4. ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА НАУКОВО- ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС 4.1. Про критерії вирішення екологічних проблем

Політика ресурсозбереження та комплексного використання си­ровини важлива як з точки зору усвідомлення вичерпаності природ­них ресурсів, так і в плані розробки стратегії вирішення екологічних проблем. Чим менші витрати сировини, енергії та води на одиницю продукції, тим, як правило, менші питома вага відходів та викидів промисловості, що негативно впливають на навколишнє середови­ще і на людину.

Концепцією природоохоронної політики є вимога постійного удосконалення технології промисловості, сільського та лісового господарств, побутових систем, як головного шляху ресурсозбере­ження. Це збігається з переведенням економіки країни на новий гос­подарчий механізм (ринкові відносини).

В зв'язку з цим можна зазначити перспективні напрямки роботи:

1. Необхідна інформація про ступінь відставання технології кож­ного підприємства від кращих світових технологій.

2. Доцільне доведення технології до світового рівня.

3. Досягнення зниження витрат матеріалів, енергії, трудових за­трат.

4. Різке зниження антропогенного впливу виробництва на навко­лишнє середовище (зменшення викидів промисловими підпри­ємствами забруднюючих речовин у воду, атмосферу, скорочен­ня використання отрутохімікатів у сільському господарстві).

Це можливе зниження шкідливого впливу можна умовно назва­ти потенційним екологічним резервом (ПЕР) виробництва, покла­деним в основу екологічного паспорта підприємства.

Екологічний паспорт включає загальні відомості про підприєм­ство, що використовує сировину, опис технологічних схем виробу основних видів продукції, схем очищення стічних вод та аеровики- дів, їх характеристики після очищення, дані про тверді та інші від­ходи, а також відомості про наявність у країні і світі технологій, що забезпечують досягнення найкращих питомих показників з охорони природи.

Друга частина паспорта повинна мати перелік передбачених захо­дів, що направлені на зниження навантаження на навколишнє середо­вище з зазначенням термінів, обсягів витрат, питомих і загальних обся­гів викидів шкідливих речовин до і після здійснення кожного заходу.

Склад природоохоронного паспорту відображає декілька прин­ципових моментів.

1. Перехід від вивчення наслідків (стану навколишнього середови­ща) до детально диференційованого аналізу причин (ситуації за кожним окремо та групами споріднених підприємств).

2. Перехід від розгляду загального обсягу викидів до питомих показників, що відносяться до одиниці виробляємої продукції, що виробляється, і порівняння з найкращими показниками та досягненнями у світі.

Темпи вивільнення потенційного екологічного резерву можуть і повинні регулюватися штрафними санкціями. Визначаючи штра­фи, необхідно приділяти увагу масштабу витрат, які необхідно обов'язково піддавати експертизі. Рішення, що розроблюються, бу­дуть компромісом між бажаним та економічно можливим.

Таким чином, екологічні проблеми регіону, галузі, підприєм­ства повинні орієнтуватися на мінімізацію впливу господарчої і ви­робничої діяльності на здоров'я людини та природи з урахуванням нових досягнень науки і техніки, стану та можливостей економіки і конкретних особливостей природного середовища регіону.