3.3. Основні ознаки природних ресурсів, їх класифікація як економічної категорії

магниевый скраб beletage

Слід відзначити основні ознаки природних ресурсів, що істотно відрізняють їх від інших матеріальних ресурсів:

- здатність деяких важливих видів природних ресурсів у відомих межах і за певних умов до самовідтворення кількості і якісного стану;

- здатність природних ресурсів переходити з одного якісного ста­ну в інший у результаті природної еволюції і під впливом дії лю­дини;

- зв'язок стану і оцінки природних ресурсів з умовами життєді­яльності людини, залежність якісного стану природних ресурсів від технічного засобу, характеру, інтенсивності виробничої і не­виробничої діяльності людини;

- залежність кількості і якісного складу кожного природного ре­сурсу від кількості і якісного стану та зміни інших природних ресурсів.

З практичної точки зору, слід розглянути також цілеспрямова­ність використання тих чи інших класифікацій природних ресурсів з метою їх управління і планування у зв'язку з здійсненням тієї чи іншої політики по відношенню до різних природних ресурсів (ви­користання, охорона, консервація тощо).

Класифікація природних ресурсів, як економічної категорії ви­значається в основному напрямку їх використання в діяльності лю­дини. При цьому виділяють дві основні групи природних ресурсів:

А. Безпосередні джерела існування людини і їх відтворювання. Б. Джерела засобів матеріального виробництва, його важливі фактори розвитку.

Всередині першої групи можна виділити ресурси, як життєво необхідні для людства - А1 (повітря, вода і ін), так і інші ресурси невиробничого призначення А2.

Останнім часом ресурсам типу А2 приділяється все більше ува­ги. Людина сама створює ресурси, використовуючи можливості, які надає їй природа. Природні ресурси є важливими факторами, які створюють сприятливі умови життя. При цьому виділяються нові види природних ресурсів - "феномен" природи. Ці ресурси мають естетичні рекреаційні цінності і не мають замінювачів. Відновити їх технічно неможливо.

Другу групу (Б), на наш погляд, слід розділити на підгрупи Б1 - ресурси, що безпосередньо використовуються матеріальним вироб­ництвом, і Б2 - ресурси, які використовуються, але не вилучаються з природного середовища (наприклад, вода для річкового транспор­ту).

На сучасному етапі вивченості природи прийшов час включен­ня до системи ресурсів групи С. Ці ресурси безпосередньо у попи­ті людини і матеріальному виробництві не використовуються, але складають необхідну ланку в кругообігу речовин і енергії у природі.

Для екологічного планування і прогнозування велику цікавість має класифікація природних ресурсів щодо ступеня їх вичерпання і відтворення.

А - ресурси практично необмежені, тобто безперервно попо­внюються і не потребують відтворення людиною (сонячна енергія, енергія вітру, припливів і відпливів і ін).

Б - вичерпні ресурси.

Б1 - відновні (ресурси біосфери), але потребують заходів щодо їх охорони і відтворення.

Б2 - невідновні і ті, що не мають замінювачів (більшість видів мінерально-сировинних ресурсів).

Б3 - невідновні і ті, що не мають замінювачів (ресурси-феномени, окремі види тварин і диких рослин).

До речі, і тут необхідно зазначити умови використання. Так, на­приклад, ресурси біосфери хоча в принципі є відновними внаслі­док їх здатності до само відтворення, можуть стати невідновними за умов достатньо великої інтенсивності їх використання, які пере­більшують швидкість їх відтворення. Такі ресурси, як лісові і водні, характеризуються сполученням рис невідновних і відновних ресур­сів.

Належність природних ресурсів до певного еколого-економічного класу визначає не тільки їх участь в тих чи інших економічних, еко­логічних або соціальних процесах, але і відношення щодо витрат, пов'язаних з їх використанням і відтворенням.

Економічні відносини щодо ресурсів А пов'язані з найбільш сприятливими можливостями їх отримання, при одночасній відсут­ності обмежень для інтенсивного використання цих ресурсів.

У цей же час використання ресурсів Б1 обумовлено в першу чергу ефективністю їх експлуатації і відтворення. Людина активно втруча­ється у процес відтворення цих ресурсів і навіть відтворює моделі куль­турних грунтів і лісів з певними властивостями. Передбачається також необхідність охорони ресурсів життєво важливих для людини від їх по­вного вичерпання. Користування ресурсами Б2 пов'язане з їх поступо­вою заміною ресурсами А і Б і в той же час розширенням самого складу Б2, а також з тим, що при їх використанні відбуваються порушення від­творювання ресурсів Б3, пов'язані із значними витратами на їх охорону.

Певну цікавість для теорії і практики планування мають також класифікації, які пов'язані з діяльністю людини на оточуюче при­родне середовище.

На наш погляд, слід виділити види (фактори) дії на природне середовище у процесі господарської діяльності суспільства:

1. Зайняття простору.

2. Залучення ресурсів для господарського користування.

3. Механічні порушення.

4. Біологічний вплив.

5. Тепловий вплив.

6. Радіоактивний вплив.

7. Шум.

8. Забруднення природного середовища, у тому числі:

а) хімічне;

б) фізичне (радіохвилі, вібрація, електричне поле).

Одним з найбільш небезпечних факторів дії на навколишнє се­редовище є радіоактивне та хімічне забруднення.

Під забрудненням розуміють не тільки викид до навколишнього середовища токсичних речовин, які діють несприятливо на здоров'я людини, але і знаходження інших речовин, які завдають шкоди біо- геоценозам.

Із забрудненням пов'язані поняття "забруднювачі" і "забрудню­ючі речовини". Забруднювачі - різні об'єкти, які служать джерелом забруднення навколишнього середовища (промислові, транспортні і ін.). Забруднюючі речовини - ті чи інші продукти виробництва, матеріали або предмети побуту, що забруднюють навколишнє се­редовище. Слід відрізняти початкове забруднення, безпосередньо пов'язане з процесом виробництва, і забруднення, обумовлене ви­користанням кінцевих продуктів.

Як відомо, існуючі галузі і виробництва розрізняються за харак­тером впливу на середовище. Тут можна виділити галузі великого впливу (енергетика, чорна металургія, кольорова металургія, хіміч­на промисловість) і помірного впливу (текстильна промисловість, металомісткі галузі машинобудування).

У практичній діяльності розподіл галузей за ступенем впливу знайшов своє відображення в санітарно-екологічній класифіка­ції виробництва і відповідної градації розмірів санітарно-захисної зони.

Одиничні джерела викидів можуть бути поділені на:

1) точкові стаціонарні (заводські труби);

2) точкові рухомі (транспорт);

3) просторові джерела (поля, що оброблені хімічними речовинами і т. ін.).

Важливою проблемою є визначення оціночних показників впли­ву на навколишнє середовище. Існують різні підходи щодо кількіс­ного виразу цих показників.