1.4. Точки зіткнення екології і економіки природокористування (сучасні підходи)

Відокремлення економіки природокористування пов'язане з класифікацією економічних наук і їх систематизацією. Системати­зуючою ознакою економічних наук є виробничі відносини. В основі класифікації економічних наук лежить ознака фундаментальності і конкретності (специфічності) виробничих відносин. У зв'язку з цим розрізняють фундаментальні науки і науки прикладні (конкретно- економічні). Фундаментальною економічною наукою є економічна теорія.

В системі виробничих відносин виділяють (в залежності від рівня взаємозв'язку з продуктивними силами) організаційно-економічні, організаційно-технічні, а також управлінські відносини.

Класифікація наук за ознаками специфічності і конкретності виробничих відносин дозволяє відмітити в прикладній економічній науці дві групи:

а) організаційно-економічні;

б) організаційні-технічні науки.

Головне завдання організаційно-економічних наук - досліджен­ня механізму дії економічних законів у конкретній області людської діяльності. Предметом організаційно-технічних наук є досліджен­ня системного функціонування продуктивних сил відповідно до їх природи, рівня розвитку згідно з характерними для даної області економіки виробничими відносинами.

Система економічних наук наведена на рис. 1.5.

Таким чином, економіка природокористування входить до гру­пи організаційно-економічних наук.

Предметом економіки природокористування, як науки, є дослі­дження еколого-економічних відносин, які виникають у процесі від­творення природних ресурсів.

Економіка природокористування не тільки вивчає еколого- економічні закономірності відтворення природних ресурсів, але й показує той конкретний механізм, який необхідно привести в дію, для того щоб вирішити проблеми природокористування.

Об'єктом економіки природокористування виступають еколого- економічні системи різного масштабу і рівня. Комплексний харак­тер екологічних проблем, інтегрований об'єкт економіки природо­користування обумовлює наявність взаємозв'язків з економічними і природними науками. Особливо широкі контакти економіки приро­докористування з такими економічними науками, як планування і прогнозування економічного розвитку, статистика, економіка праці, економічна кібернетика, регіональна економіка і т. ін.

Найбільш близький взаємозв'язок економіки природокористу­вання з природними науками (екологією, геологією, грунтознав- ством тощо). Ці зв'язки полягають в необхідності визначення шляхів наукового вирішення екологічних завдань природокористування.

Економіка природокористування безпосередньо пов'язана з тех­нічними науками, оскільки екологізація виробництва вимагає облі­ку нових досягнень науки і техніки. Важливою умовою успішного вирішення техніко-економічних проблем є створення наукового напрямку, який би став теоретичною основою оптимізації взаємодії технології і природи. В цьому відношенні заслуговує на увагу точка зору польських вчених, які запропонували нову науку - созотехні- ку ("созо" - захист), метою якої є розробка технічних рішень, які направлені на охорону навколишнього середовища. Результатами созотехнічних розробок мають бути напіввідкриті (з очисними спо­рудами і устаткуванням) і закриті (замкнутий цикл) технологічні процеси. 176

Велике значення для економіки природокористування мають взаємозв'язки з географічними науками, які призвані на сучасному етапі комплексно розробляти проблеми регіонального природоко­ристування, раціональної експлуатації природних ресурсів Землі, цілеспрямовано перетворювати навколишнє природне середовище. Економіка природокористування у своїх дослідженнях застосовує важливий науковий метод географічних наук - метод районування.

Розвиток економіки природокористування, як функціональної науки, що володіє високим рівнем наукової абстракції, дозволяє ме­тодологічно правильно визначити підхід до дослідження часткових еколого-економічних проблем, якими займаються близькі їй галу­зеві економіки: економіка лісового господарства, економіка водного господарства та ін.

Головним завданням економіки природокористування є дослі­дження природоохоронного механізму функціонування народного господарства в умовах ринкової економіки. Розробка такого механіз­му має охоплювати три взаємопов'язані стадії відтворення природних ресурсів: встановлення, експлуатацію і переробку. В першу чергу не­обхідно дослідити: економічні наслідки розвитку науково-технічного процесу, як головного важеля інтенсифікації суспільного виробництва; вплив інвестиційної і структурної політики на стані навколишнього середовища і відтворення природних ресурсів; систему екологічного управління та методи природоохоронного господарювання; міжнарод­не співробітництво у сфері відновлення природних ресурсів.

Загальним методом пізнання є матеріальна динаміка - філософ­ська основа усіх наук.

Активно використовується також історичний метод пізнання.

Важливим методом економіки природокористування є систем­ний метод дослідження, який полягає у визначенні утворюючих систему складових чистин і взаємодіючих з нею об'єктів навколиш­нього середовища, у встановленні структури системи, тобто сукуп­ності внутрішніх зв'язків і відносин, а також зв'язків між еколого- економічною системою і навколишнім середовищем, у встановленні функції еколого-економічної системи, яка визначає характер зміни її компонентів і зв'язків між ними.

Практичне втілення системного методу полягає в розробці ці­льових комплексних програм, а також у системному аналізі проблем відновлення природних ресурсів.

Особлива роль належить нормативному методу дослідження, а саме: застосуванню екологічних нормативів (гранично допустимій концентрації (ГДК), гранично допустимим викидам (ГДВ), нормі зелених зон, заповідників і ін.). Головне їх призначення - визначити об'єктивні межі допустимих антропогенних навантажень на біосфе­ру. В економіці природокористування застосовують інші нормати­ви, наприклад, нормативи експлуатації природних ресурсів (розра­хункова лісосіка), відходів, економічної ефективності капітальних вкладень в охорону природи тощо. Без необхідної нормативної бази не можуть удосконалюватись господарчий механізм природокорис­тування, система планування і прогнозування, система керування і управління.

В економіці природокористування використовують також економіко-математичний, статистичний, аналітичний методи, мето­ди експертних оцінок та ін.