному підхо-дять до поділу екології на окремі блоки. За Білявським і Падуном в еколо-гії існує 5 основних блоків: біоекологія, геоекологія, технолекологія, соціо-екологія, космічна екологія. Реймерс М. вважав, що до складу сучасноїекології входить 39 основних розділів, а сама вона пов'язана 70 великиминауковими дисциплінами.

Наведена на рис. 1.1 схема демонструє лише найголовніші з існуючихнапрямків розвитку екології як науки.

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-тех-нічного прогресу та якісної зміни місця людини в природі.

На зорі розвитку людства його вплив на природне середовище мав ло-кальний характер. Тільки в XX ст. людина отримала можливість активновпливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ре-сурсами. З'явилась ідея: людина - хазяїн природи, а природа — невичерп-не джерело її ресурсів. Цьому спонукали обставини:

а)         стрімко зростаюча чисельність населення, можливе фактично необме-жене використання трудових ресурсів;

б)         поява атомної енергетики; почало вважатися, що відтепер людство ві-льне від необхідності застосовувати інші енергетичні джерела;

в)         розробка та створення озброєння нового типу, здатного знищити всюживу природу планети;

г) формування на базі супутникових та комп'ютерних технологійєдиного світового інформаційного простору.

Все це завершилось у другій половині XX ст. екологічною кризою. Увідповідь стала розвиватись та змінювати своє обличчя екологія. В рамкахцієї науки необхідно знайти відповідь на питання щодо:

меж допустимого впливу людини на природне середовище Земної кулі;

щодо способів оптимізації природокористування;

взагалі про перспективи існування людства.

Дані сучасної екологічної науки призводять до усвідомлення чо-тирьох важливих факторів, які можна назвати основними декларативнимиположеннями екології:

— будь-який вид живого організму унікальний та неповторний; зни-щення окремих видів є непоправною утратою;

— природні ресурси, що оцінювались як невичерпні і як безкоштов-ний дар природи, насправді виявились вичерпними і такими, щоможуть бути знищені;

— біосфера та складові її частини мають досить складну структуру танепрості закони функціонування; штучне конструювання екосистемта самої біосфери - задача, що не під силу людині;

— усвідомлення людиною, що вона може жити і репродуктивно роз-виватись тільки в умовах збереження такого природного середовища,

до якого вона адаптована як живий організм і як співучасник сучас-них технологічних процесів.

Ці фактори показують, що людина завжди залишається частиноюприроди, а людство - частиною біосфери. Повітря, воду та їжу сучасналюдина отримує здебільшого безпосередньо у формі природних ресур-сів, або ж спеціально вирощує чи виробляє, але використовуючи при-родні ресурси.

Класична екологія першої половини XX ст. була наукою, що тількипояснювала. Сучасна ж екологія, крім того, стала наукою, що прогнозує такоструює. Завдяки методу математичного моделювання, що став одним ізосновних в сучасній екології, створюють серії картин, які показують мож-ливі результати впливу людини на природу.

Конструкторська функція екології полягає в тому, що на основіекологічних знань приймаються рішення щодо реалізації тих чи інших про-мислових, або сільськогосподарських проектів. Наприклад, під тиском еко-логів-професіоналів був відхилений проект перекидання частини водотокупівнічних річок (Об, Єнісей і.ін.) на південь, перекидання дунайської водидо Дніпра по каналу Дунай-Дніпро.

Xарактерною особливістю початку XXI ст. стала екологізація ба-гатьох конкретних наук, набув нових форм зв'язок екології з економі-кою, філософією і соціологією. Стоїть питання про необхідність ши-рокомасштабної екологічної конверсії сільського господарства. Всізаходи щодо охорони природи здійснюються на основі теоретичнихекологічних знань.

Розуміння людиною складності законів екології прийшло тільки на-прикінці XX ст. Але ці закони існували завжди і не залежать від волі люди-ни. Нерозуміння закономірностей існування екосистем вже не раз приводи-ло до непоправних природних катастроф.

Бездумне вирубування лісів та меліорація перетворюють в пустелювеликі території.

Будівництво об'єктів без екологічної оцінки дії на навколишнє сере-довище призводить до значних економічних збитків.

Незнання або ігнорування законів екології викликає неконтрольовануінтродукцію рослин і тварин.

Перед екологами виникають і моральні проблеми: наскільки глибокота в яких напрямках повинні розроблятися ті чи інші наукові проблеми, як-що їх використання зашкодить людині (атомна енергетика, генетика).

Основні задачі екології та напрямки розвитку полягають в наступному.

Виявлення основних типів екосистем та ландшафтних одиниць, що єосновою для здійснення раціонального влаштування великих тамалих територій.

Розробка методів збору інформації та її аналізу й отримання інтегра-льних параметрів, що характеризують стан біосфери в цілому.

Надання оцінки рівню стійкості біосфери та окремих екосистем щодозовнішніх впливів та вироблення рекомендації щодо розміру таоб'єму антропогенних змін біосфери.

Розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій.

Обгрунтування пропозицій щодо розробки законодавства з питаньексплуатації природних ресурсів та охорони природного середовища.

Прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведеннязаходів щодо їх локалізації.

Розробка і обґрунтування раціональних наукових методів природоко-ристування.

Висновки

Екологія вивчає умови існування живих організмів, їхній взає-мозв'язок та їх взаємодію з довкіллям.

Особливе місце в історії екології посідають відкриття Вер-надського, автора вчення про біосферу та основоположникатеорії ноосфери.

Сучасна екологія - міждисциплінарна наука, пов'язана з ба-гатьма галузями господарської діяльності.

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком на-уково-технічного прогресу та якісної зміни місця людини вприроді.

Питання до самоперевірки

Що означає термін «екологія»?

Назвіть ім'я вченого, який започаткував науку «екологію».

Що таке біосфера?

Назвіть автора теорії біосфери.

Що таке ноосфера?

Охарактеризуйте екологію як інтегральну науку.

Змалюйте основні етапи розвитку екології.

Література для поглибленого вивчення теми

Заверуха Н. М, Серебряков В. В., Скиба Ю. А. Основи екології:Навч. посібн. — К.: Каравела,2006. — 368 с.

Екологія. Навч. метод. пос./Дорогунцов С.І., Коценко К.. Ф, Аб-лова О. К — 2005. — 104 с.

Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології. — К.: Либідь,2006.

Киселев В. Н. Биогеография с основами ^кологии. — Минск:

Университецкая, 1995.

Крисаченко В. С. Екологічна культура. — К.: Заповіт, 1996. —С.147-171.

Мороз А. І. Біосфера Землі. — К.: Вища школа, 1996.

Основи соціоекологіїї / За ред. Г. О. Бачинського. — К.: Вищашкола, 1995.

Розділ 2

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВНА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.РЕГІОНАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ

Вивчивши дану тему, Ви повинні знати:

Вплив промисловості на стан навколишнього середовища;

Вплив сільського господарства;

Транспорт та погіршення навколишнього середовища;

Екологічні проблеми України, спричинені функціонуваннямпаливно-енергетичного комплексу;

Проблеми радіоактивного забруднення територій;

Зони екологічної кризи Придніпров'я і Донбасу та причини їх-нього виникнення;

Екологічні наслідки осушувальних меліорацій на Поліссі;

Екологічні наслідки зрошувальних меліорацій;

Екологічні проблеми рекреаційних регіонів Криму та Карпат;

Екологічні проблеми Азовського та Чорного морів;

Стан навколишнього середовища та здоров'я людини