7.3. Порівняльна економічна оцінка природних ресурсів

Порівняльна економічна оцінка потрібна для визначення ефек­тивності різних заходів, направлених на більш повне використання природних ресурсів, підвищення їх продуктивності і якості, ефек­тивності експлуатації ресурсів різних районів тощо, а також захо­дів щодо збереження і збільшення середозахисної ролі екологічних систем.

Сфера її застосування - передпланові і планово-проектні роз­робки.

Порівняльна оцінка природних ресурсів вказує на цілеспрямо­ваність і ефективність функціонування природних ресурсів кон­кретного регіону і визначення продуктивності в загальній системі задоволення еколого-ресурсних потреб суспільства.

Провідну роль у формуванні даного виду оцінки відіграє (як і при абсо­лютній оцінці) закон економії часу. Проте механізм її складання базується не на абсолютній, а на порівняльній ефективності капітальних вкладень.

У рамках порівняльної економічної оцінки природних ресурсів у залежності від їх народногосподарського призначення слід розріз­нювати два показники: експлуатаційну і середозахисну оцінки.

1. Експлуатаційна оцінка. Цей показник може модифікуватись у залежності від поставленої мети, але в основі його розрахунку повинна лежати різницева величина приведених витрат за варі­антами порівняння виходу додаткової продукції природокорис­тування. Порівняльну економічну оцінку природних ресурсів (Ес) можна розрахувати за формулою, грн,

Ес = £ [(С1 + ЕпК1)~ (С2 + ЕпК21 ШІ ,

і=1

де С1+ ЕпК1 і С2 + ЕпК2 - відповідно приведені витрати на оди­ницю додаткової і-ї продукції, виробленої за різними варіантам при­родокористування;

ДПі - обсяг додаткового і-го виду продукції (і=1, 2,...m).

Ефект від того чи іншого варіанту природокористування, як правило, носить довгостроковий характер.

Важливою умовою при порівняльній оцінці є правильне зна­ходження порівняльного ефекту функціонування природних ре­сурсів. Він розраховується як різниця між замикаючими витра­тами на вироблення конкретного виду продукції і нормативним рівнем індивідуальних приведених витрат на його виробництво з використанням оцінюваного ресурсу. У порівняльній оцінці за­микаючи витрати виступають як оптимальний норматив. Тенден­ція до зниження гранично допустимих витрат при інших умовах свідчать про зростання суспільної корисності корисних природ­них ресурсів. У зв'язку з цим збільшення рівня замикаючі витрат може бути здійснено додаванням до їх базового рівня економії витрат.

2. Середозахисна оцінка. Важливою умовою оптимізації природо­користування є збереження середозахисної функції екологічних систем з одночасним розширенням експлуатаційно доступної речової бази. Методичну схему порівняльної економічної оцін­ки природних ресурсів середозахисного призначення можна розглянути на прикладі лісів. Економічна ефективність "неваго­мих" середозахисних функцій лісу доведена чисельними дослі­дженнями. Проте економічний вираз середозахисного ефекту не може служити основою для оцінки лісоземельних ресурсів при­родоохоронного значення. По-перше, необхідність у даних зем­лях повинна визначатися не їх економічним ефектом, а соціаль­ним призначенням. По-друге, розмір ефекту може змінюватись і не відображати соціальну значимість лісів. Головне призначення даного виду оцінки - визначення цілеспрямованості збереження природних ресурсів середозахисного призначення. Багаточисельні дослідження показують, що рубка лісу при сучас­ному технологічному рівні лісозаготівельного виробництва і призво­дить до порушення природної сфери і негативно впливає на його во­доохоронні, середорегулювальні і грунтозахисні функції. Найбільш ефективно забезпечують захист середи незаймані різновікові ліси з переважанням спілих і перестояних насаджень. Порівняльна еконо­мічна оцінка середозахисних функцій лісів на народногосподарсько­му рівні повинна стимулювати природоохоронне лісокористування. Необхідність суспільства в середозахисних функціях лісів вступає у протиріччя з необхідністю їх промислової експлуатації. Економічну оцінку середозахисних функцій лісів треба створювати на основі ви­рішення цього протиріччя. Усім іншим суспільним необхідностям у продуктах і корисностях протидіє потреба у деревині. Для задоволен­ня нової суспільного потреби в конкурентній корисності лісу потріб­ні додаткові витрати. Якщо ці витрати не будуть здійснюватися, задо­волення однієї з потреб (нової або старої) порушується і у будь-якому випадку суспільство буде зазнавати новиї витрат.

Ліси можуть виконувати середозахисні функції лише за умов при­родного їх збереження, а деревина, яка має бути виготовлена з цих лісів, компенсується завозом з інших промислових районів або за рахунок найбільш якісної переробки деревинної речовини у даному регіоні.

Іншими словами і при складанні середозахисної оцінки визна­чну роль відіграють замикаючі витрати. Якщо техніко-економічні і лісівницькі заходи щодо промислового освоєння лісів будуть спрямовані на повний захист їх середозахисних функцій, то витра­ти, пов'язані з проведенням цих заходів, не повинні перевищувати абсолютного значення замикаючі витрат. Якщо природоохоронні витрати перевищують замикаючи, цілеспрямовано припинити про­мислову експлуатацію лісів і ввозити деревину з прилеглого рай