6.7. Вплив машинобудівельного підприємства на навколишнє середовищ

З великого обсягу промислових викидів, які потрапляють в на­вколишнє середовище, машинобудівельній промисловості належить лише незначна частка - 1-2%. Проте на машинобудівельних підпри­ємствах є основні виробництва, які забезпечують технологічні про­цеси. Ці виробництва з високим рівнем забруднення навколишньо­го середовища. До них належать:

- внутрішньозаводське енергетичне виробництво і інші процеси, які пов'язані з горінням палива;

- ливарне виробництво;

- металообробка конструкцій і деталей;

- зварювальне виробництво;

- гальванічне виробництво;

- лакофарбове виробництво;

За рівнем забруднення навколишнього середовища райони гальванічних і фарбових цехів, як машинобудівельних у цілому, так і оборонних підприємств, які можна зіставити з такими потужними джерелами економічної безпеки, як хімічна промисловість, ливарне виробництво, можна зрівняти з металургією; території заводських котельних - з районами ТЕЦ, які належать до числа основних за­бруднювачів.

Таким чином, машинобудівельний комплекс у цілому і вироб­ництво оборонних галузей промисловості, як його невіддільна скла­дова, є потенційними забруднювачами навколишнього середовища:

- повітряного простору;

- поверхонь вододжерел (стічні води і т. ін.);

- грунту (накопичення твердих відходів, осади токсичних речо­вин тощо).

Галузі машинобудування за специфікою забруднення навколиш­нього середовища можна поділити на дві групи: ресурсо- і науко- місткі. Гальванічне виробництво - одне з найбільш великих джерел утворювання стічних вод у галузі машинобудування. Особливими забруднювачами стічних вод є іони важких металів, неорганічних кислот та ціаніди.

Основними забруднювачами фарбувальних виробництв маши­нобудівних підприємств є лакофарбові матеріали та їх складові.

Найбільш економічно небезпечними забруднювачами, які утво­рюються у ливарному виробництві, є окис і двоокис сірки і окси­ди азоту, а також тверді речовини, які входять до складу ливарних форм.

Основними забруднювачами, що утворюються у процесі вироб­ництва енергії з палива, є двоокис сірки, окиси азоту, окиси вугле­цю.

Тверді відходи машинобудівного виробництва містять аморти­заційний брухт , стружку металів, деревини, пластмаси тощо, шлаги і пил (відходи систем очищення повітря і інше).

На машинобудівних підприємствах 55% амортизаційного бруду виникає від заміни технологічного оснащення і устаткувань.

Розміри відходів металу у виробництві залежать від кількості металів і сплавів, які потребують переробки і встановлення коефі­цієнта відходів. В основному у машинобудуванні утворюються від­ходи від виробництва прокату (відрізки, стружка, окалини та ін.) і виробництва лиття, а також механічної обробки.

На підприємствах машинобудування відходи складають 50% маси оброблених заготовок, а при листовому штампуванні втрати металу досягають 60%. Основними джерелами утворення відходів є металообробка (84%) та амортизаційний брухт (16%).

У невеликій кількості промислові відходи можуть містити у собі ртуть, яка вимита із устаткування, яке непридатне для експлуатації.

Проблема мінімізації екологічного пошкодження в умовах про­мислового виробництва, і у даному випадку у машинобудуванні та військово-промислових галузях, вирішується у двох напрямках за рахунок:

- збільшення ефективності існуючих методів очищення промис­лових викидів у навколишнє середовище (стічні води, відпра­цьовані гази, дими і інші частини), ліквідація переробки твердих відходів;

- впровадження нових альтернативних технологій (економічно чистих, безвідходних).