9.2. Ефективність природоохоронних заходів

Еколого-економічна ефективність природокористування скла­дається в результаті в окремих природоохоронних заходів.

Обгрунтуванню ефективності природоохоронних заходів ви­значають Тимчасова методика визначення економічної ефектив­ності витрат у заходи "З охорони навколишнього середовища", затверджена Держпланом СРСР ще 15 січня 1980 р., і Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінка економічних збитків, що завда­ються народному господарству забруднюванням навколишнього середовища, ухвалена постановою колишнього Держплану СРСР, Держбуду СРСР і Президії АН СРСР у жовтні 1983р. Основний не­долік даних методик - слабка концептуальна основа виміру ефек­тивності природоохоронних заходів, надмірна складність, а часом і невизначеність засобів, що пропонуються розрахунку. Так, основні положення Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності базуються на концепції обчислення так званих еко­номічних збитків від забруднення навколишнього середовища, під яким розуміються додаткові витрати, що виникають у народному господарстві внаслідок його підвищеного (у порівнянні з норматив­ним рівнем) забруднення. Виділяють такі об'єкти, за якими можливо отримання кількісних оцінок економічних збитків - це населення, житлово-комунальне господарство, сільськогосподарські угіддя.

Щоб показати хоча б у загальних рисах складність розрахунку економічних збитків, розглянемо збільшену схему складаючих його компонентів на прикладі забруднення атмосфери.

Економічні збитки відносяться до суми додаткових витрат і ви­трат, пов'язаних з забрудненням навколишнього середовища. Такі додаткові витрати і втрати можуть виникнути в різних галузях і сферах народного господарства. Методика їхнього підрахунку ще далека від вдосконалення. Вважається, що навряд чи можна її до­вести до рівня, прийнятного для практики. За даним методичним підходом прийнятий для встановлення економічної ефективності природоохоронних заходів на рівні великих регіонів. Розрахунки, виконані на основі зазначеного підходу, дозволяють робити висно­вки про масштаби економічних збитків і заходи, направлені на їх ліквідацію або відвертання. Але подібні розрахунки можуть вико­нувати ілюстративну, а не конструктивну роль.

Враховуючи необхідність поєднання економічних і екологічних інтересів підприємств, первинний ефект слід розглядати безпосе­редньо у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення еко­логічних норм. При такому підході екологічний ефект буде безпосе­редньо пов'язаний з господарською метою підприємства - випуском конкретних видів продукції, підвищенням не тільки економічного зростання, але й його екологічної чистоти. Іншими словами, кон­цептуальною основою виміру економічної ефективності природо­охоронних заходів повинна стати екологічно чиста продукція.

Якщо підприємство (об'єднання) постійно перевищує екологіч­но допустимі навантаження на навколишнє середовище, воно, не­зважаючи на свою високу рентабельність, повинно бути закрите або перепрофільоване. Таким чином, йдеться про згортання економічно небезпечного виробництва, як соціально неефективного.

При обгрунтуванні результативності природоохоронних заходів необхідно мати не тільки концептуальну базу, але й правильно по­будовану методичну схему розрахунку. Відповідно до природи се- редозахисних витрат при побудові схеми треба врахувати основні положення Типової методики економічної ефективності капіталь­них вкладень. Методика передбачає розрахунок загальної (абсолют­ної) і порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність середозахисних витрат визначається для виявлення економічної результативності природоохоронних заходів на різноманітних рівнях господарювання (народне госпо­дарство, регіон, галузь, підприємство). Порівняльна ефективність середозахисних витрат необхідна для економічного обгрунтування і відбору оптимальних варіантів природогосподарських рішень при впровадженні природоохоронної і ресурсозберігаючої техніки, тех­нології і організації виробництва, його розміщення і т.д.

Показником загальної економічної ефективності середозахис- них витрат є відношення річного приросту екологічно безпечної (чистої) продукції до величини природоохоронних капітальних вкладань:

Еп.м = П / К, де Еп.м - абсолютна економічна ефективність природоохоронних заходів, грн;

П - приріст виробництва екологічно безпечної подукції за раху­нок природоохоронних вкладень, грн;

К - величина природоохоронних капітальних вкладень, грн.

Отримані в результаті розрахунків показники загальної економічної ефективності природоохороних вкладень порівнюють з нормативами і з аналогічними за попередній період, а також з показниками ефективнос­ті природоохоронних заходів на передових підприємствах і об'єднаннях відповідних галузей. Капітальні вкладення економічно ефективні, якщо отримані показники загальної ефективності не нижче показників і нор­мативів за попередній період. Норматив загальної економічної ефектив­ності (як величина приросту виробництва екологічно безпечної (чистої) продукції на гривню капітальних вкладень) має бути диференційований з урахуванням специфіки галузі матеріального виробництва і характеру її негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Якщо природна речовина використовується нераціонально, а відходи є екологічно безпечними, підвищення рівня ефективності її використання, так само як і розвиток на базі таких речовин без­відходного виробництва, має бути обгрунтовано показниками (нор­мативами) не екологічної, а економічної ефективності і повністю виходити з основних положень „Типової методики визначення еко­номічної ефективності капітальних вкладень".

При визначенні порівняльної ефективності природоохоронних заходів вирішують два типи завдань:

- завдання, пов'язані з вибором середозахисного профілю най­більш результативно з організаційно технічних рішень, що за­безпечують досягнення передбачуваного екологічного ефекту, що планується (нормативна чистота навколишнього природно­го середовища, відвертання забруднення тощо);

- завдання змішаного характеру, при вирішенні яких природоохо­ронні і ресурсозберігаючі чинники враховуються поряд з інши­ми показниками розвитку виробництва.

Для завдань першого типу показником економічної ефектив­ності варіантів є мінімум приведених середозахистних витрат. Вони розраховуються за типовою методикою визначення економічної ефективності капітальних вкладень

С + ЕнК —> min, де С - поточні витрати (річні експлуатаційні видатки на обслу­говування і зміст основних чинників середозахисного призначення) за кожним варіантом;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капі­тальних вкладень, що дорівнює 0,12;

К - капітальні вкладення середозахисного призначення за кож­ним варіантом.

Приведені витрати можна визначити також за формулою:

К + ТнС —> min, де Тн - нормативний показник сукупності капітальних вкла­день;

С - поточні витрати (річні експлуатаційні видатки на обслу­говування і зміст основних фондів середозахисного характеру) за кожним варіантом;

К - капітальні вкладення середозахисного призначення за кож­ним варіантом.

Оскільки Тн є величиною, зворотною Ен, формула наведених витрат може мати вигляд

  • С

К + > min .

Ен

Капітальна оцінка екологічно небезпечних відходів (Ке.о.о) роз­раховується за формулою:

Ке.о.о. = ,

Ен.е.

де С - вартість первісної сировини, грн/т;

О - обсяг екологічно небезпечних відходів, т;

Ен.е. - нормативний коефіцієнт екологічної ефективності, при­йнятий 0,02.