9. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 9.1. Зміст і показники еколого-економічної ефективності природокористування : Регіональна економіка та природокористування : B-ko.com : Книги для студентів

9. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 9.1. Зміст і показники еколого-економічної ефективності природокористування

Ефективність виробництва визначає його результативність, тобто співвідношення між результатами, досягнутими у процесі виробництва, і витратами на їх забезпечення. Розглядаючи резуль­тативність господарської діяльності в галузі природокористуван­ня, важливо з'ясувати суттєвість еколого-економічного ефекту як ефекту економічного або соціального, або того і іншого водночас. Еколого-економічний ефект розкривається найбільш повністю з по­зиції задоволення еколого-ресурсних потреб суспільства, зростання суспільної споживчої вартості природи. В цьому розумінні еколого- економічний ефект має як соціальний, так і економічний аспект, але призначення еколого-економічного ефекту ще не вказує на його природу.

Задоволення еколого-ресурсних потреб здійснюється "через" екологічну сферу, а єдиною утворюючою субстанцією еколого- економічного ефекту виступає суспільна праця. Певні природні умови і ресурси в тій або інший мірі впливають на економічний розвиток, що має конкретий вираз у реальному рівні ефективності суспільного виробництва. Екологічний чинник немовби робить свій "внесок" у суспільний розвиток. Більш того, природні умови роз­витку суспільства є незамінними, тому вони мають високе соціаль­не значення і економічну оцінку, але це зовсім не вказує на те, що природні сили природи не пов'язані з працею. Саме завдяки праці вони залучені у виробництво, знаходяться під контролем людини і служать їй. До того ж тільки в результаті праці можна вирішити різ­номанітні еколого-ресурсні проблеми сучасного суспільства. Отже, еколого-економічний ефект є результатом розвитку виробництва, тому за своєю природою він виступає як різновид економічного ефекту. Однак він має іншу, відокремлену від традиційного еконо­мічного результату виробництва соціальну спрямованість.

Таким чином, про еколого-економічну ефективність можна го­ворити лише як про термінологічний різновид економічної резуль­тативності виробництва, що враховує екологічні наслідки свого розвитку. Її критерії служать максимізації екологічного ефекту при мінімальних витратах природокористування.

Екологізація виробництва дозволяє зберегти і покращити на­вколишнє природне середовище. Кінцевим результатом абсолютно екологізованого виробництва є продукція безвідходного виробни­цтва, а узагальнюючим показником екологічної оцінки суспільного виробництва виступає вартісний вираз продукції безвідходного ви­робництва.

Забруднення навколишнього середовища промисловими вики­дами в економічному плані є водночас процесом специфічного "спо­живання" елементів навколишнього середовища - повітря, води, грунту.

Забруднюючи природу будь-якими відходами, ми тим самим збільшуємо людські витрати на виробництво, знецінюємо вироб­ництво, погіршуємо життя суспільства. Звідси матеріальне ви­робництво немовби суперечить самому собі, оскільки в результаті, зменшується суспільне добро. Якщо вироблене матеріальне добро зменшує величину існуючого природного добра (чистого повітря, води тощо) в таких розмірах, що загальна кількість благ зменшуєть­ся, то це процес не розширеного, а звуженого виробництва. В такій ситуації працю, витрачену на виробництво продукції, слід розгляда­ти як непродуктивну, випущену з порушенням екологічних норм, як соціальний збиток.

Відтворення природних ресурсів на сучасному етапі розвитку продуктивних сил неможливо без споживання матеріальних благ (будівництво очисних споруд, впровадження безвідходного вироб­ництва, природоохоронного обладнання, відновлення лісу і підви­щення продуктивності лісів і економічної родючості тощо), інакше кажучи, сьогодні творчість природи - це процес споживання мате­ріальних благ. Тому ставлення до відтворення природних ресурсів є водночас і ставленням з приводу споживання матеріальних благ, раніше накопичених суспільством. В зв'язку з цим досягнення пев­ної величини еколого-економічного ефекту (вартість продукції без­відходного виробництва і мінус продукція, випущена з порушенням екологічних норм) пов'язане з витратами природокористування. З кожним роком розмір їх збільшується. Для сучасного періоду роз­витку суспільного виробництва характерна тенденція зростання суспільно необхідних витрат на відтворення природних ресурсів.

Розглядаючи тенденцію зростання витрат природокористуван­ня, насамперед необхідно знати, які додаткові витрати народного господарства визначають дану тенденцію, саме:

- прямі витрати на охорону природи, очищення повітряного і вод­ного басейнів;

- витрати, пов'язані з необхідністю резервування з метою охорони природи тих її об'єктів, що могли б експлуатуватися і приносити сьогодні реальний економічний ефект;

- додаткові витрати у зв'язку з засвоєнням природних ресурсів в умовах, що погіршуються і знаходяться на великій від центрів безпосереднього споживання;

- підвищені витрати на переробку вторинних і низькоякісних си­ровинних ресурсів (відходів) з метою економії кондиційної си­ровини;

- витрати на своєчасне доброякісне розширене відтворення від­новних природних ресурсів і витрати на створення або пошук замінювачів невідновних ресурсів, що використовуються;

- загальні витрати на фундаментальні і прикладні наукові дослі­дження і дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з охоро­ною, раціональним використанням і відновленням природних ресурсів, враховуючи витрати на винахід, розробку і освоєння нових технологічних процесів для виробництва синтетичних продуктів, що замінять природні ресурси, або процесів, що ство­рюють штучні умови, близькі до природних.

Зростання витрат природокористування в окремі періоди може і повинно спостерігатися, проте загальна сума витрат на відтворення одиниці природного ресурсу у часі має знижуватися, підкоряючись загальному закону економії часу. Збільшення витрат на відновлен­ня, охорону і експлуатацію ресурсів ще не вказує на збільшення загальної суми витрат на відтворення природних ресурсів. Збіль­шення видатків на ці елементи відтворення природних ресурсів по­винно покриватися більш раціональним використанням первісної природної сировини і впровадженням у систему матеріального ви­робництва прискорених темпів безвідходної (маловідходної) техно­логії. Темпи зростання економії сировини мають бути вище темпів зростання витрат на її видобуток.

Збільшення природоохоронних витрат повинно бути компен­совано більш високим зростанням продуктивності суспільної пра­ці в галузях, що експлуатують і перероблюють природну речовину. Проблема відшкодування витрат може бути вирішена шляхом ви­користання досягнень НТП, позитивна чинність якого виявляється в зниженні питомого видатку сировини на одиницю готової продук­ції. Важливо, щоб це зниження забезпечувалося без подорожчання продукції фондостворюючих галузей - машинобудування і будів­ництва.

Тенденція збільшення цін і витрат на паливно-енергетичні і мінерально-сировинні ресурси не є нескінченною. Цей процес може бути зупинений у результаті прийняття технічних організа­ційних заходів. До таких заходів належать: прискорене створення високопродуктивної гірської техніки; розробка нових проектно- технологічних рішень щодо більш повного вилучення з надр і комплексної переробки корисних копалин; включення в обіг нових джерел паливно-енергетичних і сировинних ресурсів, у тому числі вторинних; забезпечення зростання, що випереджає продуктивність праці у порівнянні з заробітною платою на одиницю продукції і, на­решті, всесвітня економія ресурсів при їх видобуванні, переробці і споживанні.

Абсолютна величина витрат залежить від масштабів і темпів зростання суспільного виробництва, напрямку його розвитку, вели­чини сукупного суспільного продукту, стану навколишнього серед­овища, від кількості і якості природних ресурсів. Разом з тим у будь- якому випадку повинна дотримуватися одна закономірність: темпи зростання екологічного ефекту повинні бути вище темпів зростання витрат природокористування.

Тенденція збільшення витрат і вартості природної осно­ви відтворення не повинна свідчити про зниження еколого- економічної ефективності природокористування і про негатив­ний вплив екологічного чинника на ефективність суспільного виробництва.

Еколого-економічна ефективність природокористування (Ее.е) на рівні регіону розраховується за формулою:

„ Ес.п - Пн

Ее.е. =------------------------------------------------------- ,

С + ЕнК

де Ес.н - екологічна оцінка суспільного виробництва (продук­ція безвідходного (маловідходного) виробництва, грн;

Пн - продукція, випущена з порушенням екологічних норм (со­ціальні збитки від забруднення навколишнього середовища), грн;

С - поточні витрати на охорону, відновлення і експлуатацію природних ресурсів, грн;

Ен - нормативний коефіцієнт еколого-економічної ефективнос­ті природокористування;

К - одноразові витрати на охорону, відновлення і експлуатацію природних ресурсів, грн;

У залежності від специфіки виробництва природоохоронні еко­логічні функції, а отже, і господарський механізм раціонального при­родокористування в різних галузях будуть неоднаковими. У приро­доохоронному відношенні всі галузі умовно можна поділити на три групи: природовідтворні, природоексплуатуючі, природозабруднюю- чі. Визначальною природоохоронною функцією для природовідтвор- ної групи галузей є відновлення, примноження і охорона біологічних ресурсів, зростання екологічного потенціалу. Основи розрахунку ефективності природовідтворювання повинні будуватися на суміс­ності екологічного ефекту і витрат, пов'язаних з його отриманням. На даний ефект у грошовому виразі вказує економічна оцінка відтворю­ваних природних ресурсів. Зростання економічної оцінки біологічних ресурсів говорить про зростання екологічного потенціалу. Зіставляю­чи величину економічної оцінки відтворюваних природних ресурсів з витратами, що забезпечують їх відтворення, можна розрахувати еколого-економічну ефективність природовідновлення (Зп.в):

J-Т О

Еп.в = — З

де О - економічна оцінка біологічно відтворних ресурсів, грн;

З - витрати, пов'язані з відтворюванням (охороною, відновлен­ням) біологічних ресурсів.

Головною природоохоронною функцією природоексплуатую- чих галузей є найбільше ефективна добування вхідної природної сировини.

Еколого-економічну ефективність природоексплуатуючих га­лузей (З.п.е) можна проілюструвати за допомогою формули:

„ Еп.р.- Ое.е - Пн.

Еп.е. - —- ,

Ф

де Е п.р - вартісна оцінка природних ресурсів, грн;

Ое.е - еколого-економічна оцінка відходів виробництва, грн;

Пн - продукція, випущена з порушеннями норм експлуатації природних ресурсів;

Ф - вартість головних виробничих фондів природоексплуатую- чого виробництва, грн;

Сенс даної формули полягає в тому, що ціна відходів виробни­цтва, що експлуатує природний потенціал, повинна грунтуватися на вартісній оцінці природних ресурсів. Іншими словами, ціна відходів, що утворилися, визначається не за вартістю їх залучення в виробни­цтво або іншими ознаками, а за ціною вхідної природної сировини. При такому підході підприємства, що експлуатують природний ре­сурс, будуть, з одного боку, зацікавлені у зростанні вартісної (еко­номічної) оцінки природних ресурсів, а з іншого - у скороченні відходів власного виробництва. Важливим чинником підвищення ефективності використання природних ресурсів є впровадження екологізованої техніки і технології. Збільшення вартості основних виробничих фондів без їх екологічного вдосконалення призведе до зниження екологічної ефективності природоексплуатації. При ви­користанні цього показника підприємства, навпаки, будуть зацікав­лені у прискоренні темпів впровадження екологізованої техніки і технології.

Головною природоохоронною функцією природозабруднюючих галузей є висока екологізація виробництва, що характеризується рів­нем безвідходної (маловідходної) технології. В зазначених галузях провідною ознакою природоохоронної функції має виступати еколого- економічна оцінка відходів на підставі ціни вхідної природної сирови­ни. Тільки в даному випадку еколого-економічна оцінка відходів по­винна "відніматися" від величини, створеної вартості на конкретному підприємстві, вказуючи завдяки цьому на "екологічну чистоту" вироб­ництва. Рівень еколого-економічної ефективності природозабруднюю- чого виробництва (З.п.з) можна висловити за допомогою формули:

„ Ч - Оз.з. - Пе.

Еп.з. =---------------------------------------------- ,

Ф

де Ч - чиста продукція природозабруднюючого

виробництва, грн;

Пе - продукція, випущена з порушенням екологічних норм, грн;

Ф - вартість основних виробничих фондів природозабруднюю­чого виробництва, грн;

Ое.е. - еколого-економічна оцінка відходів виробництва, грн.

Наведена вище схема визначення еколого-економічної ефектив­ності і природокористування дозволить більш об'єктивно робити висновок про кінцеві народногосподарські результати роботи під­приємства, об'єднань, галузей і регіонів.