При цьому важливі принципи раціонального природокорис­тування такі:

магниевый скраб beletage

1) відповідність характеру і здатність використання природних ре­сурсів до конкретних місцевих умов;

2) передбачення і максимальна можливість запобігання негатив­них наслідків природокористування;

3) підвищення інтенсивності освоєння природних ресурсів;

4) збереження наукових, естетичних цінностей;

5) дотримання доцільної економічно обгрунтованої послідовності господарського використання природних ресурсів;

6) комплексний характер використання природних ресурсів у га­лузях народного господарства;

7) зменшення або усунення втрат корисних копалин за умов їх до­бування, збагачення і переробки;

8) всесвітня "екологізація" суспільного виробництва. Доцільно також навести класифікацію природокористування за

основними напрямками і видами:

I. Ресурсоспоживання:

а) добування ресурсів (у тому числі виявлення, вивчення, під­готовка, безпосереднє вилучення);

б) ресурсокористування (без безпосереднього вилучення з природного середовища);

в) використання елементів середовища як "містилища" відхо­дів виробництва і попиту.

II. Конструктивне перетворення:

а) комплексні програми перетворення природного середовища;

б) поліпшення окремих властивостей ресурсів середовища;

в) захист від стихійних явищ;

г) ліквідація наслідків господарської діяльності.

III. Відтворення природних ресурсів:

а) безпосереднє відтворення відновних ресурсів (створення штуч­них біогеоценозів, лісорозведення, опріснення морських вод);

б) створення умов для відтворення відновних ресурсів (напри­клад, захист водоохоронних лісів);

в) відтворення (очищення річок);

IV. Охорона середовища мешкання і природних ресурсів:

а) запобігання негативних впливів виробництва і споживання;

б) охорона ландшафтів;

в) зберігання генетичної різноманітності біосфери.

V. Управління і моніторинг:

а) інвентаризація , облік і контроль;

б) регулювання стану ресурсів і природного середовища;

в) управління процесами природокористування.

Науково-технічна революція, багатократно збільшуючи масш­таби суспільного виробництва і значно ускладнивши його зв'язок з навколишньою природою, не тільки обумовила активну участь лю­дини в розширеному відтворенні природних ресурсів, але і необхід­ність комплексної перебудови природного середовища в інтересах його більш ефективного використання суспільством.

І якщо раніше природокористування розглядалось передусім у вузькому значенні та по суті грунтувалося на його першому і, по традиції, основному напрямку - ресурсоспоживанні, то нині на­голошується важливе значення за напрямками конструктивного перетворення і відтворення природних ресурсів. Інакше і бути не може, бо діяльність з перетворення не може бути відокремлена від вирішення проблем охорони навколишньої природи. Її наслідки мо­жуть обумовити необхідність заходів щодо підтримки екологічної рівноваги. Так, наприклад, створення і експлуатація водосховищ вирішують вагоме та актуальне завдання захисту води від промис­лових, побутових і інших стоків, враховуючи, з одного боку, значно більш вузьку їх здатність до самоочищення в порівнянні з річками, з іншого боку, ті обставини, що саме великі водосховища є джерелами водопостачання великих міст.

Відтворення природних ресурсів у сфері загального виробни­цтва також враховують заходи, тісно пов'язані з охороною серед­овища мешкання і природних ресурсів, такі як очищення рудних вод, забрудненого повітря, рекультивація земель - як один з шляхів ліквідації джерел зараження водного та повітряного басейнів. Ці за­ходи не слід в цілому відносити тільки до природоохоронної діяль­ності, бо очищення забруднених вод - це вже скоріше "післяохорон- на" діяльність, ліквідація наслідків негативного впливу людини на природу, діяльності нераціональної , чи "некоректної".

З іншого боку, і завдання охорони середовища активно діють на характер відтворної діяльності. При цьому природоохоронний ефект тісно переплітається з відтвореним. Наприклад, збереження 100 га лісу в водоохоронній зоні зберігає 80,3 тис. т чистої води. Або інший приклад, у процесі фотосинтезу однією тонною живої дере­вини (в перекладі на цілком сухий ліс) поглинається в середньому 1,83 т вуглекислоти і виділяється 1,23 т кисню, 1 га соснового лісу за рік виділяє 30 т кисню.

За останні роки склалось уявлення про охорону навколишньо­го середовища як про комплекс науково обгрунтованих державних і суспільних заходів, що направлені на запобігання забруднень при­родного середовища, збереження найбільш цінних ландшафтів, до­сягнення рівноваги в природних системах.

Прагнення до повної охорони від забруднення цілком непра­вильне. Забруднення до певної межі чистого навколишнього серед­овища також необхідне, як і існування самої природи. Діюче опти­мальне забруднення забезпечує процвітання життя. Характерний приклад з Байкалом, що став хрестоматійним. Озеро Байкал є біо­фільтром колосальної потужності, що відтворює чисту воду, значно більш чисту, ніж вода, що надходить до нього з річок. Якби до озера надходила чиста, дистильована вода, життя в ньому припинилось би і Байкал перестав би перероблювати забруднену воду, що надходить до нього.

Охорона навколишнього середовища - ускладнена частина про­цесу відтворення.