4.2. Оцінювання сучасного стану промисловості України та проблемипідвищення її конкурентоспроможності : Трансформація промисловостів системі глобальних викликів. Організаційно-мережеві зміни та конкурентно-інноваційні виміри : B-ko.com : Книги для студентів

4.2. Оцінювання сучасного стану промисловості України та проблемипідвищення її конкурентоспроможності

Сучасні тенденції розвитку промислових підприємств України свідчать проіснування значних проблем економічного, технологічного, соціального таекологічного характеру, які чинять дестабілізуючий вплив на загальну ситуацію векономіці, обумовлюють диспропорційність її розвитку. В умовах скороченняплатоспроможного попиту, підприємства відмовляються від виробництваскладних виробів, що вимагають широкої кооперації, і переходять до випускунескладної продукції, яка має попит. Інша важлива проблема - техніко-економічне відставання вітчизняного промислового виробництва від лідерівсвітового.

Аналізуючи відмінності у тривалості і глибині деструктивних процесів впромисловості країн пострадянського простору, слід звернути увагу на те, щовони значною мірою визначаються мірою структурної деформації економікикраїни. Про недосконалість структури вітчизняної промисловості можна говоритище починаючи з 1980-х років. Відставання порівняно з провідними промисловорозвинутими країнами світу полягало, наприклад, в тому, що на початку 90-хроків ХХ ст. середня тривалість випуску промислової продукції в Україні досягла19,7 років, тоді як оптимальні терміни появи нових видів машин, механізмів - 12-13 років. Це означало, що понад 20% продукції машинобудування, якавипускалася в Україні, за технічним рівнем виробництва відставала відпередового на одне покоління [262]. З розпадом СРСР Україна не тільки не змоглаперейти до більш прогресивного технологічного укладу, а навпаки - структура їїекономіки ще більше відхилилась від ринкових вимог. В промисловості Українизберігаються структурні диспропорції, характерна нестійка динаміка покращенняосновних показників результативності діяльності промислових підприємств, щонегативно впливає на можливості зростання конкурентоспроможності економікиУкраїни в глобальному середовищі.

На початку 90-х років промисловості України були притаманні наступніособливості: масова орієнтація на військово-промисловий комплекс (на оборонупрацювало за різними оцінками 40-65% підприємств промисловості [263]);високий ступінь монополізації промислового виробництва; переважаннядержавної власності у промислових підприємствах; високий ступінь виробничоїкооперації. Вітчизняні підприємства виготовляли переважно проміжний продукт(85-80% від всієї продукції), в той час як, для прикладу, Росія з власнихсировинних ресурсів могла виробляти 65% кінцевої продукції, Казахстан - 27%[264]. Довгий час в Україні надавалась перевага традиційним галузям (важкому,хімічному, нафтохімічному, енергетичному, транспортному тасільськогосподарському машинобудуванню), інші напрямки практично нерозвивалися. Вичерпаність потенціалу екстенсивного розвитку відображенопадінням темпів економічного розвитку до 1,5-2,5% в рік протягом останніх 20років [265, 266].

Тому сьогодні з метою збереження потенційних можливостей розвиткуукраїнської промисловості, для якої характерний високий ступінь концентраціївеликих і середніх підприємств, потребує вирішення нагальна потребапереспеціалізації вітчизняних підприємств на кооперацію та різного родуінтеграцію.

Разом з тим, за період незалежності економіка Україна зазнала значнихзмін. Вона стала більш відкритою, виникли і активно розвиваються фінансовіринки, ціни на продукцію стали менше врегульовуватися державою. Та незважаючи на це, не спостерігається сталого підвищення ділової активності, щозмушує визнати недосконалість базових засад ведення бізнесу в Україні,недостатність ефективності державних заходів і необхідність зміни шляхівекономічного розвитку. Безумовно, побудова моделі економічного зростаннянаціонального господарства залежить від особливостей внутрішніх процесів впоєднанні з особливостями впливу міжнародних чинників, причому залежністьекономіки від зовнішніх факторів з кожним роком тільки зростає.

Аналіз економічних змін у країнах, що розвиваються, та індустріальнорозвинутих державах дозволяє виділити наступні закономірності. Для держав, деще не закінчився процес адаптації національного господарства до розвитку підвпливом глобалізаційних факторів, найчастіше дієві реформи проводяться в фазізростання ділової активності світової економіки і їх ціль зводиться до наближеннярезультатів діяльності суб'єктів господарювання та макропоказників доіндикаторів розвитку промислово активних країн. Для держав, які вже єпромислово розвинутими, реформи започатковуються на фазі спаду або йзанепаду для швидкого подолання негативів розвитку та переходу до фазипідйому національної економіки. Україна поки що відноситься до першої групикраїн, тому зовнішні фактори та ситуації на світових ринках мають надзвичайносильний вплив на вітчизняну економіку.

Розвиток промисловості описується багатьма статистичними тааналітичними показниками, проте важливими є не абсолютні величини, а їхправильна інтерпретація.

За оцінкою фахівців [267, с. 5], найбільш досконалою є галузева структурасвітової промисловості, в якій продукція машинобудування становить 40% усієїпродукції, хімічної промисловості - більше 15%, харчової - 14%, легкоїпромисловості - 9%, металургії - 7%. Особливе місце в промисловості займаємашинобудування, оскільки прогрес в цій галузі дифузійно поширюється й наінші. З огляду на це, трансформація машинобудівної галузі повинна статипріоритетним напрямом реформування вітчизняної промисловості.Машинобудування є особливо чутливим до змін загально-господарських умовдіяльності - підприємства цієї галузі одними з перших реагують на економічніспади і одними з останніх на підйоми. Крім того попит на наукоємні товаридовготермінового користування відзначається високою еластичністю за цінами ідоходами. Це обумовлює тісний зв'язок змін на ринку машинобудівної продукціїз розвитком циклів загальногосподарської кон'юнктури. Наукоємністьмашинобудування надає йому переваг порівняно з сировинними галузями, які неможна розглядати в якості пріоритетів довгострокового розвитку економікиУкраїни.

Провівши аналіз розподілу обсягу реалізованої промислової продукції завидами діяльності в Україні (рис.4.1), очевидною стає його невідповідністьбажаним значенням.® Інші галузі промисловості

ИШ Виробництво та розподіленняелектроенергії, газу та води

□    Машинобудування

□    Металургія

□    Хімічна промисловість

□    Легка промисловість

100%90%80%70%60%50%40%30%20%10%0%

н

 

f^sf

11111

 

 

37

 

4,3

 

5

 

 

 

4,2

4,9

 

2,5

 

 

1 9

2,4

 

1,4

4

14,4

5,9

5,1

4,7

  • Харчова промисловість® Добувна промисловістьНайбільш помітний внесок у формування ВВП серед галузей переробноїпромисловості мають харчова, машинобудівна та металургійні галузі, причомучастка хімічної та нафтохімічної промисловості скоротилися приблизно в 1,5рази.

Посткризове зростання промисловості в основному пов'язане із позитивнимвпливом на вітчизняних виробників металургійної продукції світових цін на сталь(рис.4.2).

о

160150140130120110100

Джерело: [268]

Поряд із позитивними наслідками зростання цін на сталь на світовомуринку для вітчизняної промисловості варто зауважити, що таке зростання створюєумови для негативних наслідків, що пов'язано із існуванням тісних міжгалузевихзв'язків. Зростання зовнішніх цін на продукцію металургії спричинить їхзбільшення і на внутрішньому ринку, наслідком чого може стати зростаннясобівартості продукції машинобудування та будівництва.

Якщо в структурі обсягу промислової продукції у 1990 р. часткасировинних галузей становила 33,2%, то до 2010 р. вона зросла вдвічі. Часткатоварів широкого вжитку (харчова та легка промисловість) за цей період навпаки,стрімко скоротилася.

Галузь машинобудування хоча й зростала протягом 1999-2007 рр., але їїчастка в структурі промисловості знову знижується і є меншою у 3-4 рази зарівень розвинутих країн. Сировинний ухил галузевої структури національногогосподарства є наслідком орієнтації експорту на вивіз продукції з низькоюдоданою вартістю, промисловість особливо залежною від ситуації назовнішньому ринку та не дозволяє розвивати внутрішній.

Характерними особливостями промислової динаміки України (табл.4.3) єнестійкість темпів, що відображено в значних діапазонах щорічних коливань, таміжгалузева нерівномірність зростання.

Таблиця 4.3

Основні показники розвитку промисловості України, 2000-2009 рр. (заданими [269Ошибка! Источник ссьілки не найден.])

Показники

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Індекс обсягів

113,2

114,2

107,0

115,8

112,5

103,1

106,2

107,6

94,8

78,1

промислової

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

продукції, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обсяг реалізованої

182,7

210,8

229,6

289,1

400,8

468,6

551,7

717,1

918,0

806,4

продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

промисловості (у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

фактичних цінах),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

млрд. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ступінь зносу

48,8

51,9

54,4

56,4

58,3

57,9

58,6

59,0

58,0

62,0

основних засобів, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індекс інвестицій в

123,8

113,3

106,0

124,6

124,9

104,1

115,3

127,0

94,7

58,5

основний капітал, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рентабельність

4,8

3,7

2,6

3,3

4,7

5,5

5,8

5,8

5,0

1,7

операційної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

промислових

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підприємств, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частка збиткових

42

41

42

40

38

37

35

33

39

41

підприємств, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Освоєно

15323

19484

22847

7416

3978

3152

2408

2526

2446

2685

виробництво нових

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

видів продукції,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

найменувань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питома вага

14,8

14,3

14,6

11,5

10,0

8,2

10,0

11,5

10,8

10,7

підприємств, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

впроваджували

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

інновації, %

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За період 2005-2009 рр. відбулося зменшення частки промисловості Україниу формуванні ВВП з 36,4% до 33,6%.

Досить ризикованим з позицій можливості втрати значної часткивнутрішнього та зовнішнього ринку збуту для вітчизняних промисловихвиробників є збереження високої енергоємності виробництва. На 1 дол. СШАВВП Україна витрачає в 5,5 разів більше енергоресурсів, ніж країни ЦентральноїЄвропи, та в 12 разів більше, ніж держави ОЕСР (рис.4.3), зоча й енергоємністьекономіки в абсолютному вимірі зменшується (рис.4.4).0,11 0,11

-0г14-

0,18 0,18

0,21

0,21

0,47

0,5

 

0,6 -і

 

0,5 --

< 

d

о

0,4 --

с;

 

о

0,3 --

<цІ

0,2 --

 

0,1 --

 

0 --

J>

гї<

-Y

J>X4

Рис. 4.3 Енергоємність ВВП України порівняно з іншими країнами

світу, кг н.е / 1 дол. США

Джерело: За даними Міжнародного енергетичного агентства

Джерело: [270]

Умови діяльності промислових виробників змінилися, відбувся перехід відпростої конкуренції до мобільної співпраці виробників з орієнтацією на потребикінцевих споживачів, причому на глобальній основі, яка передбачає вихід за межінаціональних кордонів.

s>

Під впливом зростання конкуренції як серед вітчизняних підприємств, так ііноземних конкурентів, загострюється актуальність вибору тієї організаційноїформи підприємства, яка б дозволила отримати максимальні вигоди від свогостановища на ринку. В умовах збільшення кількості потужних транснаціональнихкорпорацій, альянсів, інтегрованих корпоративних структур та виробничихмереж, підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт з ознакамипервинної ланки виробництва трансформується в елемент складної виробничоїсистеми.

Багато підприємств української промисловості все ще відзначаютьсявисоким ступенем концентрації та централізації виробництва, що частковопояснюється особливостями технологічних процесів, а частково -непослідовністю та невиправданими затримками із проведенням структурнихзмін. Проте, подрібнення великих підприємств не слід сприймати як єдиноправильний шлях розвитку, оскільки в багатьох випадках концентраціявиробництва є не тільки фактором створення конкурентних переваг, але й єдиноюможливістю впровадження сучасних технологічних досягнень безпосередньо увиробництво.

Прагнення віднайти баланс між позитивними сторонами централізації тадецентралізації управління при об'єднанні підприємств є передумовою виборупроміжних організаційних форм інтеграції між централізованою корпоративноюструктурою та ринковою співпрацею. До такого нового виду партнерськихвідносин відноситься альянс, створення якого передбачає дотримання угоди прокооперацію двох і більше незалежних фірм для досягнення певної комерційноїмети та отримання синергічних вигод членами альянсу.

Позитивні наслідки стратегії інтеграції в такій формі підтверджуютьпотужні іноземні компанії, серед яких «General Motors» i «Daewoo», «GeneralMotors» i «Isuzu», «Peugeot» i «Fiat», «Renault» i «Matra», «Ford» i «Mazda» [171, с.29]. В українській промисловості поки що процес створення стратегічних альянсівперебуває в зародковому стані, проте вже є перші приклади успішногопартнерства вітчизняних промислових компаній з іноземними в галузіавтомобіле- та авіабудування, металургії.

Розглядаючи стан українських промислових підприємств на конкурентнихринках, доводиться констатувати втрату ними значної частини внутрішньогоринку, що особливо небезпечно, адже загальновідомо, що в розвинутих країнах«амортизатором» наслідків можливих коливань та спадів виступає розвинутийвнутрішній ринок. Глобалізація спричинила зміни у вимогах ринку до виробників- основною конкурентною перевагою є технологічний відрив від конкурентів ізвідносно низькими витратами на виробництво. Процес глобалізації спричиниввиникнення міжнародних виробничих ланцюжків, всередині яких чіткопростежується нова система міжнародного поділу праці на базі аутсорсингу.Якщо розвинуті країни зосереджують на своїй території виробництво складнихнаукомістких компонентів, то на частку підприємств країн, що розвиваються,залишається масове виробництво продукції чи технічно менш складнихкомпонентів. Таким чином в конкуренції, яка базується на технології, в більшостівипадків перемагають високорозвинуті країни, що збільшує їх відрив від країн,що розвиваються.

Для адекватної реакції на зміни в зовнішньому середовищі промисловогоринку важливо знати, які з факторів прямого та непрямого впливу є найбільшвагомими для самих підприємств з точки зору їх загроз. Для такого аналізу намибуло обрано 40 промислових підприємств України (по 5 з кожної з наступнихгалузей: металургійна промисловість, хімічна промисловість, машинобудування,промисловість будівельних матеріалів, лісова промисловість, харчовапромисловість, паливно-енергетичний комплекс, скляна промисловість). Наоснові даних, які висвітлюються Агентством з розвитку інфраструктурифондового ринку України [172], нами було проведено дослідження найбільшчасто названих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, щоускладнюють роботу підприємств. Незалежно від галузі, до якої відноситьсяпідприємство, найсуттєвіший вплив із факторів зовнішнього середовища прямоговпливу мають постачальники та ціни на сировину, матеріали, комплектуючі таенергоносії. Що стосується факторів непрямого впливу, то майже всіпідприємства виділили економічні та політико-правові фактори, які проявляютьсяу недосконалому законодавстві, податковій політиці, нерозвинутості фінансово-кредитної системи і т.д.

Дуже симптоматичним є той факт, що лише 5 з 40 підприємств виділяє якпроблему та перешкоду власному розвитку іноземну конкуренцію. Це може бутипов'язано з тим, що організації більше зосереджені на поточних загрозах та частоне надають великого значення перспективним проблемам, які можуть матисуттєвий на них вплив якщо не сьогодні, то вже в недалекому майбутньому.

Проведені в 2009 році Центром комплексних досліджень з питаньантимонопольної політики [173] опитування керівників промислових підприємствщодо відчутності ними конкуренції, виявили схожі результати (рис.4.5). Так,частка опитаних керівників промислових підприємств, які відчувають високийрівень впливу зі сторони вітчизняних конкурентів, зменшилася з 35-36 відсотків у2006-2007 роках та 32-34 відсотків у 2008 році до 27-29 відсотків у 2009 р.

5

0 Н—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—і—

OS OS О" . OS OS OS dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD CD CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dl CD dlOS OS OS OS OS OS CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD CD

.Н^Н^І^Н^Н^НПППППППППППППППП ппппппппппппппппппппппп

ййВйВйВйВйВй^

іч ^н г і іч ^н г і іч ^н г і іч ^н г і іч ^н Г1 іч ^н г і іч ^н г і іч ^н г і іч ^н г і іч ^н г і іч ^н Г1 іч

Висока конкуренція з боку зарубіжних аналогічних товарівВисока конкуренція з боку вітчизняних анапогічник товарів

Рис.4.5 Динаміка відчутності впливу конкуренції підприємствами

промисловості

На наш погляд, великою і часто неусвідомленою проблемою вітчизнянихпромислових підприємств є непідготовленість управлінців до роботи в сучаснихумовах функціонування, для яких характерні швидкі зміни та значні коливанняекономічних процесів. Ці чинники провокують нестабільність внутрішніхекономічних процесів підприємств, що вимагає зміни типу мислення керівників зтрадиційно статичного на більш гнучке та творче.

За даними [174], «нині в Україні понад 55% усіх товарів і послугвиробляється суб'єктами господарювання, що діють за умов конкуренції.Більше 1/11 частини всіх товарів і послуг, вироблених в Україні, реалізуєтьсяза умов відсутності або практичної відсутності конкуренції, 1/3 - за умовпомірної конкуренції. Таке співвідношення конкурентних та монопольнихсекторів було характерним для економік індустріальних країн середини ХХстоліття. Нині в економіці найбільш розвинених країн світу за умов значноїконкуренції створюється понад 80% загального обсягу товарів і послуг, а при їївідсутності - не більше 2%».

На сучасному етапі розвитку економіки можливим варіантом оздоровленнянаціональної промисловості є диверсифікація та зростання обсягів зовнішньоїторгівлі. Для України такий підхід є досить актуальним, зважаючи нанедосконалість структурних характеристик національного господарства тарозбалансованість галузевих співвідношень.

На рівень економічного розвитку країни впливають не тільки обсяги, але й взначній мірі структура зовнішньо-торгівельного обороту, яка характеризуєспіввідношення експортних та імпортних товарів за видами і ступенем їхньоїпереробки. Провівши аналіз обсягів і структури товарної структури експорту таімпорту України, стає очевидно, що експортується переважно енерго-сировинната матеріальна продукція низького рівня переробки, а імпорт в основному складаєвисокотехнологічна продукція високого ступеня переробки та товари кінцевогоспоживання. В таких умовах зростання цін на енергоресурси та падіння цін наметалопродукцію зумовили погіршення платіжного балансу України та ще більшепосилили залежність від зовнішніх ринків.

Низькі обсяги експорту свідчать про недостатній технічний рівень продукціїгалузі порівняно з іншими країнами, а отже, - і про низькуконкурентоспроможність українського машинобудування на світовому ринку.Негативне торговельне сальдо сповільнює темпи зростання ВВП країни тапосилюється залежність від іноземних торговельних партнерів та ситуації назовнішніх ринках. Зміна кон'юнктури ринку миттєво відображається нафінансових показниках підприємств. Все жорсткіша конкуренція на світовомуринку за рахунок приросту виробництва на промислових підприємствах країнАзії, вже в середньостроковій перспективі спричиняє суттєві ризики для розвиткупромисловості України. Ще однією проблемою вітчизняних виробників євідсутність ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю, а також вбільшості випадків відсутність достатнього досвіду в просуванні виробленоїпромислової продукції на зовнішні ринки, обґрунтуванні експортних цін, методівадекватного виміру результатів експортно-імпортної діяльності підприємства.

З однієї сторони, збільшення показників імпорту в високотехнологічнійпромисловості повинно справляти дисциплінуючий вплив на вітчизнянихвиробників. В окремих дослідженнях (наприклад, [275]) отримані оберненізалежності між торгівельною відкритістю та рівнем доходів підприємствнаціонального ринку - тиск конкуруючого імпорту веде до їх зниження. Проте, цене завжди знаходить підтвердження на практиці.

(4.1)

Спеціалізація країни за секторами та порівняння її з іншими країнами абоаналогічним критерієм світового ринку має важливе значення для аналізутенденцій розвитку економіки. Для цього доцільно застосовувати індекспорівняльних переваг (RCA) для кожної товарної групи, проводячи розрахунки заформулою Баласса (формула 4.1), яка є співвідношенням відсотка, який секторзаймає в експортному кошику країни, і відсотка загальної частки цього сектора усвітовому експорті:

xval

£ і XValc,i,t

RCA„

Zxval .,/

c                                                                                                                              c,i ,t /

/£ і £ c xvala,t

де xvalc,i,t - це експортна вартість сектора і у країни с в році t.

Якщо якась країна посилює свою спеціалізацію в конкретному секторі впорівнянні з рештою світу, то індекс RCA (виявленої порівняльної переваги) будерости. Коли це співвідношення більше 1, це означає, що сектор є більш важливимв експортному кошику країни, ніж в експортному кошику світу в цілому. Втакому випадку говорять, що країна має порівняльну перевагу в цьому секторі.

На рис.4.6 представлені порівняльні переваги вітчизняного експорту заокремими категоріями за період 1996-2008 рр.

Сировина

Машинобудування

Хімічна промисловість

---------------- 1--------------- 1------------ 1

 

------------------------------------------------------------- 1

1

 

 

1

II1111111111111111111111111111111111111111111111111

______ 1

1

 

1

 

 

і

------------------------ \------------------------------------------------------------------------

0                                                                           0,5                     1                     1,5                     2

RCA

□ 1996 Н 2000 □ 2004 □ 2008

Рис. 4.6 Порівняльна перевага українського експорту за категоріями

Джерело: [276]

Очевидно, що сировинний експорт, який складає основу експортногокошика України, переважає аналогічну категорію в світовому експорті, чого, нажаль, не можна сказати про машинобудування, яке створює додану вартість.

Неоднозначною в світлі економічного розвитку останніх десятилітьвидається справедливість думки про те, що високий рівень конкуренції сприяєзростанню ефективності промислового виробництва. Наслідком дискусій навколосхильності підприємств до тотальних внутрішніх вдосконалень в умовах різнихринкових структур стало виникнення численних теоретико-емпіричних моделей,апробація яких в різний час та країнах дає цілий спектр різнорідних результатів.

В таких умовах все більшої уваги заслуговує проблема максимально повноїоцінки особливостей розвитку конкретного ринку та його сегментів, оскількиневідповідність уявлень керівників компаній про інтенсивність конкуренції,рівень концентрації, розподіл часток, які займають підприємства різних формвласності з реальним станом на ринку, унеможливлює інтенсивний розвитокгалузі.

Практична значущість оцінки показників конкуренції та концентраціїпромислового ринку полягає в тому, що вони дозволяють дійти висновків щодоособливостей ринкової структури, яка безпосередньо впливає на характервиробничої, збутової та цінової політики підприємств.

Емпіричні дані для країн ЄЦА та ОЕСР показують, що показники зростанняпродуктивності підприємств пов'язані з високим рівнем конкуренції продуктів іринків [277]. Аналіз літератури, присвяченої цій темі, показує, що підприємстване мають серйозних стимулів до інноваційної діяльності, якщо їх не спонукає доцього конкуренція, особливо якщо будь-який їхній продукт чи процес перебуваєдалеко від передової лінії світових технологій. Однак ціна, яку доводитьсясплачувати за слабку конкуренцію, зростає мірою того, як країна наближається дорозвинутих в технологічному плані країн. Разом з тим, емпіричного прямогосильного зв'язку між інтенсивністю конкуренції та темпами зростанняефективності промислових підприємств за даними України виявити вдавалосядослідникам нечасто.

Перш за все, це може бути пов'язано із методологічними недосконалостямита використанням різнорідних міжгалузевих даних. По-друге, екстраполяціяотриманих залежностей в окремому сегменті на інші або й всю галузь не дозволяєчітко сформувати уявлення про тенденції та особливості поведінки підприємствна окремих ринках. Тому позитивний вплив конкуренції на виробничуефективність вітчизняних підприємств в окремих галузях ще не є остаточнодоведеним фактом.

Комплексний аналіз промислового ринку з позицій оцінки його стану,напрямку розвитку конкуренції та впливу окремих суб 'єктів на загальногалузевіпоказники неможливий без чисельного вимірювання концентрації ринку задопомогою системи показників, які доповнюють один одного і дають можливістьоб'єктивно дослідити структуру ринку. Крім того важливого значення набуваєвизначення умов та бар'єрів вступу в конкретну галузь та дослідження іншихринкових характеристик [278].

Динаміка показників концентрації промислового ринку, зміни вінтенсивності інтеграційних процесів є визначальними в процесах обмеження чипосилення конкуренції та коливань в структурі ринку.

Для визначення наслідків трансформаційних змін в окремих ринкових тагалузевих структурах науковцями розроблені численні підходи та методикирозрахунків та аналізу з варіативним інструментарієм вимірювання.

В якості показників, які дозволяють охарактеризувати промисловий ринокпропонується обирати з наступних, причому слід враховувати те, що чимбільшою буде сукупність аналізованих показників, тим достовірнішими станутьрезультати дослідження: кількість підприємств ринку; показники ринкових частококремих підприємств; коефіцієнт ринкової концентрації; індекс Герфіндаля-Гіршмана; частка імпорту у виробництві; частка підприємств державної власностів їх загальній сукупності; коефіцієнт Джині; індекс Лінда; індекс відносноїконцентрації; індекс ентропії; індекс дисперсії логарифмів ринкових часток фірм;коефіцієнт варіації; індекс Розенблюта.

Розрахунок та ґрунтовний аналіз причин зміни значень вказаних показниківдасть можливість зробити певні висновки про можливості та перспективирозвитку підприємств на ринках, проте навіть при отриманні значень за кожним зних повинен бути застосований також альтернативний метод, заснований нааналізі економічних, політичних, соціальних, технологічних факторів, щовпливають на стан конкурентного середовища в національному господарстві.

Розглянемо детальніше основні із зазначених вище вимірників концентраціїринку.

Концентрація - це ступінь зосередження, насиченості, густоти чого -небудь,у даному випадку - ринку товарів і послуг. Рівень концентрації впливає наповедінку учасників ринку: вибір обсягу випуску і ціни продукції з урахуваннямконкурентів і партнерів на ринку. Високий рівень концентрації - явна ознакаможливої монополізації ринку і, отже, високого бар'єра для аутсайдерів, які малинамір ввійти в ринок.

Показник (коефіцієнт) ринкової концентрації (CRn) визначається як сумаринкових часток найбільших N підприємств на ринку. Ринкова частка можерозраховуватися як за обсягами продажів, так і за чисельністю зайнятих,розмірами активів до сумарного значення відповідного показника для ринку вцілому.

n

CRn = I X                                                                                                               (4.2)

i =1

де хг - частка ринку, яку займає і-те підприємство з n.

Недоліком цього загальновживаного показника є те, що він не враховуєрозмір підприємства та їхню величину відносно ринку. Він характеризує тількисуму часток підприємств, тоді як розрив між ними може бути різним, тобто доуваги беруться лише крупні підприємства. Крім того, не враховуєтьсянадходження товарів на ринок за рахунок імпорту продукції. В світовійстатистиці загальноприйнятим вважається розрахунок суми часток 4 лідерівринку. Причому, які вона становить більше 90% - ринок вважаєтьсямонополізованим, більше 40% - олігополізованим.

Іншим важливим показником є коефіцієнт Герфіндаля-Гіршмана (HHI),який враховує відносний розмір і розподіл компаній на ринку. Цей показникґрунтується на зіставленні розміру підприємства з розміром ринку, на якому вонопрацює. Чим більшими є частки компаній порівняно з масштабом ринку, тим він єбільш концентрованим.

Він розраховується шляхом зведення в квадрат часток ринку кожної фірми,що конкурують на ринку з подальшим складанням отриманих показників. HHIвизначає інтенсивність конкуренції за низкою компаній на ринку, а також ступіньоднорідності їхніх часток на ринку.

2•л-

Z P

V1=1 У

HHI j = ^

i =1

(4.3)

Pixi

де хі - обсяг виробництва компанії і;Xj - обсяг виробництва галузі j;рі - рівень цін і-ї компанії;Pj - рівень цін j-ї галузі;n- кількість компаній вибірки.

Чисельні значення коефіцієнта знижуються із збільшення кількостіпідприємств і зростає з посиленням нерівності між підприємствами при будь-якійїх кількості. Оскільки для розрахунку коефіцієнта здійснюється підняття частокринку в квадрат, в результуючому показнику більша вага відводиться великимпідприємствам, ніж малим, тобто значного відхилення результату відоб'єктивності можна уникнути навіть за умов відсутності точних даних прочастки ринку дуже малих підприємств.

Зі збільшенням концентрації індекс Герфіндаля також зростає, досягаючимаксимальної величини 10 000 для монополії. Оскільки галузь, у якій діє 100рівноправних фірм, буде мати Н= 100, то в галузі з 10 рівноправними фірмами Нстановить 1000; а якщо ринок ділять між собою усього п'ять рівноправнихкомпанії то індекс Герфіндаля буде дорівнювати 2000 і далі, тобто чим більшавеличина Н тим менш конкурентною є галузь.

Ще одним додатковим показником, який дає уявлення про стан конкуренції,є співвідношення витрат до ціни (ВЦ), який використовується як мірилоціноутворення шляхом надбавки до витрат виробництва (країни та секториекономіки з вищими націнками, як правило, характеризуються нижчоюконкуренцією). Цей показник втілює ідею про те, що ступінь конкуренції створюєтиск на компанії, так що частка прибутку у загальному доході знижується. Отже,для індексу ВЦ спостерігається додатна кореляція з конкуренцією.

Спеціалізація країни за секторами та порівняння її з іншими країнами абоаналогічним критерієм світового ринку має важливе значення для аналізутенденцій розвитку ринків. Для цього доцільно застосовувати індекспорівняльних переваг (RCA) для кожної товарної групи, проводячи розрахунки заформулою Баласса, яка є співвідношенням відсотка, який сектор займає векспортному кошику країни, і відсотка загальної частки цього сектора у світовомуекспорті. Якщо якась країна посилює свою спеціалізацію в конкретному секторі впорівнянні з рештою світу, то індекс RCA (виявленої порівняльної переваги) будерости. Коли це співвідношення більше 1, це означає, що сектор є більш важливимв експортному кошику країни, ніж в експортному кошику світу в цілому. Втакому випадку говорять, що країна має порівняльну перевагу в цьому секторі.

Сучасний розвиток світової економіки та національних промислових ринківхарактеризується зростанням волатильності процесів та умов на всіх рівнях.Неоднозначність інтерпретацій причин та наслідків такої мінливості породжуєдискусії з приводу можливості однозначної оцінки впливу конкуренції назростання стійкості та прогресивності критичних станів розвитку систем. З оглядуна це, перспективним напрямом подальших досліджень є встановленняемпіричного зв'язку між рівнем концентрації вітчизняних ринків та ефективностідіяльності суб'єктів господарювання на ньому.

Спеціалістами Світового Банку [276] була проведена оцінка рівнівконцентрації в обробній промисловості з використанням даних обстеженняукраїнських підприємств за допомогою індексу Герфіндаля - Гіршмана (ІГГ), щовикористовується як замінник концентрації (вища концентрація означає меншукількість суб'єктів економічної діяльності в секторі, що знижує конкурентнийтиск). ІГГ визначає інтенсивність конкуренції за низкою компаній на ринку, атакож ступінь однорідності їхніх часток на ринку.

На рис.4.7 відображені ІГГ для підприємств обробної промисловості вокремих країнах, які є близькими до України за рівнем економічного розвитку.Варто зазначити, що нижчі значення ІГГ відповідають вищим рівням конкуренції,тобто ринок України є найменш конкурентний серед представлених країн.

0,0450,040,0350,030,0250,020,0150,010,0050

Рис.4.7 ІГГ підприємств обробної промисловості в окремих країнах,

2007 р.

Джерело: [276, с.51]

1

Україна

Угорщина

Румунія

Росія

Якщо розглядати цей показник, розрахований для промисловості України вдинаміці за період 2001-2007 рр. (рис.4.8), ІГГ показує збільшення концентраціїпротягом 2002-2004 років, поліпшення у 2005-2006 рр. і незначну тенденцію дозростання в 2007 році. Ця тенденція складно пояснюється з огляду на відсутністьякихось значних змін у законодавстві в цей період, проте спеціалісти [276]пояснюють активніше створення нових промислових підприємств поліпшеннямділового клімату та курсу на проведення реформ.

О.О A7L

0.039

-О . О 3 б.

  • О.ОЗЗ

2001                                                                                                                                                    2003                                  2DD5                           2007

Рис.4.8 Динаміка ІГГ промисловості України 2001-2007 рр.

Джерело: [276, с.55]

Ще одним показником, який дає уявлення про стан конкуренції, єспіввідношення витрат до ціни (ВЦ), який використовується як мірилоціноутворення шляхом надбавки до витрат виробництва (країни та секториекономіки з вищими націнками, як правило, характеризуються нижчоюконкуренцією). Цей показник втілює ідею про те, що ступінь конкуренції створюєтиск на компанії, так що частка прибутку у загальному доході знижується. Отже,для індексу ВЦ спостерігається додатна кореляція з конкуренцією.

Для розрахунку ВЦ на галузевому рівні було використано середні ВЦ нарівні компаній, зважені на ринкові частки компаній, що дозволяє говорити прооб'єктивність оцінок (рис.4.9). Графічне відображення індексу ВЦ підтверджуєрезультати, отримані при розрахунку ІГГ, тому графік ВЦ має спадний характерпочинаючи з 2005 року, що демонструє підвищення націнок.

O.SS-Г-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

□ .S3

O.S1

D.7 9.

ЗООД-                                                                                                                                          2QCI5                                  2 DO 6                            2ЇЮ7

Рис.4.9 Динаміка ВЦ промисловості України 2004-2007 рр.

Джерело: [276, с.55]

Як відомо, чутливість країни до зовнішніх коливань зростає із збільшеннямрівня концентрації експорту. Для оцінки рівня концентрації товарного експортуУкраїни загальноприйнятим є розрахунок таких показників:

- індексу Хіршмана, значення якого лежать в діапазоні від 0 до 1(вищі значення відповідають вищому рівню концентрації експорту;

розраховується як корінь квадратний суми квадратів часток кожного товару узагальному експорті країни);

- індекс диверсифікації експорту за товарними групами (визначаєтьсяяк сума абсолютного значення різниць часток кожного товару в експорті країни тау світовому експорті; вищі значення індексу диверсифікації свідчать про вищуконцентрацію експорту країни порівняно зі світовою структурою експорту);

Аналіз результатів розрахунків за вказаними показниками (Табл.4.4)свідчить про досить високу концентрацію експорту товарів Украни. Якщопорівнювати рівень концентрації експорту за індексом Хіршмана та індексомдиверсифікації (рис.4.10, рис.4.12), очевидним стає їх перевищення наданалогічними показниками багатьох країн Центральної та Східної Європи. Вартозауважити, що більшість країн протягом аналізованого періоду знизили рівеньконцентрації експорту, чого, на жаль, не можна сказати про Україну.

Таблиця 4.4

шш

а*

Р

  • ої

Рї

1996