1.5. Історія екології, поняття, терміни, формулювання. Їх трансформація в сучасних умовах

Слово "екологія" походить від грецького "ойкос", що означає "дім, безпосереднє оточення людини". Цей термін виник у середині минулого століття. Хто саме увів його, залишається неясним, однак перше загальне визначення екології дав у 1870 році знаменитий ні­мецький біолог Ернст Геккель. „Під екологією, - писав Геккель, - ми розуміємо суму знань, які належать до економіки природи: вивчен­ня усієї сукупності взаємовідносин живого з навколишнім його се­редовищем, як органічного, так і неорганічного, і перш за все - його дружніх або ворожих відносин з тими тваринами і рослинами, з якими він прямо або посередньо вступає в контакт." Одним словом, екологія - це вивчення усіх складних взаємовідносин, які Дарвін називає умовами, які породжують боротьбу за існування.

Час Геккеля і Дарвіна можна назвати епохою накопичення фак­тів. Сформульована Чарльзом Дарвіном теорія еволюції шляхом природного відбору примусила розглядати організм у нерозривно­му зв'язку з навколишнім його середовищем: виявилось, що форма і поведінка кожного організму пристосовані до того середовища, в якому він проживає. На початку екологія займалась в основному ви­вченням природної історії організмів, способом життя тварин і рос­лин: де і коли їх можна зустріти, чим вони харчуються, кому вони самі служать харчуванням, як реагують на зміну в навколишньому середовищі. Однак до кінця ХІХ ст. цей вузький погляд на екологію поступився місцем більш широким уявленням про взаємовідносини між усіма рослинами і тваринами.

Якщо аутекологія вивчала істоту із усім тим, що її оточує, то си­некологія вивчала сукупності рослин і тварин та характерні особли­вості структури і функцій таких сукупностей, що формуються під впливом середовища.

Екологія завжди розглядала істоти і суспільство в тісному зв'язку з навколишнім середовищем. Пристосувальні зміни, які виникають у процесі еволюції, і реакції. які з'являються у процесі індивідуального розвитку, дають можливість рослинам і тваринам реагувати на зміни навколишнього середовища.

У 40-х роках минулого століття екологи почали розуміти, що бі­ологічне товариство та його оточування можна розглядати разом, як єдине. Фізичне середовище і біологічний світ один з одним утворю­ють велику систему - екосистему, в межах якої необхідні для життя речовини виконують безперервний кругообіг між грунтом, повітрям і водою, з одного боку, і між рослинами і тваринами. з іншого.

Розвитку екології допомагають не тільки постійно розширювані уявлення про неї. Починаючи з першої половини нашого століття, екологія виявилась тією точкою, у якій пересікалися ідеї генетиків, соціологів, математиків, агрономів і тваринників.

Поняття „навколишнє середовище" було введено в екологію біо­логом Я. Юкскюлем (1864-1944) для зовнішнього світу, який оточує живі істоти у тій мірі, в якій він сприймається органами відчуття та органами руху тварин, та який спонукає до якоїсь поведінки. Кон­цепція " навколишнє середовище" Юкскюля дала початок експери­ментальним дослідженням взаємовідносин тварин того чи іншого виду з середовищем їх життя.

Термін "екологія" у словнику "Природокористування" Реймер- са позначає: Екологія:

1) частина біології (біоекологія), яка вивчає відносин організмів між собою і навколишнім середовищем, включають екологію особнів (аутоекологію), популяцій (популяційна екологія, або демеекологія) та спільнот (синекологія);

2) дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосис­тем різного ієрархічного рівня (екосистема - та чи інша спіль­нота життєвих істот та їх оточуюче середовище, яке об'єднане у єдине функціональне ціле, що виникає на основі взаємодії причинно-наслідкових зв'язків, які існують між окремими ком­понентами).

3) комплексна наука, яка досліджує середовище - існування жи­вих істот, куди входить і людина;

4) галузь знань, яка розглядає сукупність предметів і явищ з точки зору суб'єкта та об'єкта (як правило, живого або з участю живо­го), який приймається за центральний в цій сукупності (це може бути і промислове підприємство);

5) дослідження позиції людини, як виду в суспільстві і екосфері планети, її зв'язки з економічними системами та заходи щодо впливу на них.