2.1.4. Оцінка виробничих факторів розвитку.

Оцінка виробничих факторів розвитку передбачає вивчення основних показників галузей господарства (обсяг продукції, що ви­пускається, кількість зайнятих, вартість основних фондів і т.п.).

Виробнича підсистема ТСЕС регіону має галузеву й територі­альну структури, обумовлені процесами поділу й інтеграції праці.

Галузева структура характеризується співвідношенням у від­повідних пропорціях різних галузей або секторів економіки регіону. Дана структура визначається часткою Д. тієї чи іншої галузі або сек­тору в економіці регіону:

Д = — -100%%, г O

де O. - обсяг продукції, що припадає на i-ту галузь; О - загаль­ний обсяг виробництва даного регіону.

Галузева структура регіональної економіки також може бути визначена як частка ДЛ зайнятого населення у відповідних галузях (секторах) економіки регіону:

Зг

Д* = З -юо^

де З - чисельність зайнятих в i-й галузі (секторі) економіки; З - загальна чисельність зайнятих в економіці регіону [8].

Для характеристики ролі галузей регіону в національній еконо­міці застосовуються коефіцієнти спеціалізації (локалізації) ви­робництва. Коефіцієнт Кіг спеціалізації (локалізації) виробництва i-ї галузі в регіоні r можна розрахувати двома способами:

к = q • q

1) Kir = ------ • ----- ,

) а е

де qir - обсяг випуску i-ї галузі в регіоні r; qi - загальний обсяг випуску i-ї галузі в країні; Q. - обсяг валового випуску в регіоні г, Q - обсяг валового випуску в країні; 44 2) Кіг = ^ ,

аг

де a.r - частка регіону r в обсязі випуску i-ї галузі; ar - частка регіону r в обсязі валового випуску в країні [7].

Чим більше концентрація (або локалізація) даної галузі в регіо­ні, тим більше значення коефіцієнта K . Якщо K > 1, то i-та галузь

' 1 ir ir J

уважається галуззю спеціалізації регіону r.

При порівняльному аналізі галузевих структур регіонів не­рідко прибігають до визначення рівня диверсифікованості, що характеризує різноманітність у регіоні галузей економіки. При цьому величина галузевої диверсифікованості є зворотною ве­личині галузевої концентрації. У цьому зв'язку методика вияв­лення обох показників єдина. Їхнє обчислення проводиться на основі зіставлення «ваги» окремих галузей у регіоні й країні в цілому.

Коефіцієнт галузевої концентрації обчислюється за форму­лою:

N ( р C \

к =У _

кон ^^

ji ,

• • P C

для всіх j, для яких —L-------- > 0 ;

P C

де j - індекс галузі; P, C. - чисельність зайнятих (або ж обсяг продукції, що випускається, вартість основних фондів) в j-й галузі, відповідно, у регіоні та країні в цілому; P, C - загальна чисельність зайнятих (обсяг продукції, що випускається, вартість основних фондів) у народному господарстві, відповідно, у регіоні та країні в цілому [5].

Коефіцієнт галузевої диверсифікованості розраховується як величина, зворотна коефіцієнту галузевої концентрації:

K = -1-

див к ' кон

_______ _

P C

Обидва коефіцієнти коливаються в межах від 0 до 1 (чим більше значення, тим більше, відповідно, концентрація або диверсифікова- ність).

Для аналізу відкритості економіки регіону за окремими галузями й товарними групами застосовуються спеціальні коефіцієнти - вивозу, ввозу й товарообміну [7]. Якщо позначити v - вивіз продукції, w - ввіз продукції, q - обсяг виробництва продукції в регіоні, тоді коефіцієнт вивозу (або коефіцієнт товарності регіонального виробництва)

v

Yv ,

vq

коефіцієнт ввозу (частка ввозу в загальному споживанні про­дукції в регіоні)

w

Y =---------------------------------------------------------- ,

w

q - v + w

коефіцієнт товарообміну

v + w

Yv+w q '

4

Значення коефіцієнтів вивозу та ввозу знаходяться в межах від 0 до 1, причому чим вони більше, тим більше відкритість економіки по даній галузі (або товарній групі) у відповідному напрямку (вивіз або ввіз). Значення коефіцієнта товарообміну може бути більше 1 (чим більше коефіцієнт, тим більше відкритість економіки).

Територіальну структуру виробничої підсистеми ТСЕС скла­дають територіально-виробничі комплекси (ТВК). ТВК формуються на підставі таких принципів:

• комплексного використання природно-ресурсного потенціалу;

• ефективності функціонування виробництва;

• територіальної єдності виробництва;

• взаємозв'язку об'єктів на певній території.

Якщо оцінювати різні галузі, що складають ТВК, то їх роль і значення визначається насамперед участю в територіальному поді­лі праці й характером взаємодії (комплексоутворення). Виходячи з цього, відмінності між окремими галузями залежать від низки влас­тивостей, головними з яких є:

• рівень розвитку, масштаби й ефективність виробництва;

• відповідність виробництва місцевим, зокрема природним, умовам;

• масштаби й ефективність використання природних, матеріаль­них і трудових ресурсів;

• вплив виробництва на довкілля;

• характер зв'язків з іншими галузями;

• комплексоутворюючі властивості галузі;

• участь галузі та її виробництв у міжкомплексному обміні сиро­виною, паливом, енергією та готовою продукцією [8, с. 82]. Оцінка різних галузей ТВК за даними ознаками дає можливість

розділити їх на дві великі групи: міжрегіональні й внутрірегіональ- ні.

Галузі міжрегіонального значення визначають спеціалізацію комплексів, їх місце в системі поділу й інтеграції праці країни. Вони мають вирішальне значення в процесі комплексоутворення й беруть активну участь у міжрегіональному обміні.

Галузі внутрірегіонального значення розвиваються з метою за­доволення потреб ТВК. Вони забезпечують розвиток галузевої спе­ціалізації й створюють умови для всебічного використання всіх на­явних у комплексі ресурсів.

ТВК формують виробничий потенціал регіону, який характери­зується можливостями виробництва, максимального випуску про­дукції або послуг за певний період при відповідних організаційно- економічних і технологічних умовах.

Оцінка виробничого потенціалу регіону здійснюється за фор­мулою:

=m

Пр = ^ (Пі + НПі + АПі),

=J

де Пр - виробничий потенціал регіону; m - загальна кількість підприємств; Пі - потужності i-го підприємства даного регіону; НПі - недовикористані потужності i-го підприємства; АПі - приріст ви­робничих потужностей і-го підприємства [8, с. 82-83].