7. РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 7.1. Відмінності в економічній складовій регіонального розвитку

Україна приступила до самостійного державного будівництва, маючи значні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку своїх регіонів. У цьому зіграли значну роль особливості історико- географічного розвитку різних частин території України, відмін­ності в їхніх природно-кліматичних умовах, ступені забезпеченості природно-ресурсним потенціалом, трудовими ресурсами й іншими факторами виробництва. Різна також роль регіонів у географічному поділі праці й народногосподарській спеціалізації.

На основі досліджень економічного районування [5], на терито­рії України можна виділити 10 економічних районів:

1. Волинський (Волинська, Рівненська області).

2. Подільський (Хмельницька, Вінницька, Тернопільська облас­ті).

3. Карпатсько-Галицький (Закарпатська, Івано-Франківська, Чер­нівецька, Львівська області).

4. Донецький (Луганська, Донецька області).

5. Придніпровський (Запорізька, Дніпропетровська області)

6. Причорноморський (Миколаївська, Херсонська, Одеська області).

7. Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області).

8. Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська області).

9. Центральний (Черкаська, Кіровоградська області).

10. Кримський (Автономна Республіка Крим).

В економічних відносинах кожний з районів являє (або, у вся­кому разі, повинен являти) собою територіальну частину народного господарства країни з певною спеціалізацією в системі географіч­ного поділу праці, наявністю внутрішніх виробничо-технологічних зв'язків, спільністю проблем і перспективами розвитку. Зокрема, Донбас і Придніпров'я - паливно-металургійна база країни, ін­дустріальний Північний схід - найважливіший машинобудівний район, Поділля - найбільший виробник цукру, Причорномор'я - «морські ворота» країни і її житниця. Специфічні риси в народно­господарській спеціалізації можна знайти й в інших районах.

Райони відрізняються факторами виробництва (земля, праця, капітал), рівнями соціально-економічного розвитку.

Найважливішою складовою факторів виробництва, економіч­ним ресурсом суспільства є сукупний ресурсний потенціал. Він являє собою комплекс взаємозалежних трудових, матеріальних і природних ресурсів, які визначають можливі досягнення в соціально- економічному розвитку регіону [6, с.109]. Найбільший сукупний ре­сурсний потенціал мають Донецький, Придніпровський, Київський і Північно-Східний економічні райони, де зосереджено відповідно 18,6 %, 13,4 %, 13,2 % і 11,8 % його сумарної величини. Найменшим - По­дільський, Центрально-Український і Волинський економічні райо­ни - 7,8 %, 5,5 % і 3,7 % відповідно.

Є істотні відмінності в забезпеченості районів компонентами природно-ресурсного потенціалу (ПРП) - земельними, водними, мінеральними, рослинними, фауністичними, рекреаційними ре­сурсами. Кращою забезпеченістю ПРП, як в абсолютному, так і у відносному значеннях, характеризуються Донецький і Придніпров­ський економічні райони. Це зумовлено наявністю в них значних за­пасів мінеральних ресурсів - залізної й марганцевої руди, кам'яного вугілля та ін. на тлі приблизно рівнозначної забезпеченості земель­ними й іншими ресурсами з іншими районами (рис. 7.1).

30

 

s?

TV4"

я

я

^

н

о

я

«

s я

mmwm

ч а ч

t

□ Ряд2

□ Ряд1

J

25 20 15 10 5 0

 

.s? <.s? „о9

 

-sjv*

#

Економічні райони

а

я

я

^

и

^