2.6. Глобальне моделювання та його світоглядне і політичне значення : Регіональна економіка та природокористування : B-ko.com : Книги для студентів

2.6. Глобальне моделювання та його світоглядне і політичне значення

Складність сучасної економічної ситуації полягає в тому, що сьогодні у світі за хвилину зникає 20 га лісу, об'єм атмосферного кисню зменшується на 10 млрд т за рік, витрата чистої води досягає 40% стійкого річкового стоку, кожний рік у світі вмирає від голо­ду 30 млн дітей. Якщо сучасні тенденції розвитку земної цивілізації будуть зберігатися і далі, то світу загрожує отруєння повітря, води, грунту отруйними відходами промислових і сільськогосподарських підприємств, недостача чистої прісної води, а можливо і кисню, не­достача продуктів харчування внаслідок перенаселення планети та ерозії грунту; зменшення мінеральних ресурсів і енергетичний го­лод; порушення біологічної і кліматичної рівноваги у природі.

У промисловості розвинутих країн у результаті потрапляння в атмосферу фреонів і інших вуглеводів (які використовуються у ви­гляді хладагентів у холодильниках, наповнювачів у пінистих плас­тичних масах, аерозольних упаковках) знищуються молекули озо­ну. За останні 16 років над густонаселеними територіями Північної Америки та Європи вміст озону зменшився в середньому на 3%. Роз­раховано, що кожен відсоток зменшення озонового шару призводить до збільшення захворювань раком шкіри на 5-7%. Науково-технічна революція породила багато проблем - економічні, продовольчі, енергетичні, екологічні, інформаційні, демографічні, національні чи регіональні та глобальні. В основу їх пізнання має бути закладена філософська концепція примату загальнолюдських (загальногума- ністичних) цінностей над класовими і груповими. Загальнолюд­ський підхід виражає сукупність інтересів всіх класів, націй і дер­жав у збереженні цивілізації. З цих позицій і необхідно розглядати чисельні моделі світового розвитку, що направлені на вирішення глобальних проблем. Особливий інтерес у світі привертається до прогнозів Римського клубу. Ця неурядова організація утворена в 1968 році за ініціативою і при безпосередній допомозі італійського промисловця Ауреліо Печелі. Римський клуб є міжнародною асо­ціацією економістів демографів, соціологів, екологів, представників ділового світу, створеною з метою вивчення майбутніх проблем су­часної цивілізації. Організація фінансується найбільшими монопо­ліями ("Фіат", "Фольксваген" та ін.").

В основі дослідження світових проблем покладене глобальне мо­делювання, початківцем якого вважається американський вчений, професор Масачусетського технологічного інституту Дж. Форестер, фахівець в області теорії управління складними системами.

Для вивчення світової динаміки ним розроблена економіко- математична модель, яку складають п'ять підсистем: населення, ка­пітальні вкладення (фонди), природні ресурси, забруднення навко­лишнього середовища та виробництво продуктів харчування.

Усі ці параметри збільшуються в геометричній прогресії. Між основними підсистемами в моделі встановлені взаємозв'язки і вза­ємозалежності: збільшення населення визначається його густиною, забезпеченістю харчуванням, ступенем забруднення навколишньо­го середовища. Від рівня життя (доходів) залежить величина капі­тальних вкладень, розмір природних ресурсів, що видобуваються, від обсягу капітальних вкладень (фондів) залежить рівень забруд­нення тощо

Зі зміною параметрів тієї чи іншої підсистеми змінюється стан інших і всієї системи в цілому. В результаті машинної обробки ін­формації отримані моделі світового розвитку. Перспективними стають ті, які забезпечують нульове зростання, стабілізацію вироб­ництва і чисельність населення. Якщо ж у майбутньому будуть збе­рігатися тенденції зростання, які характерні для сучасного людсько­го суспільства, то світову цивілізацію в середині наступного століття чекає глобальна екологічна катастрофа.

Для моделі Форестера характерний високий рівень абстракції. Приймаючи головні фактори розвитку продуктивних сил, вона в той же час не тільки не враховує корінні особливості соціально- економічних умов функціонування суспільного виробництва, його специфічні цілі в різних політичних системах, але і розбіжності еко­номік різних країн. Недоліки моделі визнає і сам Форестер. У книзі "Світова динаміка" він пише, що багато важливих змін виключено. В книзі не враховуються можливі зміни в людських напрямках і цінностях, які можуть виникнути внаслідок широкого розуміння труднощів, що постають перед людством. Головна заслуга Форесте- ра перед наукою полягає в тому, що глобальна екологія у формалі­зованому вигляді отримала свій метод дослідження.

Перша доповідь Римського клубу, нині широко відома під на­звою "Межі зростання", підготовлена групою вчених під керівни­цтвом професора Масачусетського технологічного інституту Д. Медоуза. Використовуючи метод Дж. Форестера та аналізуючи фактори світового розвитку (демографічний, індустріальний та ін.), зростання забруднення навколишнього середовища і зменшення не­відновних ресурсів, Медоуз практично дійшов тих самих висновків, що і автор "Світової динаміки": на початку ХХ ст. в силу необме­женого екологічного і демографічного зростання населення планету чекає світовий катаклізм. Щоб цього не трапилось, пропонується глобальна рівновага, стагнація виробництва і "нульове зростання населення".

І хоча робота "Межи зростання» має світовий успіх, у той же час вона підлягає справедливій критиці. Модель Д. Медоуза кри­тикують, перш за все, за її "глобальність", за інформування різних тенденцій зростання населення, розвитку економіки і природоко­ристування в країнах з неоднаковими соціально-економічними сис­темами, не наукове порівняння різних тенденцій їх розвитку та ін. У зв'язку з цим, така модель не може претендувати на роль "моделі світу".

У рамках Римського клубу здійснюються і інші дослідження. Наприклад, концепціям "нульового зростання" чи "глобальної рів­новаги" була протипоставлена концепція "обмеженого зростання". Її автори - професори М. Месарович (США), Е. Пестель (Німеччина), в роботі "Людство на зворотному пункті" з урахуванням соціально- економічної, географічної відмінності розподілили весь світ на так регіони: Північна Америка, Західна Європа, Японія, Австралія, Пів­денна Америка, Південна та Південно-східна Азія, Китай, Північна Корея, В'єтнам і Монголія. Взаємодія між регіонами передбачається здійснюватись через імпорт-експорт та міграцію населення.

На "рівні з горизонтальною диференціацією світу" Месаровіч і Пестель вводять ще і "вертикальну", виділяючи шість рівнів: геогра­фічний, включаючи клімат, грунти, води, ресурси і ін.; екологічно- живу речовину планети; технологічний - усі сфери людської ді­яльності; демографічний - демографічні процеси та економіка; груповий - деякі соціальні моменти, особливості колективної пове­дінки та реакцій; індивідуальний - внутрішній світ людини, її пси­хологія і біологія.

Крім того, виділені "причинно-наслідковий рівень", "рівень прийняття рішень", "рівень норм", необхідні для знаходження ці­лей. Модель має близько 100,000 рівнянь і за своєю конструкцією надто складна. Це і дозволяє більш детально проаналізувати світові економічні, демографічні, сировинні і інші проблеми. Головний ви­сновок, якого дійшли автори проекту: зростання світового виробни­цтва може продовжуватися, але воно має бути обмеженим, а також взаємозалежним і гармонійним відносно всіх частин єдиного світу. А саме, вони пропонують 5%-й річний приріст продукції в країнах, що розвиваються, і у два рази менший - у промислово розвинутих країнах Заходу. Таке обмежене зростання, за їхніми міркуваннями, дозволяє, з одного боку, уникнути світової екологічної катастрофи, а з іншого - скоротити розрив у рівні життя між багатими і бідними країнами.

Римському клубу поданий ряд доповідей, які найчастіше закін­чуються рекомендаціями морально вдосконалити людей та соціаль­но перебудувати людське суспільство. Так, у роботі лауреата Нобе­лівської премії, голландського економіста Я. Тінбергена "Перегляд міжнародного порядку" вказані шляхи усунення соціальної, еконо­мічної нерівності "багатих" і "бідних" країн. Пропонується "змісти­ти" економічний розвиток виробництва у країни, які розвиваються, здійснити переміщення засобів від "багатих" до "бідних". Для цього необхідний новий справедливий соціальний порядок - "гуманістич­ний соціалізм". На думку Тінберга, шлях до нього - утворення наці­ональних органів (світової, міжнародної організації з енергетичних та природних ресурсів тощо), які приймають рішення за принципом більшості.

В роботі "За межами століття марнотратства", створеної в Іта­лії під керівництвом Д. Га бора, доведено, що такі світові проблеми, як забезпеченість продуктами, сировиною та енергією, можуть бути вирішені на основі науково-технічних знань в умовах нової еконо­мічної і соціальної структури суспільства, яка відповідає гармоніза­ції відносин з природою. Виробництво слід орієнтувати на відновні види сировини, утилізацію відходів, розвиток економних в енерге­тичному і сировинному відношенні технологій. Але для цього, за думкою вчених, все людство повинно мати єдину соціальну полі­тичну мету - гармонійність і моральне вдосконалення людини.

Вирішення глобальних проблем знаходиться в безпосередній залежності від світової економіки. Це відображено в роботі "Май­бутнє світової економіки", підготовленій групою експертів ООН. Мета дослідження - розробити міжнародну стратегію розвитку з урахуванням соціальних і економічних особливостей регіонів зем­ної кулі. В моделі світової економіки, виходячи із рівнів розвитку країн, політичної направленості їх економік, виділяють 15 регіонів. Наприклад, три регіони виділені як "централізовано заплановані", два - віднесені до категорії розвинутих країн і один - до групи країн, що розвиваються. В центрі проекту опинилися проблеми взаємовід­носин і розвинутих країн. Передбачається, що в цих країнах з часом буде підвищуватися питома вага обробної і знижуватися частка ви­добувної промисловості та сільського господарства. В усіх країнах у структурі промислового виробництва збільшиться питома вага ма­шинобудування. Передбачено прискорений розвиток саме цих кра­їн. Для цього необхідні глибокі соціально-політичні і організаційно- технологічні зміни всередині цих країн, схвалення експорту їх промислової продукції, підвищення цін на природні ресурси і пряма допомога їм з боку розвинутих країн.

Автори проекту дійшли висновку, що потрібно перебудувати міжнародні екологічні відносини на основі суверенності на природ­ні ресурси.

Таким чином, моделі глобального розвитку доводять, що єди­ний правильний шлях збереження земельної цивілізації - це гума­нізація суспільних відносин.

Під впливом ідей глобального моделювання і екологічної дій­сності на початку 80-х років на політичній арені Заходу виникла нова течія - "зелених", початок якій поклали західно-германські економісти. Поступово з чисто "екологічної" течія перетворилася на політичний рух.

Відповідно до ідеології "зелених", усі екологічні і соціальні біди пов'язані з бездумним розвитком виробництва та індустріалізацією. При цьому в рівній мірі звинувачуються і капіталізм, і соціалізм. Вирішення екологічних проблем "зелених" пов'язують із змінами змісту економічного зростання, його різким гальмуванням або зо­всім припиненням. Ідеал "зелених" - "екологічна економіка" - де­централізована економіка малих общин, які діють на відновлюваних екологічно "чистих" видах енергії, на безвідходних виробництвах із замкнутим циклом.

"Контрекономіка" уявляється ними як демократична економі­ка у вигляді федерації комун, що самокеруються - кооперативів у промисловості і в сільському господарстві. У великому виробництві "зелених" вбачають як "економічну владу" держави, що згубна для свободи особистості.

Свою модель розвитку виробництва "зелені" називають екосо- ціалізмом або "екологічним соціалізмом, що самокерується". В со­ціалістичних конструкціях "зелених" багато вчених вбачають не що інше, як поворот людської історії. "Зелені" відмовляються від намі­рів щодо технічного і соціального прогресу. Розглядаючи позицію "зелених", необхідно вбачати їх головну мету - екологічну економі­ку, тобто таку економіку, яка б у своїй основі не суперечила інтере­сам природи, а тому і інтересам суспільства. В цьому відношенні ідеї "зелених" прогресивні. Але вони науково не аргументовані і йдуть у розріз з історією розвитку людського суспільства. Визначення ма­лих замкнутих общин за вихідний осередок суспільства суперечить об'єктивним економічним законам і перш за все закону економії часу.

Рух „зелених" припиняє національні кордони. З метою об'єднання своїх зусиль представники "зелених" партій і руху дев'яти країн у січні 1984 року в Брюсселі заснували "Координацій­ний комітет зелених в Європі". Вони вимагали припинити будівни­цтво нових та зупинити всі діючи АЕС, оголосили шкідливим нічим не стримуване зростання економіки, одночасно висловились за за­безпечення "широкої зайнятості".