3.2 Фрагментація виробництва як передумова формування глобальнихланцюжків створення вартості : Трансформація промисловостів системі глобальних викликів. Організаційно-мережеві зміни та конкурентно-інноваційні виміри : B-ko.com : Книги для студентів

3.2 Фрагментація виробництва як передумова формування глобальнихланцюжків створення вартості

Оскільки попит знизився на кінцеву продукцію, труднощів в діяльностізазнали відповідно і всі ті країни, які приймають участь у її виготовленні.Наприклад, падіння обсягів закупівель автомобілів в США відобразилося нетільки на американській автомобільній промисловості, але й на виробниках гумив Ліберії. Що стосується електронної промисловості, скорочення попиту в СШАна імпорт комп'ютерів та мобільних телефонів опосередковано знизилоамериканський експорт напівпровідників, оскільки для виробництва мобільнихтелефонів потрібні ці компоненти. Ці приклади демонструють зростаючуінтегрованість, взаємозалежність та спеціалізацію країн. Падіння попиту накінцеву продукцію автоматично передається у країни-постачальники її складових.

Джерело: [125, c.89]

Ці дані підтверджують, що фрагментація виробництва та міжнародніланцюжки поставок пояснюють зростаючу еластичність торгівлі під час кризи, щояскраво проявилося в 2008-2010 роках [124].

Статистичні дані, отримані з національних рахунків економік Азії та СШАпідтверджують зв'язок між експортною орієнтацією (що виражається часткоюекспорту в загальному випуску) та залежністю від імпорту. На рис. 3.5 (а-г)показано, що ці зв'язки були досить стабільні протягом 1990-2008, особливо дляпродукції обробної промисловості.

Однією з характерних особливостей нинішнього процесу глобалізації єзростаюче поширення глобальних ланцюжків створення вартості та міжнароднихвиробничих мереж, завдяки яким не тільки кінцеві товари надходять вміжнародну торгівлю, але й проміжна продукція (деталі, компоненти) та послуги.Ця тенденція приводить до істотних змін економічних відносин між країнами івсе більше ставить під сумнів доцільність використання таких традиційних длявимірювання глобалізації показників як обсяги торгівлі та прямих іноземнихінвестицій [126].

Можливість поширення інформації та комунікаційні технології дозволяють«розрізати» традиційний ланцюжок вартості на окремі процеси, які ранішепроходили в одному місці, знижуючи таким чином витрати. На заміну локальнимгалузям та їхнім замкнутим виробничим циклам прийшли виробничафрагментація, наслідками чого стало поширення аутсорсингу, офшорингу тарелокація виробничих процесів.

Розвиток таких систем приводить до зростання важливості торгівлічастинами кінцевої продукції та її компонентами, що актуалізує питанняфрагментації виробництва та можливостей вертикальної спеціалізації. Проте,координація у міжнародних виробничих мережах аж ніяк не обмежуєтьсясукупністю вертикально інтегрованих та географічно розділених операціїтранснаціональних компаній. Організаційне та географічне фрагментування вглобальних ланцюжках є однією з особливостей сьогоднішньої глобалізації.

Бар'єри вступу у нові ринки набагато простіше подолати зв'язаним вєдиному ланцюжку постачальників, виробників та покупців за рахунок наявностівідповідних знань про ринки, виробничі процеси та операції збуту і логістики.Глобальний покупець може запропонувати значні обсяги замовлень, які стабільнів короткостроковій перспективі у відповідь на стабільність в ціновому аспекті.

Багато праць останніх років, які стосуються діяльності виробничих мереж,акцентують увагу на розгляді їх діяльності та особливостей середовищафункціонування в 4 наступних площинах [127, 128]:

1)                             Структури входу-виходу (особливості форм співпраці в рамкахланцюга створення вартості для виготовлення продукту);

2)                             Структури управління (типи структур управління та розподілфінансових, матеріальних та людських ресурсів в рамках ланцюжка створеннявартості та їх вплив на особливості кооперації фірм);

3)                             Просторові структури (розподіл ланцюга доданої вартості по країнахта регіонах та їх вплив на регіональний розвиток).

4)                            Інституційна структура (правила взаємодії на окремих рівняхстворення вартості в національному та інтернаціональному контексті).

При аналізі глобальних ланцюжків важливе місце відводиться дослідженнюособливостей управління ними.

Координація всередині глобальних ланцюжків може приймати різних формна різних рівнях - управління міжфірмовими зв'язками, регулювання квазі-ієрархічними відносинами між компанією-лідером та незалежними, протесубординованими фірмами в ланцюзі, та управління процесами вертикальноінтегрованої структури.

Особливості структур координації визначаються залежно від двох основнихчинників. По-перше, чим більше постачальників включені до процесузабезпечення виробництва продукції, тим більш жорсткою будується системауправлінських структур. По-друге, прямий зв'язок спостерігається міжсхильністю до ризику діяльності внаслідок збоїв в постачанні та жорсткістю такоординування та контролювання ланцюжка поставок [129].

Управління в ланцюжку включає також вплив окремих його ланок-підприємств на діяльність постачальників та підрядників через систему стандартівта моніторинг їх діяльності. Також може передбачатися надання певної технічноїпідтримки постачальникам для досягнення ними бажаного рівня ефективності.

Тобто, ланцюжки різняться залежно від жорсткості систем управління, відособливостей дисперсії координаційних центрів в площині ланцюжка та впливуокремих центрів на діяльність усіх інших компаній.

Управління ланцюжком передбачає проходження послідовно чотирьохосновних етапів: встановлення привал, підтримка інших учасників ланцюжка удотриманні правил, контроль за виконанням правил та покарання за їх порушення[130]. Природно, що без чітко налагодженої координаційно-управлінськоїструктури ефективність мережі буде вкрай низькою.

Виділяють 2 типи глобальних ланцюжків - «керовані покупцями» та«керовані виробниками». Такий поділ важливий, тому що динаміка відносин таінтерреакції в кожному випадку різняться. У ланцюжках, керованих покупцями,рушійною силою є великі покупці, які є спеціалізованими в певній галузі чисегменті ринку. Вони організовують, координують та контролюють проектування,виробництво та маркетинг. Такі ланцюжки є типовими для трудомістких галузей,особливо в економіках, які тільки розвиваються (наприклад, харчова та легкапромисловість).

В ланцюжках, керованих виробниками, ключові виробники особливоприскіпливо контролюють технологічні процеси, які є критично важливі дляпозиціонування продукту на ринку. Вони координують ці ланки діяльностіланцюга та несуть відповідальність за допомогу в підвищенні ефективностіроботи постачальників та їх клієнтів. Ці ланцюжки є типовими для середньо- тависокотехнологічних галузей, таких як автомобілебудування, електроніка,телекомунікації і т.д.

Крім того, відрізняються можливості залучення нових знань та характердомовленостей. Зазвичай «прості» технології можуть дати поштовх до зростаннядля ланцюжків, керованих покупцями, в той час як «складні» потребуютьжорсткої координації, що більш характерно для ланцюжків, керованихвиробниками.

Виробники країн, що розвиваються, прагнуть стати частинами трудомісткихланцюгів, керованих покупцями за участю нових індустріальних економік СхідноїАзії, які перейшли від ланцюгів, керованих покупцями до таких, що керуютьсявиробниками.

Багато країн, що розвиваються, змістили акценти з експортоорієнтованоїіндустріалізації на намагання отримати доступ до глобальних ланцюжківстворення вартості. Темпи технологічних змін, інтенсивність міжнародноїконкуренції та взаємопроникнення певних процесів виробничої діяльності наміждержавному рівні все більше переконують в необхідності зміни ключівекономічного зростання. З огляду на це, політичні та економічні інструментимакроуправління набувають все більшого значення саме в контексті зростанняспроможності національних компаній брати участь у діяльності глобальнихвиробничих ланцюгів.

Міжнародна торгівля та прямі іноземні інвестиції є ключовими каналамиекономічної інтеграції. Звичайно, ці явища не є новими, проте їхнє значення татакі властивості як комплексність та системність впливу на розвиток окремихгалузей та цілих національних економік значно посилюється, зважаючи назростання щільності та густоти міжнародних виробничих мереж. Глобальніланцюжки цінностей активізують потоки іноземних інвестицій та міжфірмовуторгівлю, особливостями чого є посилення взаємозалежностей.

Формування глобальних виробничих мереж та фрагментація ланцюжківстворення вартості, що забезпечує можливість зниження витрат за рахунокоптимізації локалізування в міжнародному аспекті, є ключовими прихарактеристиці глобалізаційних процесів.

Для характеристики важливості та поширеності глобальних ланцюжків,використовуються деякі агреговані вимірники.

По-перше, загальні тренди показують зменшення «глибини виробництва» вбільшості розвинутих країн. «Глибина виробництва» є одним із структурнихпоказників економіки і визначається як відношення доданої вартості до обсягіввиробництва (%). Зменшення частки доданої вартості у виробництві провокує всебільшу інтенсивність використання проміжної продукції в виробництві.

По-друге, промисловий експорт та імпорт окремих країн значно зростає,причому швидше ніж саме виробництво, що відображує зростання інтенсивностіторгівельних операцій між країнами.

По-третє, значні обсяги промислової торгівлі припадають на одну галузьабо навіть окрему компанію, що пов 'язано із наявністю сформованих ланцюжківвартості. Ці одночасні експорт та імпорт межах однієї галузі в загальномуназиваються інтра-промисловою торгівлею.

Під час аналізу розвитку глобального виробництва варто розглянутиосновні сили, що стимулюють його розвиток.

1. Різниця в цінах на фактори виробництва.

Розглядаючи відмінності виробництв в розрізі окремих регіонів та країн,очевидною постає різниця у вартості факторів виробництва, особливо витрат наоплату праці. Внаслідок стійкого та значного протягом останніх десятилітьекономічного зростання вартість робочої сили в промислово розвинених країнахдуже висока. Заробітна плата в країнах, які були не в змозі йти в ногу з цимшвидким економічним розвитком, значно нижчі, що в більшості випадків і єпричиною географічної релокалізації виробництва (рис.3.6).

2. Високі темпи зростання ринків, що розвиваються.

Ринки, що розвиваються, характеризуються дуже високими темпамизростання як в окремих сегментах, так і загалом по економіці. Ринки за межами

високоіндустріалізованих країн стають все більш привабливими для промисловихпідприємств світових економічних лідерів. Це потужне зростання можливостейзалучення до співпраці іноземних компаній стало ключовим мотиватором дляфрагментування та глобалізації виробництва.

3. Зниження операційних витрат.

Значною перешкодою для глобального виробництва ще в недалекомуминулому були високі трансакційні витрати, більшість з яких становили витратина транспортування, які сьогодні вже не становлять значної частки в сукупностівитрат (рис.3.7).

Рівень витрат, 2004 р.-1

Джерело: UNCTAD

Ще більшого зниження операційних витрат вдається досягти з активізацієюзастосування сучасних комунікаційних технологій. Інформаційна інфраструктуравтрачає кордони внаслідок активного впровадження у всі ланки діяльностіІнтернет технологій та мережевих платформ.

Не зважаючи на широко пропаговані позитиви, які може отримати країнавнаслідок розширення сфер охоплення та збільшення кількості мереж, вартовідмітити і потенційну небезпеку для розвитку країн від зростання силиглобальної інтегрованості [131]:

-                                 переміщення трудомістких операцій, а також таких, що не потребуютьвисокого рівня майстерності працівників до країн, що розвиваються, може неспричинити підвищення загальних вимог до майстерності. Це не тільки скорочуєвигоди з точки зору доходу, але також може знизити потенціал технологічнихвдосконалень.

-                                 будучи частиною міжнародної виробничої мережі (чи глобальноголанцюжка створення вартості), може позбавити компанії країн, що розвиваються,права прийняття рішення, перебуваючи під впливом провідних компаній цієїмережі. Характер їх участі в мережі, а також використання можливостей можезалежати від стратегічних рішень лідерів.

Протягом кількох останніх років, обсяги експорту виробничої продукції всвіті постійно зростають. Із збільшенням кількості виробників глобальневиробництво стає не тільки більш розпорошене географічно, але й значно більшфрагментаризованим організаційно. Саме тому, глобальні виробничі системистають все складніше координованими.

Зважаючи на посилення значення міжнародного поділу виробничихпроцесів та глобальних ланцюжків, торгівля проміжною продукцією буде тількиінтенсифікуватися. В 2006 році торгівля проміжною продукцією складала 56,2%загального обсягу торгівлі товарами та 73,2% торгівлі послугами розвинутихкраїн [132].

Частка торгівлі проміжною продукцією в загальному обсязі залишаєтьсянезмінною, що частково пов'язано із тим, що торгівля як проміжною, так ікінцевою продукцією зазнає підтримки зі сторони інтернаціоналізаціївиробництва (рис.3.8).

1995 1996 1997 1990 1999 2000 МОЇ 2001 2003 2004 2005 2006 2007

Рис.3.8 Частка торгівлі проміжною продукцією в загальному обсязі в країнах

OECD (1995-2007)

Джерело: [133]

Для країн, що розвиваються, торгівля проміжною продукцією часто єпершим кроком в світові ринки. Ці країни більш спеціалізовані на виробництвіпроміжної продукції, ніж розвинуті. Бар'єри щодо імпорту проміжної продукції вконтексті помітного тиску зі сторони протекціонізму, можуть бути особливопомітні не лише для розвинутих країн, але для всього промислового світу з оглядуна зв 'язки між індустріями в різних країнах, що своїм наслідком має комплексстратегій компаній (детальніше в [134]).