1.2. Методи, що використовуються в регіональній економіці

магниевый скраб beletage

Метод (від грецьк. цздо5о<; - шлях дослідження, теорія, вчен­ня) - спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоре­тичного освоєння (пізнання) дійсності. У науковій літературі виді­ляють чотири рівні методів:

• філософський (загальнонауковий);

• міждисциплінарний (загальний для декількох галузей знання);

• конкретно-науковий (спеціальний);

• методико-технічний.

Поєднання в певній пропорції методів різних рівнів становить основу будь-якого наукового дослідження.

12.1. Системний підхід - напрямок методології наукового пізнання й соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем; він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину. Принципи системного підходу знайшли застосування в біоло­гії, екології, психології, кібернетиці, техніці, економіці, управлінні.

Відповідно до системного підходу навколишня дійсність роз­глядається як цілісна система, що перебуває в безперервному роз­витку, а всі її елементи взаємопов'язані, взаємообумовлені й вза­ємозалежні. Під системою розуміється сукупність взаємозалежних компонентів або частин, що утворюють єдине ціле, та відносин між ними. Формально будь-яку систему можна представити в наступно­му вигляді:

S - (Xi, R, j

де X= (xx.2,..., x.n ) - множина елементів, що входять до систе­ми; R= (ri, r2, ..., rn) - множина відносин між елементами системи, що охоплюють як функції, так і властивості елементів; R) = (r , r 2, ..., r.. ) - множина відносин між множинами Х.та X, причому X = (x..,x.2

уп i J J J1 )2,

..., x ) - множина елементів, що не відносяться до системи (якщо ж зв'язки із зовнішнім світом відсутні, то система є закритою).

Кожна система функціонує в певному середовищі, що впливає на її внутрішній стан за допомогою факторів («вхід системи»). Зво­ротний вплив системи на навколишнє середовище характеризується значенням вихідних параметрів («вихід системи»). Шляхом деком- позиції будь-яку систему можна розділити на підсистеми (компо­ненти), установити їхню ієрархію, а також виділити її елементи, далі неподільні на частини (у даному дослідженні). До головних харак­теристик системи відносять її мету, функцію й структуру. Мета сис­теми - це бажаний стан її виходів. Функція системи відбивається в зміні її можливих станів. Структура системи визначається роз­міщенням і взаємозв'язками компонентів при виконанні нею своїх функцій.

Основна процедура системного аналізу - побудова узагальне­ної моделі, що відображає взаємозв'язки реальної ситуації; технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини й інформацій­ні системи. У 1950-х рр. системний аналіз уперше був застосований саме в економіці й сфері управління, а також при вирішенні проблем освоєння космосу.

Регіональна економіка розглядає регіон як територіальну (ре­гіональну) соціально-економічну систему (ТСЕС).

ТСЕС є економічно й соціально взаємозалежною просторовою комбінацією елементів суспільного відтворення, що функціонує на певній території й включена в систему географічного поділу праці.

ТСЕС - це складні, відкриті, динамічні системи, що мають вхід і вихід, зворотний зв'язок, мають властивості самоорганізації й само­розвитку. У кожній з них виділяються функціональні й територі­альні підсистеми. Для регіону як ТСЕС можна виділити наступні функціональні підсистеми (компоненти):

1) територія;

2) природно-ресурсна підсистема;

3) підсистема населення й розселення; 14

4) виробнича підсистема (промисловість, будівництво, сільське господарство, виробнича інфраструктура);

5) соціальна підсистема (соціальна інфраструктура);

6) інституціональна підсистема (органі законодавчої й виконавчої влади регіонального рівня).

Основними властивостями ТСЕС є:

1) складність - складною вважається система, сформована великою кіль­кістю елементів різних типів, між якими існують різнорідні зв'язки;

2) відкритість - відкритою вважається система, частина елементів якої має зв'язки з елементами, що не належать до її структури;

3) динамічність - динамічною вважається система, значення ха­рактеристик якої змінюються в часі;

4) стохастичність - стохастичною вважається система, залеж­ність між характеристиками якої та їх зв'язки із зовнішнім се­редовищем не жорстко детерміновані, а ймовірнісні;

5) самоорганізація - цілеспрямований процес, під час якого ство­рюється, відтворюється або вдосконалюється організація склад­ної динамічної системи.