7. РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 7.1. Відмінності в економічній складовій регіонального розвитку

магниевый скраб beletage

Україна приступила до самостійного державного будівництва, маючи значні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку своїх регіонів. У цьому зіграли значну роль особливості історико- географічного розвитку різних частин території України, відмін­ності в їхніх природно-кліматичних умовах, ступені забезпеченості природно-ресурсним потенціалом, трудовими ресурсами й іншими факторами виробництва. Різна також роль регіонів у географічному поділі праці й народногосподарській спеціалізації.

На основі досліджень економічного районування [5], на терито­рії України можна виділити 10 економічних районів:

1. Волинський (Волинська, Рівненська області).

2. Подільський (Хмельницька, Вінницька, Тернопільська облас­ті).

3. Карпатсько-Галицький (Закарпатська, Івано-Франківська, Чер­нівецька, Львівська області).

4. Донецький (Луганська, Донецька області).

5. Придніпровський (Запорізька, Дніпропетровська області)

6. Причорноморський (Миколаївська, Херсонська, Одеська області).

7. Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області).

8. Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська області).

9. Центральний (Черкаська, Кіровоградська області).

10. Кримський (Автономна Республіка Крим).

В економічних відносинах кожний з районів являє (або, у вся­кому разі, повинен являти) собою територіальну частину народного господарства країни з певною спеціалізацією в системі географіч­ного поділу праці, наявністю внутрішніх виробничо-технологічних зв'язків, спільністю проблем і перспективами розвитку. Зокрема, Донбас і Придніпров'я - паливно-металургійна база країни, ін­дустріальний Північний схід - найважливіший машинобудівний район, Поділля - найбільший виробник цукру, Причорномор'я - «морські ворота» країни і її житниця. Специфічні риси в народно­господарській спеціалізації можна знайти й в інших районах.

Райони відрізняються факторами виробництва (земля, праця, капітал), рівнями соціально-економічного розвитку.

Найважливішою складовою факторів виробництва, економіч­ним ресурсом суспільства є сукупний ресурсний потенціал. Він являє собою комплекс взаємозалежних трудових, матеріальних і природних ресурсів, які визначають можливі досягнення в соціально- економічному розвитку регіону [6, с.109]. Найбільший сукупний ре­сурсний потенціал мають Донецький, Придніпровський, Київський і Північно-Східний економічні райони, де зосереджено відповідно 18,6 %, 13,4 %, 13,2 % і 11,8 % його сумарної величини. Найменшим - По­дільський, Центрально-Український і Волинський економічні райо­ни - 7,8 %, 5,5 % і 3,7 % відповідно.

Є істотні відмінності в забезпеченості районів компонентами природно-ресурсного потенціалу (ПРП) - земельними, водними, мінеральними, рослинними, фауністичними, рекреаційними ре­сурсами. Кращою забезпеченістю ПРП, як в абсолютному, так і у відносному значеннях, характеризуються Донецький і Придніпров­ський економічні райони. Це зумовлено наявністю в них значних за­пасів мінеральних ресурсів - залізної й марганцевої руди, кам'яного вугілля та ін. на тлі приблизно рівнозначної забезпеченості земель­ними й іншими ресурсами з іншими районами (рис. 7.1).

30

 

s?

TV4"

я

я

^

н

о

я

«

s я

mmwm

ч а ч

t

□ Ряд2

□ Ряд1

J

25 20 15 10 5 0

 

.s? <.s? „о9

 

-sjv*

#

Економічні райони

а

я

я

^

и

^

О

 

Рис. 7.1. Сукупний ресурсний потенціал економічних районів.

Ряд 1- виробничо-технічний потенціал, ряд 2 - природно- ресурсний потенціал. 114

У розрізі окремих областей найбільшим сукупним ресурсним потенці­алом відрізняються Донецька (11,7 %), Дніпропетровська (9,1 %), Київська (7,7 %), Луганська (6,9 %) і Харківська (5,5 %) області. Найменшим - Терно­пільська (1,9 %), Волинська (1,7 %), Чернівецька (1,3 %) області (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Економічний район, область, республіка

Сукупний ресурсний потенціал

Частка району, області в сукупному потенціалі країни, %

усього, млрд. грн.

у тому числі природно- ресурсний

Млрд.. грн.

%

Карпатсько-Галицький район

17,79

5,263

30,475

10,2

- Львівська

7,719

2,031

26,3

4,5

- Івано-Франківська

4,090

1,219

29,8

2,3

- Закарпатська

3,615

1,328

36,8

2,1

- Чернівецька

2,366

0,685

29,0

1,3

Волинський район

6,53

1,863

28,6

3,7

- Волинська

3,059

0,913

29,8

1,7

- Рівненська

3,471

0,950

27,4

2,0

Подільський район

13,847

4,519

32,67

7,8

- Вінницька

5,875

1,941

33,0

3,3

- Хмельницька

4,575

1,441

31,5

2,6

- Тернопільська

3,397

1,137

33,5

1,9

Київський район

23,301

5,697

29,67

13,2

- Київська

13,636

2,150

15,8

7,7

- Чернігівська

4,981

1,976

39,7

2,8

- Житомирська

4,684

1,571

33,5

2,7

Центральний район

9,647

3,256

33,85

5,5

- Кіровоградська

4,584

1,642

35,8

2,6

- Черкаська

5,063

1,614

31,9

2,9

Харківський район

20,759

4,654

28,3

11,8

- Харківська

9,936

1,315

23,3

5,6

- Сумська

4,724

1,428

30,3

2,7

- Полтавська

6,099

1,911

31,3

3,5

Придніпровський район

24,093

7,988

31,75

13,4

Продовження табл. 7.1

- Запорізька

7,489

2,107

28,1

4,3

- Дніпропетровська

16,604

5,881

35,4

9,1

Донецький район

32,698

11,348

35,55

18,6

- Донецька

20,553

6,607

32,1

11,7

- Луганська

12,145

4,741

39,0

6,9

Причорноморський район

18,258

5,158

29,77

10,3

- Херсонська

4,718

1,580

33,5

2,6

- Одеська

8,752

2,003

22,9

5,0

- Миколаївська

4,788

1,575

32,9

2,7

Кримський район

9,09

3,207

35,2

5,2

Україна

176,013

59,953

30,7

100,0

За В. П. Руденком [6, c. 114]

З наведених вище даних видно, що ступінь забезпеченості су­купним ресурсним потенціалом деяких східних областей країни (Донецької, Дніпропетровської) в 8-10 раз первищує деякі західні (Чернівецька, Волинська, Тернопільська).

Значною мірою забезпеченість регіонів сукупним ресурсним потенці­алом корелюється з виробництвом валової доданої вартості (ВДВ). Згідно з існуючими розрахунками коефіцієнта кореляції між сукупним ресурсним потенціалом і ВДС у розрізі регіонів, його величина перевищує 0,8 (R=0,84).

Рівні економічного розвитку регіонів

Найвищими показниками ВДВ у перерахунку на душу населен­ня відзначаються Київська, Запорізька, Полтавська, Дніпропетров­ська, Донецька, Харківська області, а найменшими - Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська, Кіровоградська (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Економічний район, область, республіка

Територія,

%

Населення, %

Валова додана вартість, млн. грн.

Карпатсько-Галицький район

9,2

12,9

22646

- Львівська

3,6

5,5

10547

- Івано-Франківська

2,3

2,9

5544

- Закарпатська

2,0

2,6

4016

- Чернівецька

1,3

1,9

2539

Продовження табл. 7.2

Волинський район

6,6

4,6

7565

- Волинська

3,3

2,2

3512

- Рівненська

3,3

2,4

4053

Подільський район

10,0

8,8

13863

- Вінницька

4,4

3,6

6167

- Хмельницька

3,4

2,9

4598

- Тернопільська

2,3

2,3

3098

Київський район

15,0

14,6

60826

- Київська

4,8

9,0

52049

- Чернігівська

5,3

2,7

4576

- Житомирська

4,9

2,9

4201

Центральний район

7,5

5,3

8589

- Кіровоградська

4,1

2,4

4023

- Черкаська

3,4

2,9

4566

Харківський район

13,9

12,0

28190

- Харківська

5,2

6,0

14515

- Сумська

3,9

2,8

4822

- Полтавська

4,8

3,4

8853

Придніпровський район

9,8

11,5

31488

- Запорізька

4,5

4,0

10177

- Дніпропетровська

5,3

7,5

21311

Донецький район

8,8

15,2

40270

- Донецька

4,4

10,0

30316

- Луганська

4,4

5,2

9954

Причорноморський район

14,2

10,1

21928

- Херсонська

4,7

2,5

3799

- Одеська

5,5

5,0

12792

- Миколаївська

4,0

2,6

5337

Кримський район

4,6

5,0

9033

Україна

100

100

244497

За даними [4].

Порівняння показників, що характеризують сукупний ресурс­ний потенціал (рис. 7.1) і виробництво ВДС у розрізі економічних районів (рис. 7.2), вказує на певну подібність між ними. Трохи «ви­бивається» із цієї закономірності лише Київський економічний ра­йон, що обумовлене, мабуть, включенням до його складу м. Києва.

□2 000р. □2 0 03р.

J

м ч м

70000 60000 50000

40000 30000 20000 10000 0

# # # # # / / / # # /✓У

#

  • Г

Еконо мічнір айони

 

Рис. 7.2. ВДВ економічних районів України, млн. грн.

У регіональному розрізі найбільшим показником ВДВ харак­теризується столичний регіон - м. Київ. На його частку припадає близько 18 % ВДВ України (а разом з Київською областю - май­же 22 %). Відносно високими показниками ВДВ характеризуються східні регіони: Донецька (12,4 %), Дніпропетровська (8,72 %), Хар­ківська (5,9 %) області.

Середні показники значень ВДВ характерні для областей Причорномор'я, Сумської, Полтавської, Черкаської, Львівської, Івано-Франківської, Вінницької областей.

50000 45000 40000 35000 Ц 30000 § 25000

И

Низькими показниками ВДВ і економічного розвитку характе­ризується більшість західних областей - Закарпатська (1,6 %), Во­линська (1,44 %), Тернопільська (1,2 %), Чернівецька (1,0 %) та ін.

Крім того, що економічні райони й області України мають зна­чні диспропорції у виробництві ВДВ, спостерігається ще й тенден­ція, спрямована на збільшення їх розмірів. Внаслідок цього розрив у рівнях економічного розвитку регіонів в останні роки не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. Про це свідчить, розрахова­ний нами тренд зростання ВДВ у розрізі окремих регіонів країн (рис.7.3).

Якщо збережеться існуюча тенденція, не важко передбачити гіпертрофічне зростання економіки столичного регіону в осяжній перспективі.

Відмінності в рівнях економічного розвитку обумовили відмін­ності й у виробництві питомої ваги ВДВ у перерахунку на одного жителя регіону.

У Донецьком регіоні вона приблизно в 2,2 рази вища, ніж у Чер­нівецькому, а в м. Києві - в 2,5 рази вища, ніж у Донецькому. Якщо ж зіставити величину душового ВДВ м. Києва з її величиною в Чер­нівецькому або Тернопільському регіонах, то вона виявиться біль­шою в 5-5,5 рази. Ще більші відмінності в промисловому розвитку. При цьому аналіз існуючих тенденцій у промисловому розвитку регіонів показує, що тут розрив також зростає. Зокрема, якщо амп­літуда душових показників обласних регіонів по обсягах промисло­вого виробництва становила в 1990 р. 1:10, то до 2006 р., за нашими розрахунками, вона досягла співвідношення вже 1:30.

Вивчення й узагальнення значень основних макроекономічних показників регіонів (ВДВ, експорт, імпорт, інвестиції, оптова тор­гівля й послуги на 1 людину), дозволяють зробити багатовимірний аналіз і виділити на його підставі чотири регіональні кластери, що відрізняються між собою рівнями економічної активності (табл. 7.3, рис. 7.4.).

Таблиця 7.3

Макроекономічні показники розвитку регіонів України (2003 р.)

 

Регіони

ВДВ млн. грн.

Експорт, млн. долл.

Імпорт млн. долл.

Інвестиції млн. долл.

Торгівля оптова млн. грн.

Послуги на 1 чол. грн.

1

АРК

7309

274,9

150,4

331,1

4417,4

683

2

Вінницький

6167

421,7

246,0

65,8

3083,1

184

3

Волинський

3512

272,8

264,6

97,7

16381,0

251

4

Дніпропетровський

21311

5409,9

2336,0

778,6

79528,5

404

5

Донецький

30316

8343,6

2182,9

493,6

90996,1

291

6

Житомирський

4201

262,2

141,8

83,1

9431,2

181

7

Закарпатський

4016

605,5

614,4

244,3

2664,6

224

8

Запорізький

10177

2369,2

1225,6

489,6

20979,7

381

9

Івано-Франківський

5544

867,3

477,1

120,9

9045,1

161

10

Київський (обл.)

8129

473,9

921,1

511,5

18679,5

240

11

Кіровоградський

4023

200,0

84,4

107,2

3104,4

197

12

Луганський

9954

1899,8

367,2

148,9

30211,3

187

13

Львівський

10547

639,7

726,7

350,1

18669,4

447

14

Миколаївський

5337

654,4

327,4

75,6

9556,3

255

15

Одеський

12792

1053,8

935,6

507,3

20395,8

520

16

Полтавський

8853

1381,1

476,6

205,7

14659,7

231

17

Рівненський

4053

202,6

224,3

71,5

4219,3

211

18

Сумський

4822

472,1

188,2

132,3

3254,5

231

19

Тернопільський

3098

92,9

67,0

37,2

1234,2

180

20

Харківський

14515

764,1

877,2

385,4

31362,2

482

21

Херсонський

3799

223,5

77,8

72,8

6175,2

246

22

Хмельницький

4698

181,2

162,0

66,5

4722,4

201

23

Черкаський

4565

412,2

236,2

122,9

3027,6

213

24

Чернівецький.

2539

85,7

86,2

24,4

1502,8

292

25

Чернігівський.

4576

245,5

209,3

94,4

1762,7

181

26

Місто Київ

43920

4148,0

6491,2

2684,1

135871,5

2179

За даними Держкомстату України

Tree Diagram for 26 Cases Single Linkage Euclidean distances

40000

30000

20000

Li n

Ш CQ CD

i 10000

t a

 

1

 

 

 

 

 

 

X

r-1.'

1—1

 

 

 

 

ГП 1

r-^-l 1 1 Д. 1 гЛ -------------------- , 1

 

 

 

 

 

 

 

C_26 C_4 C_12 C_15 C_10 C_3 C_9 C_2 C_24 C_25 C_17 C_18 C_7 C 5 C 20 C 16 C 13 C 8 C 14 C 6 C 21 C 19 C 22 C 23 C 11 C 1

Рис. 7.4. Кластеризація регіонів України за рівнем економічної активності

З дендрограми кластерів (рис. 7.4) видно, що до 1-го з них можна віднести м. Київ (С_26), до 2-го - Донецький регіон (С_5), до 3-го - Дніпропетровський (С_4), до 4-го - Харківський (С_20), Луганський (С_12), Київський (С_10, без м. Києва), Львівський (С_13), Одеський (С_15), Полтавський (С_16), Запорізький (С_8), Волинський (С_3) та всі інші регіони країни.

Основною рушійною силою регіонального економічного роз­витку є внутрішні фактори. Однак істотний внесок у це роблять і зовнішні фактори, насамперед зовнішня торгівля. Її аналіз у регіо­нальному розрізі показує, що, за винятком м. Києва й Харківської області, усі регіони країни в цілому мають позитивне сальдо зовніш­ньоторговельного обігу (рис. 7.5).

50000

0

Як видно із рис. 7.5, обсяг експорту, що значно перевищує част­ку імпорту, характерний для Донецького, Дніпропетровського, За­порізького регіонів.

 

ч* -

 

W

V>

v/ ^

V/

І

Л -/л J

-

f/*\

 

і

ь

-

]

/V0

 

10000

0 2000 4000 6000 8000 Експорт та імпорт, млн. грн

Рис. 7.5. Експорт та імпорт регіонів України

 

Перевагою імпорту над експортом характеризується м. Київ, а також Харківський регіон. Перевищення імпорту (22,55 % сумарно­го обсягу) над експортом (12,66 %) у столичному регіоні обумовле­не швидким розвитком у ньому нових видів виробництв і послуг, що вимагають оновлення основних фондів, придбання сучасних транспортних засобів, продукції машинобудування, хімії та ін. Пе­ревищення імпорту над експортом у Харківському регіоні (2,35 % і 1,73 % відповідно), мабуть, пов'язане з виробничо-кооперативними зв'язками, що ще частково зберігаються, промислового виробництва в регіоні з підприємствами республік колишнього СРСР, звідки вони одержують комплектуючі для продукції машинобудування, яка по­тім реалізується й використовуються в інших регіонах України

Короткий огляд економічної складової України в регіональному аспекті вказує на наявність у ній значних диспропорцій у територіаль­ному розрізі. Звідси випливає важливість державної регіональної по­літики, спрямованої на підйом продуктивних сил у відносно відсталих (в економічному сенсі) регіонах країни з вирівнюванням регіональних диспропорцій в рівнях їх соціально-економічного розвитку.