2.2. Загальні принципи природокористування : Регіональна економіка та природокористування : B-ko.com : Книги для студентів

2.2. Загальні принципи природокористування

Загальні принципи природокористування - це відображення за­гальної закономірності в екологічній політиці.

Загальна закономірність природокористування визначає три основних принципи: примат природи, соціалізація природи, еколо- гізація природи.

Принцип примату природи. І природа, і суспільство розглядають­ся під дією загальних об'єктивних законів матеріального світу. Але при цьому їм притаманна суттєва специфіка розвитку, яку в одному випад­ку виражають закони природи, а в іншому - закони суспільства.

Разом з тим, суспільство завжди повинно враховувати природ­ну основу свого розвитку - природу, а за межами природи людське життя і трудова діяльність неможливі. Людина одночасно виступає і як соціальна істота, і як частина природи, тому що вона є біосоці- альною істотою.

Однак єдність у людині біологічного і соціального ще не гово­рить про те, що суспільство - частина природи. Суспільство не є біосоціальним утворенням. Такою є надсистема другого порядку: суспільство - природа. Саме ця надсистема у своєму розвитку одно­часно підлягає і законам суспільства, і законам природи.

Взаємопроникнення підсистем „суспільство" і „природа" мож­на спостерігати лише в технічній та технологічній сферах, але не в економічній. Розробка безвідходних технологій, імітація природних процесів у виробництві - все це умови вдосконалення продуктивних сил суспільства, але не факти взаємопроникнення двох підсистем.

Головним змістом інтегральної системи виступає взаємозв'язок. В основі його існування і розвитку лежить єдність двох підсистем. Єд­ність суспільства і природи обумовлена законами природи. Щоб не по­рушити зв'язок з природою, суспільство повинно врахувати зазначену єдність, будувати своє ставлення до неї на основі об'єктивних законів розвитку природи. Говорячи інакше, найважливішим принципом вза­ємодії суспільства і природи виступає принцип примату природи, який потребує, щоб вплив суспільства на природу йшов з урахуванням зако­нів природи. Порушення даного принципу веде до підриву натуральної основи розвитку суспільства, а відповідно і самого суспільства.

В інтегральній схемі, таким чином, закони природи відіграють роль пов'язуючої, цементуючої ланки.

Принцип соціалізації природи. Соціалізація (від латинського socialis - суспільний) природи означає перетворення природи в за­гальне благо. Принцип соціалізації ставить інтереси суспільства в області природокористування вище інтересів окремої галузі, відом­ства, регіону і ін.

Про необхідність соціалізації природи говорять і зарубіжні до­слідники. Так, французький вчений Ф. Сен Марк вважав, що для врятування природи потрібно її соціалізувати, тобто визнати, що вона є загальним благом, що її збереження є загальнодержавним за­вданням, причому значна частина національного доходу повинна відраховуватись на охорону природи.

Для соціалізації природи, за його твердженням, потрібна реор­ганізація всього суспільства, яка б передбачала охорону природи як базу суспільного розвитку, оподаткування винуватців екологічного збитку (руйнівники природи повинні відповідати за свої дії), ство­рення низки державних служб для захисту природи та ін.

В загальнолюдському аспекті принцип соціалізації природи гово­рить про необхідність широкої і всебічної гармонізації взаємодії між суспільством і природою. Сама природа обумовлює гуманізацію став­лення суспільства до своїх ресурсів. Останнім часом соціалізація при­роди має прояв не тільки в посиленні узагальнення природних ресурсів, але і в зміні ставлення народів країн до навколишнього середовища.

Поступово соціалізація, в основі якої полягає ідеологія загаль­нолюдських цінностей, виходить за рамки тієї чи іншої країни. Її по­дальший розвиток передбачає перш за все організацію всесвітнього управління природними ресурсами.

Принцип екологізації виробництва. Екологія виробництва - це розширене відтворення природних ресурсів шляхом вдосконален­ня технології, організації матеріального виробництва, підвищення ефективності праці в екологічній сфері.

Можна відмітити такі основні напрямки екологізації суспільно­го виробництва:

Екологізація виробництва, функціонування його за типом "без­відходних" природних екологічних систем, можуть бути досягнуті на основі прискореного розвитку фундаментальних наук і, перш за все, природних: фізики, хімії, біології, географії.

Результатом досліджень у цих областях являються такі прин­ципово нові технології, як лазерна, плазмова, імпульсна обробка матеріалів, порошкова металургія, саморозповсюджуваний високо температурний синтез тощо.