Порівняльна характеристика компаній різного типу економіки

Компанії традиційної економіки

Компанії нової економіки

1

Акцент на масштаби підприємства

Акцент на швидкості обміну інформацією

2

Ключові фактори виробництва -капітал+праця

Ключові фактори виробництва -інновації+ідеї

3

Ключовий фактор розвитку технологій -механізація

Ключовий фактор розвитку технологій -діджиталізація

4

Основа - матеріальні активи

Основа - знання та інформація

5

Складність входження на ринок

Простота входження на ринок

6

Низька пропускна здатність ринку

Висока пропускна здатність ринку

7

Необхідність торгових посередників

Самообслуговування клієнтів, прямі відносинивиробника і споживача товарів та послуг

8

Масові виробництво та збут

Персоналізація збуту продукції

9

Пріоритет угод

Пріоритет взаємовідносин

10

Освоєння окремих регіональних сегментівринку

Відсутність регіональних кордонів

11

Концентрація управлінського персоналу

Відсутність обмежень на розміщенняуправлінських підрозділів

12

Стратегія підтримки торгової марки

Торгова марка - стратегічний актив

Структурні зміни, пов'язані з трансформацією економічного устрою, єважливою причиною необхідності розширення можливостей пристосуванняпідприємств до ринкової нестабільності. Швидкість поширення інформації тазбільшення випадків копіювання технологій, ставить все жорсткіші вимоги допідтримання інноваційності підприємства. Організаціям, що функціонують увисокодинамічному глобально орієнтованому середовищі, слід постійнопрацювати над вдосконаленням продукції для збереження власних конкурентнихпереваг.

Сьогодні практично всі держави включені в систему світових виробничихвідносин і взаємозалежно стей. Сучасний рівень інтернаціоналізації виробництвавиключає можливість ефективної діяльності в рамках замкнутих господарськихсистем. Доводиться констатувати зростаючу проникність міждержавних границьвнаслідок переходу до інших критеріїв досягнення та утриманняконкурентоспроможності, висування на перший план інформаційної татехнологічної складової. П. Катценштейн, Р. Кохен, С. Красне [74] сутьглобалізації зводять до процесу підвищення рівнів трансграничних пересуваньабо наростаючої транспарентності границь. Саме з причини «проникності»кордонів, держави стають все більш взаємозалежними.

Об'єднання країн у політико-економічні союзи та альянси дає підставиговорити про регіоналізацію глобального простору, а не його однорідність. Так,Б. Столлінгз провела аналіз особливостей процесів глобалізації у світовомупросторі і виявила наступне [75]: «відомості, які на даний час є в наявності,показують, що обсяги торгівлі та інвестицій одночасно зростають всередині такзваної тріади (США, Японія і Європейський Союз) і в кожній із її складових. Іншіобласті поступово маргіналізуються... В результаті спостерігаєтьсявзаємозалежність, позбавлена елементів гегемонії. Різні типи капіталізму, якііснують в трьох регіонах, являються причиною відмінностей в економічномурозвитку, породжуючи конфлікти і співробітництво, відмінності і подібності». Цезовсім не означає, що принципи глобалізації порушені, оскільки підприємствапрацюють всередині глобальних мереж, які виходять за межі національнихкордонів, проте при цьому слід враховувати значний вплив трьох центрів наформування політичного, економічного клімату, асиметричність тадиференціацію системи глобального простору. Країни, які не здатні швидкоадаптовуватися до функціонування нових інформаційних та комунікаційнихсистем, опиняються перед загрозою ще більше укріпити своє відставання на фонідинамічного розвитку країн «тріади».

Значення «тріади» в глобальних умовах розвитку виявляється не лише втому, що вона концентрує найбільші за масштабами потоки товарів та капіталів,створює безпрецедентне за розмірами й адекватне сучасним світо господарськимтенденціям поле діяльності для ТНК, а й у її беззаперечному впливі на всі іншінаціональні економіки. Характерно, що цей вплив спричинює, з одного боку,включення національних економік у внутрішні ринки ТНК «тріади», а з іншого —втягує їх у процеси глобальної інтеграції [76].

Для ефективного включення держави в світові процеси важливе не тількисприятливе зовнішнє оточення, яке формується абстраговано від конкретногопідприємства. Сучасні умови функціонування промислових підприємствзумовлюють важливість стратегічного планування, вироблення чіткихуправлінських рішень із стратегічних питань при плануванні інноваційної,технічної і продуктової політики з метою утвердження підприємства на ринку.

Очевидно, що головною характеристикою виробленої стратегії дляпромислових підприємств в глобалізованому світі повинна бути орієнтація надовгострокову перспективу з врахуванням таких напрямків змін як спрощення

структури управління, зміна ролі працівників у виробничому процесі, виправданадецентралізація.

Зважаючи на зміни оточення підприємств, змінюються і вони самівідповідно до нових умов діяльності. Найбільш помітні тенденції розвиткуорганізації показані на рис.1.2.

рівні. Його ризикованість та динамізм зумовлюють наступні відмінностістратегічного управління в умовах трансформації від побудови та реалізаціїдовгострокових планів в стабільному середовищі планової економіки.

По-перше, взаємозв'язки між підприємствами значно ускладнюються,оскільки вони працюють не тільки на умовах «виробник - покупець», а можутьформувати інтегровані структури як в межах одного регіону, країни, так і вміжнародному просторі.

По-друге, життєві цикли промислової продукції скорочуються, що вимагаєтакож скорочення періоду, який передує прийняттю рішення, збільшує важливістьінформації та інтелектуального потенціалу як одних з визначальних ресурсівпідприємства.

По-третє, значно змінюються основі концепції управління, особливістюбільшості з яких стало організаційне розсіювання та зменшення сили юридичноформальних відносин.

В Табл.2.2 виділені концепції децентралізації управління виробництвом, якіхарактерні для підприємств початку ХХІ століття.

Таблиця 2.2

Концепції децентралізації управління виробництвом__________

Назва концепції

Характеристика

Формуваннявнутрішнього ринку

Ускладнення зв'язків між окремими структурнимипідрозділами підприємства дозволяють їх розглядатияк відносини відособлених ринкових елементів.Підприємство набуває принципів та закономірностейринку.

Партнерствопідприємств різногорозміру та формвласності

Поєднання конкурентних переваг малих та великихпідприємств в межах однієї структури для отриманнясинергічного ефекту.

Створення мережевихорганізацій

Активний розвиток інформаційно-комунікаційнихтехнологій дав можливість територіально розділитиучасників виробничого процесу, фрагментувативиробництво та змінити виробничі відносини надоговірні

Стратегічне управління, здійснюване керівництвом підприємства,передбачає налагодження динамічної взаємодії підприємства із зовнішнімоточенням з метою пошуку та використання можливостей, що допомагаютьйому вижити в довгостроковій перспективі за умов жорсткої конкурентноїборотьби. Засобами здійснення стратегічного управління є стратегії поведінкипідприємства. Стратегії формуються виходячи з місії і цілей на основі аналізуоточення, потенціалу підприємства, динаміки життєвого циклу його продуктута інших факторів. Визначення і вибір стратегії являє собою складнийбагатокроковий процес, що використовує як один з основних інструментіваналіз портфеля продукції. Виконання запланованої стратегії, в свою чергу,лежить в основі подальшого розвитку підприємства.

Значні зміни відбуваються в організаційному устрої промисловості, щовиявляється у розширенні географії виробництва та збуту, підвищенні рівняспеціалізації з передачею неосновних функцій стороннім організаціям, вертикальнійта горизонтальній інтеграції. Посилилися тенденції злиття та поглинань, утвореннянадпотужних транснаціональних компаній, стратегічних партнерств, альянсів,кластерних структур. В економічній системі ринкова кон'юнктура характеризуєтьсявідсутністю статики та прогнозованості у своєму розвитку, що провокує необхідністьпоєднання в межах ринку існування різноманітних організаційних формпідприємницьких структур.

Одним з проявів глобалізації є тенденція утворення потужних міжнародних(глобальних) виробничих мереж та перехід до міжнародного постачання ресурсів.Рушієм, який визначив такі трансформації в промисловості, стала можливістьрозділити виробничий процес на все більшу кількість дрібних компонентів -підпроцесів, які необов'язково повинні реалізовуватися на одному підприємстві.Останні технологічні розробки, які призвели до значного зниження вартостізв'язку, транспортних операцій, розширили можливості проведення оперативногоконтролю та управління, дозволили фірмам фрагментувати і простороворозділити різні стадії виробництва. Інформаційні технології дають можливістьпошуку найбільш вигідних ресурсних джерел, пропонуючи все більш дешевіспособи комунікації та доставки.

Не менший інтерес для науковців в процесі дослідження тенденції розвиткупромисловості, становить виявлення зміни характеру впливу державнихінститутів на діяльність окремих суб'єктів господарювання, адже,використовуючи прямі і непрямі важелі втручання, вона створює і регулюєекономічні умови діяльності підприємств. Державне втручання може об 'єднати вєдину стратегію намагання підвищити конкурентноздатність, продуктивність таактивізувати оновлення технологій.

Важливою передумовою зростання показників ефективності промисловостіє наявність міцної національної інституційної основи, що знаходить своєвираження в інфраструктурному ринковому забезпеченні, яке дає можливістьперетворити потенціал галузі в реальну конкурентоспроможність. Розвинутідержави намагаються всебічно підтримувати технологічний розвиток підприємстврізних галузей та вдосконалювати інфраструктуру ринку для допомогипідприємствам на шляху до збільшення продуктивності своєї роботи, та веденняефективної конкуренції в світовому просторі. Також державою можереалізовуватися політика вибіркового протекціонізму для надання конкурентнихпереваг окремим галузям в період їх становлення.

Дискусії виникають навколо визначення оптимальної міри втручаннядержавних інституцій в підприємницьку діяльність. Неоднозначно оцінюютьсяможливості саморегуляції ринку та впливу державних важелів на поліпшенняекономічних показників діяльності підприємств та макропоказників в умовахглобалізованого ринку. Класична економічна теорія, яка базувалася на принципісвободи ринків, виявилася такою, що адекватно не описує сучасні економічнівідносини. Останні десятиліття розвитку багатьох держав свідчать пронадзвичайно великий вплив активних стратегій, які проводяться державою.

Традиційна економічна політика, яка є ефективною в межах національнихекономік, повністю втрачає свою адекватність внаслідок значної залежностігрошово-кредитної системи, фінансових інструментів, технологічних інноваційвід тенденцій на глобальному ринку.

На нашу думку, недоцільне форсоване відкриття національних економік безврахування рівня економічного розвитку та конкретних умов. Безумовно,державні інституції не можуть повністю стримувати сили глобалізації, протеможуть керувати процесами інтеграції для стійкого поступового розвитку. Зпроблем взаємовідносин держави і ринку випливає, що головними питаннямищодо ролі держави є не вагомість державного сектора чи масштаби втручанняуряду, а швидше форма цього втручання. Хоча обмежувальні заходи як вторгівельній, так і інвестиційній політиці мають місце в будь-якій країні в якостірегуляторів можливих негативних впливів міжнародних трансакцій, надмірневтручання держави може спричинити виключення цілої низки промисловихпідприємств, які є ланками виробничо-збутових ланцюжків глобального значення,з міжнародного ринку через ускладнення середовища для ведення бізнесу, що неможе компенсуватися отриманими вигодами від таких заходів.