1.2. Навколишнє природне середовище як об'єкт пізнання

Навколишнє природне середовище у науковому відношенні - складний процес пізнання. Розглядати його краще у двох відношен­нях: у природно-науковому і еколого-економічному

З природно-наукової точки зору в її складі розрізняють такі об'єкти, як біосфера, гідросфера і літосфера.

Біосфера (від грецького Ьіо - життя і sphaira - куля) - оболонка землі, населена живими організмами. Засновником теорії біосфери є академік В.І. Вернадський. За його теорією, верхній і нижній шари біосфери визначаються сферами земного середовища, придатного для існування живих організмів (рослин, тварин, бактерій, вірусів). Верхньою межею біосфери служить нижчий кордон шару озону в атмосфері, який проходить у середньому на висоті 25 км від земної поверхні. Шар озону не пропускає основну частину ультрафіолето­вих випромінювань сонця. Нижній кордон біосфери проходить на глибині 3-3,5 км від поверхні земної кори.

Найбільш густі накопичення живої речовини В. І. Вернадський назвав плівками життя. На суші - це грунт, рослинний покрив Зем­лі, її тваринний світ. У світовому океані - планктоновий поверхне­вий шар. Жива речовина біосфери утворюється, перетворюється та розкладається, втягуючи у водообіг велику кількість мінеральних речовин. Об'єм заново утворювальної живої речовини щорічно близько 10 % загального об'єму біологічної маси.

Жива речовина складається переважно з кисню (70%), вуглецю (18%) та водню (10,5%). Жива речовина постійно пропускає через себе величезні маси води, гірських порід, газів. Таке постійне пере­міщення (міграція) речовин (хімічних елементів і молекул) назива­ється біохімічним колообігом, у якому найбільш ефективно беруть участь кисень та вуглець, вуглекислий газ, азот. фосфор, сірка, вода - основні компоненти живої речовини.

Під гідросферою (від грецьких hydos - вода, sphaira - куля) ро­зуміється водна поверхня землі, яка складається з морів, океанів, води, суші, водяної кулі атмосфери, підземних вод та льоду. З при­родних вод на частку світового океану припадає 96,53% світових за­пасів.

Гідросфера - єдина система, в якій усі води землі пов'язані та знаходяться у постійних великих та малих водообігах, швидких і повільних. Повне оновлення вод відбувається по-різному: підземні відновлюються за багато тисяч і мільйони років. Світовий океан - за 3 тис. років, озера - за 300 днів, річки - за 72 доби, водяна пара атмосфери - за 9 діб.

Атмосфера від грецької atmos - пар, sphaira - куля) газоутворю­юча зовнішня оболонка Землі. З віддаленням від Землі сили тяжін­ня до неї зменшуються, і повітря є більш розрядженим. Верхній кор­дон атмосфери умовно проводять на висоті 2000 км. Атмосфера має складну будову: 4/5 усієї її маси зосереджено в найбільш щільному шарі - тропосфері (16 - 18 км над екватором та 8 - 10 км над полю­сами). Повітря у тропосфері складаються з азоту 78,05% та кисню - 10,95%, в малих частках із аргону 0,93%, вуглекислого газу - 0,05%, а також водню, неону, ксенону, криптону, радону, йоду, озону, мета­ну.

Вище атмосфери, в залежності від розподілу температури тиску та щільності повітря, послідовно розташована стратосфера, мезос- фера, термосфера, екзосфера.

Літосфера (від грецької lithos - камінь, sphaira - куля) - тверда оболонка Землі. Звичайно літосферою називають земну кору. Верх­ній кордон літосфери - атмосфера і гідросфера, нижній - мантія, яка стикається з ядром Землі. Потужність земної кори 30-70 км під континентами та 5-20 км під океаном. Вона складається з осадків гірських порід.

В еколого-економічному аспекті навколишнє природне середо­вище класифікується з урахуванням раціональності природокорис­тування. Визначають два основних класи - природні умови життя суспільства та природні ресурси.

Для раціонального природокористування важливо навколиш­нє середовище розглядати не стільки як комору природних скарбів (ресурсів), скільки як природний капітал, як єдине ціле. Інтеграль­на цінність усіх благ, які використовуються людьми, не дорівнює їх сумі, подібно тому, як людина не є сумою кісток, скелета, м'язів, внутрішніх органів тощо. Наявність системного зв'язку в навко­лишньому природному середовищі визначає екологічну рівновагу. Це потрібно враховувати не тільки при визначенні стратегії приро­докористування, але і за умов класифікації об'єктів природи.

Ядром системного зв'язку в біогеоценозах є рослинність. Про­дукування зелених рослин вказує на життєдіяльність екосистеми. Чим більша продуктивність рослин, тим більш різноманітні і стійкі зв'язки в живій природі, взаємозв'язок та взаємозалежність її окре­мих компонентів. Це обумовлює диференціювання господарського впливу на різноманітні екосистеми та фітоценологічну класифіка­цію природного середовища (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Фітомаса і первинна продукція рослинності суші в сухому вигляді

Рослинність

Площа