10.5. Ресурси корисних копалин : Регіональна економіка та природокористування : B-ko.com : Книги для студентів

10.5. Ресурси корисних копалин

Із зростанням виробництва промислової продукції у світі вели­кого значення у середовищі природних ресурсів для розвитку про­дуктивних сил набувають надра землі, які містять корисні копалини. В надрах землі, а місцями і на поверхні, містяться запаси викопного палива - вугілля, нафти, газу, уранової руди.

Запаси різного виду металів, неметалевих руд, сировини для ви­робництва будівельних матеріалів. Ці корисні копалини видобува­ють у трьох станах, рідкому, твердому та газоподібному.

Поклади корисних копалин мають різний ступінь вивченості і точності оцінки. В колишньому СРСР визначали чотири категорії запасів. за ступенем їх розвідування і якісною характеристикою - А,В,С1 та С2. Категорія А - детально розвідані родовища з точно визначеними кордонами залягання. В - розвідані родовища з при­близно визначеними кордонами залягання. С1 - розвідані в загаль­них рисах родовища з запасами, що підраховані за допомогою екс­траполяції. С2 - попередньо оцінені запаси, якість яких визначена за одиничними пробами та зразками. Всі ці категорії складають ба­лансові запаси, використання яких економічно доцільне. До збалан­сованих запасів належать ті, що за умов існуючої техніки не можуть бути ефективно використані. Існує також категорія прогнозних гео­логічних запасів, що оцінюються приблизно у вигляді можливих.

У закордонних країнах застосовуються інші найменування ка­тегорії запасів. Розвідані запаси за ступенем вивченості поділяють­ся на дві категорії - достовірні та вірогідні. Крім того, є категорія можливих запасів, що відповідають категорії С2. В США та в деяких інших країнах у вигляді першої категорії визначають "виміряні" за­паси, друга категорія - запаси "позначені" на основі даних, що отри­мані по завершенні гірничих робіт за межами визначеного родови­ща, третя категорія - запаси передбачувані, які отримані на основі загальногеологічних даних.

Незважаючи на значний розвиток геологорозвідувальних робіт, вивченість надр ще не достатня. Питома вага достовірних запасів за деякими видами корисних копалин іноді складає декілька відсотків

325

від геологічних запасів. Запаси корисних копалин у країнах досить різні.

У паливно-енергетичних ресурсах найбільшими у світі є запаси вугілля. Його геологічні запаси, за окремими оцінками, досягають 9-11 трлн т, якщо їх зіставити з цифрою світових запасів світового добування вугілля - більше 3,7 млрд т (у перерахунку на умовне паливо - 2,8 млрд т), то виявиться, що його досить на 3100 років при сучасному видобуван­ні та на 1050 років при рівні добування, можливому у 2020 р. Розвіда­ні запаси вугілля значно менші геологічних - 1,1 трлн т. З цієї кількості на США припадає 305 млрд т, ФРГ - 100 млрд т, Англію - 100 млрд т, Індію - 23 млрд т, Канаду - 29 млрд т, колишньому СРСР - 275 млрд т. Основна маса вугілля добувається в США, Китаї, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччини та Англії.

Питома вага вугілля у світовій потребі енергоресурсів (у перера­хунку на умовне паливо) на початку ХХ ст. у 1900 р. складала 56%, нафти - трохи більше 2%, гідроенергії - менше 2%, решту складали інші палива - головним чином, дрова (39%).

У 1970 р. частка вугілля складала 63%, нафти - 7%, природного газу - 14% та гідроенергії - 1,4%, інші ресурси - 27,2%. З того часу питома вага вугілля систематично знижується: у 1940 - 58%, у 1960 - 41%, у 1980 - 27%. Одночасно зростає частка нафти: 1940 - 14%, 1960 - 27%, 1980 - 40%. Збільшилася частка гідроенергії: у 1980 р. вона складала 5%. Виникло нове джерело - ядерна енергія, питома вага якої у 1980 р. складала усього 2,4%. Однозначно знижувалася частина інших видів енергії - до 5,6% у 1980р. В найближчі роки співвідношення між видами потрібних у світі енергоре­сурсів буде змінюватися у бік зниження питомої ваги нафти, джерела якої обмежені. Відповідно буде зростати питома вага вугілля, природного газу та ядерної енергії.

Запаси вугілля у світі можливо більше, ніж випливає з існуючих оцінок. У період, коли розвідані запаси нафти в багато разів перебіль­шували річне видобування, не було особливої потреби проводити роз­відувальні роботи щодо вугілля. В деяких країнах його ресурси взагалі не враховувались. Вважалося, наприклад, що в Австралії запаси ву­гілля незначні, але пізніше в результаті проведених розшукових робіт виявилося, що вони великі. Великі запаси вугілля знайдені в ПАР. У цілому світові запаси вугілля численні, ті забезпеченість ними більш, ніж іншими видами палива. Однак широке використання вугілля для енергетичних цілей вимагає проведення заходів щодо хімічних засо­бів очищення продуктів його горіння від сірчаних з'єднань, розробки більш удосконалених технологій згорання вугілля тощо. Ціни на ву­гілля досить низькі, і навіть після врахування додаткових витрат на його очищення вугілля залишається конкурентоспроможним з інши­ми видами органічного палива.

Геологічні запаси нафти на світовій енергетичній конференції у Детройті оцінювалися у 840 млрд т. За пізнішими даними достовір­ні запаси нафти складають 127 млрд т умовного палива і ймовірні - 360 млрд т умовного палива. Крім того, ймовірні запаси нафти з нетрадиційних джерел - сланців та бітумних пісків - складають до 750 млрд т. У географічному відношенні достовірні запаси нафти капіталістичного світу традиційних джерел розподіляються таким чином: на Ближньому Сході (у Саудівській Аравії, Кувейті, Ірані, Іраку) - 70%, в Африці (у Нігерії, Алжирі, Лівії) - 9-10%, у Північ­ної Америці - 8-10%, у Центральній та Південний Америці - 5%, у Західній Європі - 5%. У наш час трохи менше половини традицій­них запасів нафти припадає прибережні шельфи.

Динаміка достовірних запасів нафти показує, наскільки сильно змінюється уявлення про забезпеченість або потреби. Ще у довоєн­ні роки була думка, що запасів нафти у США достотньо не більше ніж на 10-12 років. У дійсності достовірні запаси нафти постійно зростали, обганяючи збільшення добування, і забезпечення запаса­ми підвищувались. Незважаючи на щорічне значне зростання добу­вання нафти у світі (тільки за 1950-1985 рр. воно збільшилося у 6,5 разів), достовірні запаси останнім часом збільшуються приблизно на 800 млн т на рік. Після Другої світової війни були відкриті ве­ликі родовища нафти в арабських країнах, в Іраку, Ірані, а також у країнах Північної Америки, у Нігерії, на шельфах Південно-Східної Азії, у Мексиці, на Алясці, у Північному морі. Нафта, очевидно, за­лишалась основним паливно-енергетичним ресурсом минулого сто­ліття, потім її значення повинно було скорочуватись. Але і у 2020 р. частка нафти у світовій потребі енергії складатиме не менше 10%. При цьому потрібно врахувати, що при існуючій техніці добування на поверхні видобувається у середньому тільки 35-40% нафти, яка міститься у надрах землі.

Геологічні запаси природного газу на світовій енергетичній кон­ференції у Детройті визначились у 540 трлн м3. Існують і інші різні дані. Згідно з ними у світі природного газу існує у розмірі (в перекладі на умовне паливо) 79 млрдт достовірних запасів та 276 млрд т ймовір­них запасів (власне 66 та 230 трлн м3 у натуральному виразі).

Найбільш великі достовірні запаси газу знаходяться у розвину­тих країнах - Іраку, Саудівській Аравії та в інших країнах Ближньо­го і Середнього Сходу, а також в Алжирі, Лівії, Нігерії, Венесуелі, Мексиці. З розвинутих країн значні запаси газу мають США, Ка­нада, Австралія, а в Європі - Великобританія, Норвегія, Голландія (запаси Північного моря). В багатьох з цих країн запаси газу були відкриті за останні 10-15 років та є підстава думати, що можливі подальші відкриття. Добування природного газу у світі досягає 1,7 трлн м3. Ця цифра буде зростати і до кінця століття може підвищи­тись. Частка газу у світовому енергопостачанні за оцінками складає 15%.

Все більш важливим джерелом паливно-енергетичних ресурсів стає атомна енергія. У 1985р. атомними електростанціями сьома кра­їнами капіталістичного світу було вироблено більш 600 млрд кВт/ год електроенергії, або більше 12,5% загального її вироблення в цих країнах. Діючих атомних електростанцій у 1985 р. у капіталістично­му світі - близько 200, будуються та проектуються ще більше 300 станцій. Найбільша кількість діючих атомних електростанцій існує в США, Великобританії, Франції, Німеччині та Японії. До кінця ХХ ст., по деяким розрахункам, частка електроенергії, що виробляється на атомних електростанціях, складала 15%, а до 2020-2030 рр. скла­датиме 30%, що потребує значного збільшення добування урану. Потреби в урані, згідно з розрахунками, до 2020 р. досягнуть 135 тис. т, а на весь період до 2020 р. знадобіться 1,8 млн т урану. Запаси урану поділяються на дві категорії в залежтості від ціни за 1кг кон­центрату. Для порівняння зазначимо, що середня ціна, яку спочива- чі сплачували у 1980 р. за даними достовірних контрактів. складала 40-48 дол. за 1 кг, а максимальна ціна досягає 100 дол. Загальні за­паси урану у капіталістичних країнах та країнах, що розвиваються, перевищують 4 млн т, достовірні запаси першої категорії - 1650 тис. т та другої - 540 тис. т; передбачені запаси першої категорії - 1510 тис. т, а другої - 590 тис. т. Найбільші запаси мають США, Канада, Південна Африка, Австралія, Франція та інші Західноєвропейські країни. Але цим джерела отримання уранового концентрату не об­межуються. Значні кількості запасів знаходяться у відвалах заводів з виробництва збагаченого урану. Сучасна технологія дозволяє до­вести їх до 0,1%, а в перспективі, можливо, знизити майже до нуля (з застосовуванням лазерної технології). Можливо вважати, що на перші десятиріччя нинішнього століття запасу урану вистачить, особливо якщо урахувати можливість широкого використання реактивів-размножувачів та застосування як атомного палива плу­тонію. До того часу можна сподіватися на практичне використання термоядерної енергії, джерела виробництва якої - дейтерій, тритій, які містяться в морській воді - великі.

З усіх відтворних джерел енергії, що застосовуються, найбільш великими є енергоресурси. Світове виробництво електроенергії на гідроелектростанціях дорівнює 1,8 трлн кВт год на рік, або близько 21% всього виробництва електроенергії. Недоліком цього засобу ви­робництва електроенергії є те, що створення штучних водосховищ призводить до затоплення значних просторів землі, в тому числі цінних для сільського господарства. В результаті за останні роки в багатьох країнах спостерігається зниження цікавості до споруд гідроелектростанцій. У наш час здійснюється будування гідроелек­тростанцій потужністю 12,6 млн кВт на річці Парані у Південній Америці. Будування ведеться спільно з Бразилією та Парагваєм. Іс­нують проекти використання води, що стікає з льодовиків у Грен­ландії. Тут на воді, що стікає з льодовиків, можуть бути збудовані гідроелектростанції загальною потужністю 60-120 млн кВт.

Існують і інші практично невичерпні джерела енергії - соняч­на енергія, а також енергія вітру, припливів та хвиль, геометрична енергія біомаси та ін. Енергія вітрів, припливів, хвиль пов'язана з сонячною активністю і є зворотною формою сонячної енергії (як і сонячна енергія, накопичена у вугіллі, нафті та інших видах викоп­ного палива протягом тих тисячоліть, коли вони існували у вигля­ді рослинності). Запаси нетрадиційних "м'яких" видів енергії дуже великі, але поки що не знайдені ефективні методи їх використання. Так, за деякіми розрахунками для отримання необхідних для усьо­го світу у ХХІ ст. 50 трлн кВт/год електроенергії потрібна площа дзеркал у 2,5 млн км2 тобто приблизно площа Судану або Заїру. У теперішній час сонячна енергія використовується, головним чином, для освітлення чи опалення приміщень.

Велике значення для розвитку виробництва мають поклади заліз­ної руди. Залізо за існуючимм підрахунками - найбільш поширений хімічний елемент Землі, ядро якої являє собою залізонікелевій сплав з включеннями кремнію. Промислові типи залізної руди залягають у ви­гляді залізних кварцитів, магнітів, сидеритів. Геологічні потенціальні запаси залізної руди оцінюються трильйонами тонн. Ресурси відомих родовищ, враховуючи ті використання яких у теперішній час економіч­но невигідно, досягають приблизно 600 млрд т, але достовірні та ймо­вірні запаси - 260 млрд т. Найбільші покладі залізної руди у капіталіс­тичному світі мають Бразилія, Австралія, Канада, США, ЮАР, а серед європейських країн - Франція, Великобританія, Німеччині, Швеція та Норвегія. Великі поклади залізної руди в СНГ та Китаї. Вміст заліза у відомих родовищах промислових руд переважно не перебільшує 40%. Бідні руди з вмістом заліза 30-35% і менше проходять процес оснащен­ня на гірничо-збагачувальному комбінаті. Багаті руди - з вмістом за­ліза вище 45% використовуються і без збагачення.

Добування залізної руди у світі складає близько 800 млрд т у рік. За останні роки добування збільшується повільно і за розрахунками відомих запасів вистачить приблизно на 250 років. Значна частина чорних металів виплавляється з брухту. В США, наприклад, кіль­кість застосованого брухту чорних металів складає щорічно значну частину - 55%, кількість сталі, виплавленої в мартенівських печах, і 30-35% - у конвеєрах з поданням кисню, у Франції - відповідно 85% і 22%, у Німеччині - 70% і 20%. У виробництві чорних металів велике значення мають регулюючі добавки для виробництва якіс­них сталей - марганець, нікель, кобальт, хром. Більша частина по­кладів руд цих металів знаходиться в Африці, Австралії, Америці; марганцеві руди - в ПАР, а також Габоні, Індії, нікель - у Новій Каледонії, Канаді, Індонезії та на Філіппінах. До 1,5 трлн т залізо- марганцевих конкрецій існують більшою частиною на дні океану, в них містяться приблизно 360 млрд т марганцю. Запаси вольфраму і молібдену, що застосовуються також у виробництві якісних сталей і сплавів, у цілому невеликі, і значна їх частина зосереджена в країнах Америки. Відомих запасів їх вистачить на 20 років.

Загальні запаси бокситів (сировина для виробництва алюмінію складає 22 млрд т, з них достовірні і ймовірні - близько 13 млрд т. Добування бокситів досягає 80 млн т, головним чином, в Австралії, Гвінеї, на Ямайкі. Великі запаси інших видів глиноземної сировини - нерелінів, менітів, алунітів.

Загальні запаси мідних руд визначаються в 500 млн т, з них до­стовірні і ймовірні 400 млн т. Крім того, є дані про 363 млн т при­пустимих і 290 млн т теоретично можливих ресурсів. Основна час­тина загальних запасів мідних руд знаходиться в США, Чилі, Заїрі, Замбії, а також у Канаді, Панамі, Перу. Щорічно добувають близько 8 млн т цих руд. таким чином, достовірних і ймовірних запасів мідя­них руд вистачить приблизно на 50 років.

Обмежені запаси і інших кольорових металів - свинцю, олова, цинку. Так загальні запаси свинцю складають 130 млн т, достовірні і ймовірні - 100 млн т. більша частина запасів знаходиться в США, Австралії, Канаді.

Добування свинцю щорічно складає близько 2,5 млн т це озна­чає, що достовірних і ймовірних запасів свинцю вистачить на 40 ро­ків. Загальних запасів олова мається 8,3 млн т, з них достовірних і ймовірних - 2,8 млн т. На першому місці по загальних запасах є Ін­дія, потім Таїланд, Болівія. При річному добуванні олова в 180 млн т запасів вистичить на 15-16 років.

Загальні запаси цинку складають 200 млн т, у т.ч. достовірні - 150 млн т. Значна частина запасів цинку знаходиться в США, Кана­ді, Австралії, Перу, Мексиці. При щорічному добуванні в 4,5 млн т достовірних і ймовірних запасів вистачить на 33 роки.

Щодо дорогоцінних металів, то світові запаси золота оцінюють­ся в 40 тис. т, приблизно стільки міститься на рахункахбанків. Вели­ка частина золота знаходиться в Південній Африці (30 тис. т), решта в Канаді і США. Річне добування золота складає близько 1 тис. т Достовірні і ймовірні запаси срібла оцінюються в 150 тис. т і знахо­дяться в Америці - США, Канаді, Мексиці, Перу. Річне добування срібла складає близько 8 тис. т.

Достатньо великі у світі запаси аргохімічної сировини - калій­них солей, фосфоритів. Загальні запаси калійних солей визначають­ся в 80 млрд. т. Найбільша їх частина знаходиться в Канаді, Німеч­чині, Ізраїлі.

Щорічне добування калійних солей у світі досягає 30 млн т, отже, відомих запасів вистачить надовго. Фосфоритів нараховуєть­ся близько 90 млрд т при щорічному добуванні близько 120 млн т. Найбагатші фосфоритами Марокко і США.

Регіональна економіка та природокористування