3.5. Сполучення потреб екологізації виробничих процесів з вимогами економічного зростання галузей народного господарства

Високі темпи зростання продуктивних сил, розвиток науково- технічної революції ставлять проблему сполучення бурхливого збільшення продуктивних сил з гармонійним розвитком природи, постійно ускладнюють завдання оптимізації в еколого-економічних системах.

Концепції обмеженого розвитку продуктивних сил, а то і "нульо­вого зростання" є цілком неправильними, що заперечує всьому ходу історичного розвитку людського суспільства. В цей же час за умов інтернаціонального розвитку еколого-економічних систем подаль­ше відтворення продуктивних сил неминуче призведе до дефіциту основних видів природних ресурсів і поряд з цим до неприпустимо високого рівня забруднення навколишнього середовища. Справа не тільки в тому, що валові показники викидів в атмосферу і викиду брудних вод у водоймища у більшості галузей народного господар­ства ще великі, але і в загальному, край низькому коефіцієнті ко­рисного використання природних ресурсів (з 26 т різних матеріалів, які добуваються щорічно в середньому розрахунку на одну людину, тільки 0,5 т складає корисний продукт. Решту утворюють відходи, що повертаються до природного середовища).

Охорону природи неможливо протиставити розвитку продук­тивних сил. У той же час розвиток виробництва, продуктивних сил вимагає обов'язкового врахування екологічних принципів і факто­рів. Подальший розвиток суспільного виробництва неможливий без його екологічної перебудови, екологізації усіх його ланок. Цей про­цес, пов'язаний з НТП, є його обов'язковою вимогою.

Екологізація виробництва - процес багатоетапний. На його по­чаткових ланках знаходиться лише покращення відкритої моделі ви­робництва за рахунок устаткування технологічних засобів з метою економії природних ресурсів і скорочення шкідливих споруджень. Подальший розвиток екологізації виробництва передбачає:

- впровадження маловідходних і замкнутих технологій, організа­цію використання відходів одних підприємств іншими, а також утилізацію відходів споживання;

- на вищих ланках екологізації знаходяться системи комплексно­го безвідходного виробництва з доповнюючими їх спеціальними комбінатами з переробки всіх промислових і побутових відходів у матеріали, що придатні для господарського використання. В майбутньому передбачається максимальне розширення вироб­ничих зв'язків між територіально-виробничими комплексами, які створені на системі замкнутих природно-технічних комплек­сів.

В СНД чимало зроблено для практичного впровадження за­мкнутих технологічних систем, елементів перспективних безвідход­них систем. Наприклад, на підприємстві з виробництва фероспла­вів побудовані закриті печі, в яких ступінь очищення газів досягає 99,9%. Економічний ефект від застосування відхідних газів однієї електропечі для енергетичних потреб складає 84 тис. руб. за рік. Пе­рехід на замкнутий технологічний процес на Сумгаїтському заводі синтетичного каучуку дозволив вилучати з викидів сірчану кисло­ту, спирт, стирол, що забезпечує підприємству додатковий річний ефект у розмірі 1 млн. руб.

Прикладом вирішення завдання раціонального водоспоживання і покращення стану водних ресурсів є Магнітогорський промисло­вий вузол. Тут щодобово на виробничі цілі і господарсько-побутові потреби використовується 6,3 млн м3 води. Але при цьому близько 86% усієї потреби в воді покривається за рахунок застосування зво­ротного водопостачання і повторного використання стічних вод.

Ряд виробництв і підприємств, що не скидають жодного кубо­метра стічних вод, тобто які мають замкнутий цикл використання води, створено в целюлозно-паперовій промисловості. В результаті скоротилося збирання води з водоймищ на 30-40% при одночасному збільшенні виробництва на 25-30%.

Однак перехід до загального впровадження комплексних безвід­ходних систем - справа майбутнього. На кожному етапі розвитку виробництва. Завдання полягає у впровадженні не просто екологі- зованої технології, а найбільш економічно-ефективної для даного етапу (з урахуванням необхідних соціальних обмежень).

Екологізація суспільного виробництва - це не тільки маловід- ходна або безвідходна технологія, але і відповідна організація всієї системи планування і господарських розрахункових відносин.

У наш час вирішення екологічних проблем у межах виробничих систем перш за все пов'язано з удосконаленням двох напрямків:

1) економне, комплексне використання природних ресурсів (у пер­шу чергу мінерально-сировинних, водних);

2) ліквідація або обмеження негативного впливу господарської сфери на навколишнє середовище (у процесі виробництва).

При цьому зв'язок раціонального використання природних ре­сурсів з рівнем ефективності виробництва є очевидним.

Поряд з традиційними напрямками раціонального використан­ня ресурсів в останні роки все в більшій мірі заявив про себе у ви­робничих системах природоохоронний напрямок. Здійснення його не дає максимального та термінового прибутку народному госпо­дарству (а тим більше галузі, підприємству, де здійснюються ці за­ходи). Цей напрямок ставить своєю метою перш за все підтримання необхідних для життєдіяльності людини і суспільного виробництва стандартних умов (чистоти води, повітря, грунту), виключення можливостей вичерпання водних, лісових. рибних і інших ресурсів. Прямий ефект від цього напрямку природокористування не завжди можна спостерігати.

У цей же час було б методологічно неправильним чітко роз­межувати між собою раціональне ресурсовикористання і природо­охоронний напрямок. Вони постійно переплітаються і дуже важко встановити, де закінчується один напрямок і починається інший (а в подальшому з переходом до комплексних безвідходних систем, вони взагалі зливаються). Адже забруднення повітряного і водного басейнів пов'язане з викидом до атмосфери або гідросфери і цінних елементів. Тому природоохоронна діяльність у сфері загального виробництва не обмежується лише очищенням викидів, а включає утилізацію найрізноманітіших елементів, як у промисловому, так і в сільськогосподарському виробництві.

Слід зазначити, що необхідність вирішення екологічних про­блем у значній мірі стимулює процес технічного переозброєння під­приємств, модернізації обладнання. По мірі старіння основних фон­дів зростає частка витрат, необхідних для знешкодження в загальній вартості продукції, стає нерентабельним застосування сучасного газоочисного і пиловловлювального обладнання на технологічних лініях застарілого типу. До того ж необхідність природоохоронних заходів сприяє процесу зростання концентрації виробництва, тому що при цьому скорочується рівень витрат з очищення на одиницю продукції.

Завдання полягає в тому, щоб привести у відповідність народно­господарську ефективність і інтереси галузей та підприємств з точ­ки зору впровадження заходів щодо запобігання шкідливих впливів виробництва. При цьому вирішення проблеми народногосподар­ської ефективності, екологізації виробництва припускає, зокрема, погодження економічних, соціальних і екологічних критеріїв при обгрунтуванні вибору нової технології, впровадження тих чи інших моделей.

Одним з важливих критеріїв впровадження нових технологій є їх екологічне удосконалення в порівнянні з технологіями, що ра­ніш застосовувалися (наприклад, скорочення шкідливих викидів на одиницю продукції). Але ступінь екологічної чистоти моделі нової техніки не може розглядатися абстрактно, поза масштабами її на­родногосподарського або локального використання.

У зв'язку з цим одним з важливих етапів процедури прийнят­тя рішень для досягнення максимальної ефективності екологічних витрат (або точніше, витрат на впровадження екологічно удоскона­леної техніки) є оцінка всього обсягу забруднення, яке може бути внаслідок використання нової техніки в народному господарстві, регіон, ТВК протягом всього прогнозованого строку служби:

Qh =^^QMtxMtxT

O

де величина очікуваного обсягу забруднення при викорис­танні нової техніки;

QMt - маса забруднення, яка має місце у зв'язку з використан­ням однієї моделі техніки (або одиничного технологічного процесу) протягом року;

Mt - чисельність використаної в народному господарстві техніки даного виду протягом року;

T' - прогнозований середній строк служби нової техніки.

Оскільки необхідною передумовою екологізації виробництва є усунення можливості погіршення екологічного стану у країні за умов зростання суспільного виробництва, доцільно додержуватись таких умов:

Цнов.техн<Цстар.техн.,

в окремих випадках:

Цнов. техн.<0,стар.техн.

Недотримання цих вимог потребує подальшого удосконалення моделі.