1.3.5. Теорія економічних потенціалів. |
Вихідною передумовою даної теорії є гравітаційна модель, згідно з якою інтенсивність ділових зв'язків І., між регіонами i і j перебуває в прямо пропорційній залежності від добутку їх економічних характеристик (наприклад, ємностей ринків) і в обернено пропорційній - від відстані між ними: г _PfPl dij звідки виводиться формула економічного потенціалу регіону: n t n p v = уа = ул 1=1 pi 1=1 dij' де V. - економічний потенціал і-го регіону, Р. - економічний показник j-го регіону, d.. - відстань між і-м іj-м регіонами, n - кількість регіонів. Одним з перших цю модель в 1929 р. використав американський учений У. Рейлі для вивчення питань роздрібної торгівлі. Пізніше (в 1947 р.) американський астрофізик Дж. Стюарт указав на ізоморфний зв'язок даної концепції з фізичним законом гравітації, запропонувавши формулу демографічного потенціалу як показника просторової взаємодії населених пунктів: n P v = P + Z-j, j=1rj де Pj - людність населеного пункту j, r.j - відстань між і-м і j-м населеними пунктами, n - загальна кількість населених пунктів, а - емпіричний параметричний коефіцієнт. Американський географ Вільям Уорнтц, що працював зі Сюартом, використовуючи гравітаційну модель для вивчення потенціалу населення [6, с. 579-580], влучно відбив її суть у наступнім висловлюванні: «...якщо потрібно визначити економічне відношення даного пункту до всього господарського простору в цілому, метод гравітаційного моделювання є незамінним» [20, с. 232]. Використовуючи формулу економічного потенціалу, американський географ Чонсі Харріс запропонував розраховувати потенціали збуту регіональних ринків і застосував цей метод для визначення потенціалів збуту національного ринку США [8]. Ч. Харріс як регіональні ринки розглядав графства США, показником місткості яких він визначив обсяг роздрібної торгівлі, а показником відстані між ними - транспортні витрати за умови доставки товарів із центру одного графства в центр іншого. Унаслідок проведеної роботи Ч. Харріс одержав карту потенціалів збуту для США, яка, на його думку, відображає доступність будь-якого графства для загального ринку країни. За його розрахунками, високими потенціалами збуту відзначаються графства Промислового поясу, який розкинувся від північно-східного узбережжя вглиб країни уздовж Великих озер, а найбільше значення потенціалу збуту має місто Нью-Йорк. Крім того, Ч. Харріс запропонував також формулу для розрахунку транспортних витрат за умови доставки товарів з одного регіонального ринку на всі інші (інакше кажучи, на загальний ринок): TG = £Pj • dij, j=1 де ТСІ - сумарні транспортні витрати г'-го ринку, а всі інші позначення ті ж, що й у попередній формулі. Стосовно загального ринку США пунктом з найменшими транспортними витратами виявився Форт-Уейн (штат Індіана). Розбіжність ринку з найбільшим потенціалом збуту (Нью-Йорк) і ринку з найменшими транспортними витратами (Форт-Уейн) пояснюється тим, що значення потенціалу збуту ринку певної місткості зі збільшенням відповідного відстані зменшується меншою мірою, ніж підвищуються транспортні витрати. Внаслідок цього «великий ринок, який перебуває на значній відстані від заданого пункту, мало впливає на потенціал, який у ньому створюється, але значно підвищує транспортні витрати, пов'язані з обслуговуванням загального ринку... з цієї точки» [8, с. 459-460].
|