5.4.Третій рівень системи - знешкодження відходів : Регіональна економіка та природокористування : B-ko.com : Книги для студентів

5.4.Третій рівень системи - знешкодження відходів

Даний рівень включає в себе різноманітні комплекси заходів су­часного знешкодження сміття.

До цих пір існує уява про відходи, як про досадне ускладнення обставин, які є наслідком будь-якого виробництва. Однак неутилі- зована сировина або викинуті непотрібні вироби і продукти містять багато дуже цінних компонентів, які можуть бути повністю регене- 230 ровані або утилізовані промисловістю і сільським господарством. Значна частина сміття може служити додатковим джерелом палива і енергії. Тому система знешкодження відходів. з точки зору охорони навколишнього середовища, повинна бути не тільки бездоганною в санітарно-гігієнічному відношенні, вона повинна базуватися на уяві про відходи як про важливу сировину, що дозволяє скоротити дефі­цит матеріальних енергетичних ресурсів суспільства.

В умовах раціональної організації господарства це завдання може бути вирішене тільки на основі повної утилізації всієї маси відходів, що утворюються, тобто шляхом вторинного залучення їх у процес виробництва. При цьому на третьому рівні системи відбу­вається замкнення кругообігу речовини і її часткове повернення у природне середовище. Певна кількість речовини потрапляє до вто­ринної переробки у вигляді сировини або енергії, виконуючи таким чином новий цикл міграції по виробничих ланках кругообігу.

Кількість витрат, які неминучі при такому переміщенні речовин по різноманітних рівнях системи, так само, як і інтенсивність круго­обігу, залежить від рівня розвитку технології виробництва і в першу чергу від загального стану національної економіки. Справа в тому, що повна утилізація всієї маси відходів, що формуються по різнома­нітних виробничих каналах в теперішній час виявляється не тільки проблемою технологічною, але й економічною. Багато засобів реге­нерацій металів, отримання вуглеводнів з органічної частини відхо­дів шляхом піролізу або газифікації, а також інші методи газифікації надто дорогі, і вторинна сировина, яку отримують, є неконкуренто­спроможною порівняно з первісною сировиною.

Необхідно мати на увазі такі обставини. В екологічних розра­хунках вартості утилізації сміття не береться до уваги вартість тієї шкоди, яку завдають навколишньому середовищу накопичувані купи відходів. Усування подібного недопрацювання економічного обліку сприяло б правильній оцінці вторинних матеріальних ресур­сів, що отримуються з відходів.

За умов правильної системи знешкодження відходів вибір най­більш раціональної схеми утилізації в багато чому залежить від структурних особливостей сміття. Гетерогенна в цілому маса відхо­дів підрозділяється в залежності від можливості їх регенерації або складування на такі категорії:

1. Органічна утильна сировина - харчові викиди житлових забу­дівель, підприємств громадського харчування, відходи харчової

і консервної промисловості, сільськогосподарські відходи тощо. Ця категорія викидів розкладається в природних системах най­більш швидко, що визначає забруднення повітря, грунтових та поверхневих вод, грунтів.

2. Вторинна сировина - папір, металобрухт, кістки, скло та ін., що передається в подальшому відповідним галузям промисловості для регенерації.

3. Паливні неутильні речовини - гума, деревина, неутильний па­пір та ганчірки, шкіра, поліетиленова упаковка і інші предмети, які не можуть бути знешкоджені ніяким іншим способом, крім спалювання.

4. Баласт - бите каміння, черепки, ремонтне, будівне сміття і інше, що майже завжди використовується для засипання природних і антропогенних викопів - канав, кар'єрів, шахт, боліт і ін.

5. Радіоактивні відходи, що виникають в атомній енергетиці, в деяких галузях машинобудування, у спеціалізованих науково- дослідних лабораторіях.

6. Особливо токсичні відходи - ціаніди, з'єднання ртуті, арсену тощо, тобто речовини в рідкому, газоподібному або твердому ста­ні, що утворюються на різноманітних технологічних стадіях пере­робки первинної речовини в багатьох галузях промисловості.

Дві останні групи відходів, мають серйозну загрозу існуванню людини потребують особливо старанної науково обгрунтованої сис­теми контролю за знешкодженням.