Показники концентрації експорту України в 1996-2009 рр.

магниевый скраб beletage

Рік

Індекс Хіршмана

Індекс диверсифікації

1996

0,163

0,604

1997

0,181

0,606

1998

0,179

0,617

1999

0,185

0,620

2000

0,187

0,616

2001

0,176

0,605

2002

0,180

0,617

2003

0,178

0,582

2004

0,189

0,590

2005

0,198

0,608

2006

0,196

0,593

2007

0,192

0,587

2008

0,203

0,606

2009

0,171

0,599

Джерело: [279]

0 4-, / И

0,350,30,250,20,150,10,050

__________________

2009

Рис.4.10 Показники концентрації експорту (індекс Хіршмана) для

окремих країн

Джерело: [279]

Джерело: [279]

Важливим з точки зору аналізу тенденцій розвитку промисловості євиявлення зв'язків між показниками зовнішньоторгівельної активності тапевними макроекономічними результатами.

Якщо розглядати залежність між обсягами імпорту товарів і послуг та ВВПУкраїни за період 2002-2009 рр., то отримаємо наступну лінійну залежність зсильною щільністю зв'язку (рис.4.12).

Отже, при зростанні імпорту, ВВП країни також збільшується, що свідчитьпро те, що він загалом не заміщує внутрішнє виробництво, а навпаки - стимулюєі варто говорити про технологічний (інвестиційний) характер імпортупромислового обладнання та засобів для виробництва. Це підтверджує величинапитомої ваги в загальному обсязі імпорту продукції машинобудування, яка вподальшому використовується для виробництва інших видів продукції. Тобто,можна спостерігати тенденцію до переважаючого зростання імпорту товарівінвестиційного спрямування.

Емпірично залежність між імпортом продукції машинобудування якпрогресора всієї промисловості та ВВП України визначається лінійноюзалежністю (рис.4.13):

Коефіцієнт детермінації R2 = 0,8628, тобто зміна показника у на 86,28%

визначається зміною фактора х. Показник кореляції r = = 0,9289 вказує на те,що цей зв'язок сильний. При порівнянні розрахункового значення Фішера зтабличним отримуємо, що з імовірністю більше 95% можна стверджувати, що міжзмінними існує лінійна залежність, яка підтверджує вищеописане твердження.

Нами проведений емпіричний аналіз впливу відкритості машинобудівноїгалузі до імпорту на зміну питомої ваги прибуткових підприємств галузі.Отримана лінійна залежність, яка вказує на обернений зв'язок між данимипоказниками (рис.4.14), що є свідченням часткового заміщення вітчизняноїпродукції або тиском імпорту на українських виробників в полі ціноутворення.

2003-2009 рр. (за даними [269])

Ці результати можуть помилково інтерпретуватися як рушій до обмеженняімпорту на державному рівні. На наш погляд, такі заходи не можуть бутиефективними в довгостроковій перспективі, оскільки обмеження конкуренції впевній галузі перекриває шлях до зростання конкурентоспроможностівітчизняних виробників на міжнародному рівні. Слід говорити про необхідністьстворення і розвитку інфраструктури економічної діяльності з метоюнедопущення перетворення стимулюючих заходів у деструктивні та порушеннявнутрішньої макроекономічної рівноваги. Короткострокова стратегіяімпортозаміщення може стати лише елементом державної програми захистувітчизняного товаровиробника.

Беззаперечним є той факт, що торгівля машинобудівною продукцією можевпливати на міжнародну дифузію інновацій через відкриття вітчизняним фірмамдоступу до нових технологій, які втілені в імпортованому обладнанні. Такожміжнародна торгівля може ініціювати вдосконалення власних технологійвнаслідок високих вимог іноземних покупців до експорту. Відкритість економікимає особливо важливе значення для країн, що розвиваються, в процесі залученнятехнологій.

Проте, самої відкритості недостатньо для покращення основних показниківфункціонування економіки. Повинно бути присутнім поєднання «поглинаючоїздатності» та спроможності адаптувати іноземну технологію до вимог місцевогоринку, що залежить, в першу чергу, від рівня кадрового потенціалу та досвіду удослідних роботах [280]. Тому при придбанні готової технології слід враховуватиможливості її пристосування до місцевих умов. Поступове застосуванняадаптованих технологій в обмеженому переліку робіт дозволяє знизити ризикневідповідності отриманих можливостей у виробництві з вимогами місцевогоринку. Тобто, введення нових технологій, на думку [281], у процес виробництвареципієнта повинно бути не одномоментним актом, а сукупністю етапіввпровадження.

Що стосується експорту, то його слід розглядати не тільки як елементзовнішньоекономічної діяльності підприємств, а як вагомий фактор впливу наекономічне зростання та інтеграцію країни у світове господарство. Тому експортварто розглядати в якості потенціалу, тобто можливості забезпечувати структурніперетворення в вітчизняній економіці.

Високотехнологічний експорт порівняно з низькотехнологічним меншвразливий до можливого входу на ринок конкурентів з меншими витратами,появи товарів-замінників чи змін самого ринку [282]. Справедливою, на нашпогляд, є думка, що експорт високотехнологічної продукції ефективніший заміжнародну торгівлю сировиною та матеріалами, якщо підвищення ступеняпереробки сировини супроводжується зростанням рівня продуктивності праці.Свого часу Д. Рікардо [283, с. 98] слушно зазначив, що за міжнародного обмінутоварними масами однакової вартості, але різної технологічної складностіеквівалентність обміну завжди порушується на користь товарів, які є результатомбільш кваліфікованої і складної праці. Дослідження зв'язку між експортом таекономічним зростанням, які були проведені на основі даних Чилі за період 1960-2001 рр. [284], продемонструвало негативний вплив на ВВП сировинної орієнтаціїекспорту. Разом з тим, зростання частки в загальній структурівисокотехнологічного експорту сприяє залученню інвестицій та є передумовоюдовготермінового економічного зростання країни-експортера. З огляду на це,велика увага виробників має бути приділена не лише абсолютному збільшеннюобсягів експорту, а й вдосконаленню техніко-організаційного рівня виробництва,що сприяє зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності тазростанню конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку.

Для вітчизняних наукомістких товарів характерною є низький рівеньдохідності внаслідок низького рівня конкурентоспроможності на світовому ринку.Ця характеристика може бути представлена за допомогою такого показника, як„ціна кілограма" експортованого товару, який відображає наукомісткість іконкурентоспроможність товару на світовому ринку. Розрахунки авторів [285, с.19] показали, що українські наукомісткі товари (класифікаційні групи 84-90Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності України) є на порядокдешевшими, ніж товари розвинутих країн аналогічних класифікаційних груп, щозасвідчує їх меншу технологічну „присутність", а відтак і дохідність. Крім цього,протягом останніх років обсяг їх продажу суттєво не зростав, а порівняння „ціниза кілограм" аналогічної класифікаційної групи експорту та імпорту майжезавжди було на користь імпорту. Тобто Україна імпортує більш технологічнітовари, ніж експортує, і відповідно - має від'ємний платіжний баланс за цимигрупами.

Існує двонаправлений зв'язок між торгівлею та інноваційністю. Інноваціїстворюють технологічні переваги, які разом з відмінностями в забезпеченніфакторами виробництва є джерелом порівняльних переваг, які в свою чергу,ведуть до активізації торгівлі. Таким чином, технологічні розриви є одними зрушійних сил торгівлі та інвестування. Інноваційні та більш продуктивніпідприємства експортують, ліцензують свої технології для отриманнямаксимальної вигоди від інновацій. Таким чином, відкриті ринки надають більшепереваг підприємствам, які ведуть інноваційну діяльність, збільшують простірдіяльності компаній в сфері інновацій та дозволяють отримувати додатковідоходи від монопольного володіння інноваціями.

Участь у високотехнологічних ринках через експорт також можевизначатися як канал, через який відбувається дифузія технологій між країнами.Підприємства, які займаються експортом в розвинуті країни, отримують прямі таопосередковані вигоди від технологічних трансферів, що є результатом зв 'язків зіноземними покупцями. Вигоди виникають, оскільки покупці можуть мати більшвисокі вимоги до якості продукції, ніж вітчизняні покупці. Іноземні покупці такожможуть надавати допомогу в процесі поліпшення продукції, надаючи інформаціюпро досвід роботи на закордонних ринках [286, с. 113]. В той же час, не можнаігнорувати те, що дуже часто високотехнологічний імпорт вдосконалюєнаціональні технології, оскільки його залучення дозволяє підприємствампровадити більш продуктивні процеси, переймати досвід інших держав устворенні промислової продукції. Разом з тим, конкуренція зі сторонивисокотехнологічного імпорту може стимулювати зростання продуктивностінаціональних виробників [286, с. 110]. Стосовно цього, економетричнідослідження, які проводилися в світі ще починаючи з 1980-х років, мали різнірезультати. Наприклад, автори досліджень, які були проведені в Марокко [287,288], не знайшли статистичного підтвердження впливу рівня проникненняімпорту на зміну продуктивності внаслідок торгівельної лібералізації. Авториінших досліджень [289-291] віднайшли позитивний зв'язок між проникненнямімпорту та підприємницькою ефективністю. Також було доведено позитивнийвплив проникнення імпорту як на зростання націнки в промисловості, так і напідвищення показників продуктивності праці [292-297].

Ще один важливий висновок полягав у тому, що країни, які розвиваються тасуттєву частку в імпорті яких становлять надходження від держав із значнимивкладеннями в дослідження та розробки, мають набагато вищу продуктивність,ніж ті країни, які розвиваються, та імпортують продукцію з країн, в яких внески удослідження та розробки не такі значні [298]. Інші дослідники [299] вважають,що держава, яка імпортує з країн, що отримують імпорт від інших держав звеликими обсягами витрат на дослідження та розробки, зазнає такого жпозитивного впливу на продуктивність, тобто ці непрямі впливи такі ж важливі,як і прямий імпорт. В.Келлер [300] ставить під сумнів ці результати і показуєвипадковість таких зв'язків стверджуючи, що вони характерні лише для окремихгалузей і не можуть бути поширені на всю промисловість.

Беззаперечним залишається той факт, що сьогодні жодна країна світу неможе розглядатися ізольовано, відокремлено від інших та світовихзовнішньоекономічних відносин. Характерною особливістю останньогодесятиліття стало зростання активності діяльності господарюючих суб'єктів замежами країни свого розташування внаслідок лібералізації торгівлі, зниженняторгівельних тарифів та багатьох нетарифних бар'єрів, здешевленнятранспортування та прискорення обміну інформацією. Проте, бажаним єпереважання експорту над імпортом та вищі темпи зростання ВВП, ніж обсягівторгівлі, чого в Україні не спостерігається. В найближчій перспективідиспропорція між продукцією національного виробництва та імпортом навнутрішньому ринку, на наш погляд, зберігатиметься, що обумовлюєтьсянаступною низкою чинників:

-                                 слабкість інтенсивності змін державної регуляторної політики внапрямку змін пріоритетів з посередницько-збутової діяльності до виробничої;

-                                 більш ефективне використання імпортерами торговельних мереж,новітніх схем просування товарів, концентрація гуртово-роздрібної торгівлі;

-                                  слабка диференціація продукції вітчизняних промисловихпідприємств, яка при цьому поступається імпорту за якістю та в багатьохвипадках і за ціною.

За умов зростання впливу глобалізаційних процесів на економіки всіх безвиключення країн, зростання конкуренції та посилення впливу міждержавнихінституцій, важливості набуває не тільки збільшення обсягів експорту, але йполіпшення його структури. Тобто, економічний розвиток може стимулюватиекспорт переважно готової продукції, а не сировини. Хоча окремі успішніпромислові країни, як Австралія, Швеція, Фінляндія чи Норвегія, забезпечуютьуспішний розвиток на основі експлуатації природних ресурсів (із залученнямзначних іноземних інвестицій), видається сумнівним, що на основі значногоресурсного потенціалу можна розвинути ефективний експортний сектор звисокою доданою вартістю, підвищенням якості, ноу-хау та кваліфікованоюробочою силою [301].

Звернемося до кількісного виміру інтернаціоналізації національноїекономіки, що можна представити показником відкритості до експорту. Згідностандартної методики Світового банку відкритість економіки для зовнішньоїторгівлі визначається як відношення вартості експорту товарів і послуг (згідно іззаписами у національних рахунках) до ВВП (у ринкових цінах), що і є одним ізідентифікаторів значущості міжнародної складової у економічному зростанні. Цеспіввідношення має важливе значення у контексті визначення економічноїбезпеки держави і повинно відповідати певним параметрам, які запропонованіМетодикою розрахунку економічної безпеки України [302]. Так, пороговезначення відношення обсягу експорту (імпорту) до ВВП (%), яке відповідає станузовнішньоекономічної безпеки України, - не більше 50%. Виходячи з такогозначення, відкритість економіки до експорту за період 2006-2009 рр. згідноМетодики можна оцінити як оптимальну. Натомість співвідношення обсягівімпорту до ВВП за 2004-2009 рр. лише в 2006р. та 2009 р. було нижче пороговогозначення, що є свідченням його надлишку в країні.

Ще одним показником, який характеризує рівень відкритості та економічної безпекиУкраїни, є коефіцієнт покриття імпорту експортом (співвідношення між обсягами експорту таімпорту), який має бути не меншим 1. Такого значення не вдалося отримувати Україніпочинаючи з 2006 року. Важливого значення набуває зростання відкритості галузейпромисловості, оскільки секторальні аналізи, які проводилися в розвинутих країнах [303],відображають тенденцію, що чим більш відкритою є певна галузь до конкуренції, тобто чимбільшим є співвідношення «імпорт/виробництво (обсяг реалізації)» цієї галузі, тим меншоюмірою виробники мають можливість підвищувати ціни, що може підвищити обсягиспоживання.

Побудувавши модель, де фактором є темп зміни відношення імпорту дообсягів реалізації, а результуючим показником - темп зміни індексу цінвиробників в машинобудуванні, ми отримуємо наступну залежність (рис.4.15).

Темп зміни індексу цін

 

7

 

 

 

 

♦ р

1 1

0 1 4 у = -°,0233Х + 0,0248

 

--------------------------------------------------------------------- ^ R2 = 0,4846

♦ —

 

 

 

-0,15 -Тем

іп зміни відношення "Імпорт/Обсяг реалі зації"(машинобудування)

 

Рис.4.15 Залежність між темпом зміни відношення імпорту до обсягівреалізації та темпом зміни індексу цін виробників в машинобудуванні (2002-2009 рр.) (за даними [269])

Показник кореляції r = = 0,69 вказує на те, що цей зв'язок середньоїщільності. При зростанні темпу приросту відношення «імпорт/обсяг реалізації» на1, темп приросту індексів цін виробників знижується на 0,0233. Це єпідтвердженням того, що чим більш відкритою є певна галузь до конкуренції,тобто чим більшим є співвідношення «імпорт/виробництво (обсяг реалізації)» цієїгалузі, тим меншою мірою виробники мають можливість підвищувати ціни.

Отже, слід очікувати, що при збільшенні обсягів випуску та реалізаціїпродукції українських виробників потреба в імпорті буде зростати. Це можнапояснити двома основними причинами. По-перше, спостерігається часовий лагміж зародженням попиту на певну промислову продукцію та повнимналагодженням випуску. По-друге, виникає потреба в нових технологічних лініях,матеріалах та комплектуючих, які в багатьох випадках доводиться імпортувативнаслідок відсутності власних аналогів. Досить часто складається ситуація, щоріст цих затрат нівелює економію, яка досягається завдяки згортанню імпортутоварів кінцевого споживання.

Адекватна оцінка найбільш помітних загроз зовнішнього середовища таслабких сторін (табл.4.5) промислових підприємств свідчить, що єдиним шляхомзабезпечення перспектив існування вітчизняної промисловості є її повнатрансформація. «Точкові» вирішення проблем не дозволяють говорити провдосконалення всієї виробничої системи.

Вирішення складних завдань, які постали перед промисловцями України,пов'язаних з загально-світовими тенденціями росту динаміки зовнішньогосередовища та їх поєднанням з такими специфічними для трансформаційноїекономіки рисами як демонополізація і нестабільність економіки, прискоренеформування ринкової інфраструктури і т.д., стали нагальними та такими, щовимагають глибинних змін господарського механізму. Гостра дискусіярозгортається навколо питання пріоритетності певного напрямку розвиткупромисловості - формування та закріплення експортоорієнтованої моделі абопереходу до економічної стратегії розширення внутрішнього ринку. Такожрозглядається і проміжний варіант - проведення імпортозаміщаючої політики якстадії, необхідної для створення повноцінного внутрішнього ринку приодночасній орієнтації на експортно - промисловий варіант участі у міжнародномуподілі праці. Від повної непідготовленості національного виробника до іноземноїтоварної експансії, яка була характерна для України напочатку 90-х років, минулобільше 15 років. За цей період на деяких товарних ринках, до яких не належить,на жаль, машинобудування, національні товаровиробники починають обмежуватиіноземну присутність та відновлювати колись втрачені позиції на внутрішньомуринку. Але очевидно, що зазначений процес не набув ознак стійкої тенденції та унього дуже слабо включені підприємства машинобудівної промисловості. Цеозначає, що чим далі українська промисловість буде рухатися шляхомвиробництва низько технологічних продуктів, тим примарнішою ставатимеперспектива увійти в загальносвітові потоки економічного розвитку таслабшатиме можливість надання адекватних відповідей на вимогиглобалізованого ХХІ століття.

Таблиця 4.5

SWQT - аналіз промислових підприємств України____________

СИЛЬНІ СТОРОНИ

СЛАБКІ СТОРОНИ

1.                       Наявність досвіду у виробництвіпромислової продукції

2.                       Наявність окремих підприємств, яківипускають унікальну продукцію, щокористується попитом на зовнішніх ринках

3.           Значний розмір внутрішнього ринкуУкраїни

4.       Географічні близькість до ринків Європита Росії

1.                       Низька конкурентоспроможністьбільшості вітчизняної промислової продукції

2.                       Незадовільний стан основнихвиробничих фондів підприємств

3.                         Висока ресурсоємність та собівартістьпродукції

4.                       Низька ефективність просування назакордонні ринки

5.                       Низька інноваційна активністьпромислових підприємств

6.                       Неефективність управлінської діяльності

7.                       Відсутність розгалуженої системисервісного обслуговування

8.                       Залежність від поставок деталей такомплектуючих з-за кордону

9.                       Відсутність інтегрованих виробничихмереж

10.                    Нерозвиненість системи довгостроковогофінансування та майнового кредиту дляспоживачів промислової продукції

11.                    Високий рівень технологічної залежностівід інших частин виробничого ланцюга, щотериторіально розташовані за межами України

ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

ЗАГРОЗИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1.                       Пожвавлення закордонних ринків,що потенційно може підвищити попит навітчизняну промислову продукцію закордоном

2.                       Спрощення виходу на нові ринкизбуту

3.                       Можливість пожвавленнявітчизняного ринку

4.                      Зростання доходів у країнах, щорозвиваються (Африки та Азії)

1.                        Підвищення попиту на внутрішньомуринку на імпортну продукцію більш високоїякості за нижчої ціни

2.                       Зниження зовнішнього попиту навітчизняну промислову продукцію внаслідокзміни світової кон'юнктури

3.                       Підвищення цін на ресурси

4.                       Відсутність стабільного фінансуванняурядових програм

5.                       Негативні зміни регуляторного режиму

6.                        Недосконалість механізму середньо- тадовгострокового кредитування

7.                       Недостатній розвиток національногоринку

8.                       Збереження в структурі виробництва таекспорту продукції галузей з низьким ступенемпереробки, що гальмує структурні зрушення впромисловості

9.                       Домінуючі в економіці девальваційніочікування, що стримує технологічний імпорт

10.                    Проблеми захисту інтелектуальноївласності

Складно заперечувати той факт, що значну частку в собівартості кінцевоговиробу українських промислових підприємств займає імпортна складова. Взв'язку з цим розвиток імпортозаміщення стає особливо актуальним, оскільки цікомпоненти можуть бути виготовлені на українських підприємствах, якінедоотримують потенційні замовлення та, як наслідок, перебувають в скрутномуфінансовому стані.

Розвиток експортних можливостей українських промисловихх підприємствє стратегічним пріоритетом державного управління, оскільки виробництво тареалізація конкурентоспроможної продукції на міжнародних ринках дасть змогувиробникам вдосконалюватися та працювати над покращенням своєї продукції.Основні переваги експорторозширювальної моделі пов 'язують із потенційнимпідвищенням продуктивності, стимулюванням інноваційно - інвестиційноїактивності, підвищенням якості продукції.

Ці фактори диктують необхідність посиленої уваги до промисловості таучасті іноземного капіталу в індустріалізації, регламентації створення тадіяльності спільних підприємств і т.д. Проте, ріст внутрішнього національноговиробництва машинобудування в загальній сукупності промислових товарів маєсвої межі і неправильним є намагання переходити виключно на продукціювласного виробництва. Слід очікувати, що при збільшенні обсягів випуску тареалізації продукції українських виробників потреба в імпорті буде зростати. Цеможна пояснити двома основними причинами. По-перше, спостерігається часовийлаг між зародженням попиту на певну продукцію та повним налагодженнямвипуску. По-друге, виникає потреба в нових технологічних лініях, матеріалах такомплектуючих, які в багатьох випадках доводиться імпортувати внаслідоквідсутності власних аналогів. Досить часто складається ситуація, що ріст цихзатрат перекриває економію, яка досягається завдяки згортанню імпорту товарівкінцевого споживання.

Важливо не плутати та розуміти направленість зв'язку між конкурентнимиперевагами підприємства та порівняльними перевагами країни. Інколивисловлюється думка, що промислова політика, спрямована безпосередньо наструктуру виробництва, може прискорити розвиток країни. Причинно -наслідковий зв 'язок якраз є зворотнім - від розвитку динамічної порівняльноїпереваги з боку пропозиції до кінцевої трансформації структури виробництва якнаслідку процесу розвитку, але не його причини.

Якщо державна промислова політика зосереджується лише на самій змініструктури виробництва, це не обов 'язково викличе розвиток ресурсної базиекономіки та фактично може навіть сповільнити його. Коли зміна структуривиробництва розглядається швидше як причина процесу розвитку, а не наслідокцього процесу, результатом, ймовірно, буде протекціоністська політика, якашвидше сповільнює економічне зростання, а не сприяє йому.

Підтримка вітчизняного виробника повинна проводитися не шляхомдержавного обмеження конкуренції, а засобами, спрямованими на створеннядодаткових можливостей для українських підприємств.

Стратегія імпортозаміщення безумовно на певному етапі створюєсприятливі умови для національних виробників за рахунок обмеженняконкуренції зі сторони закордонних товарів, проте значення цього процесу не слідперебільшувати, оскільки при переході певних меж, економіка країни стає більшзакритою і через це гальмуються процеси економічного розвитку.Імпортозаміщення в багатьох країнах проводилося і проводиться шляхомактивізації та посилення протекціоністською державною політикою, якапередбачає введення високих імпортних мит на товари, попит на якіпрогнозується обмежити на користь місцевої продукції.

Такі обмежувальні заходи можуть стати причиною збереження існуючихтехнологій протягом довгого періоду часу, оскільки передові технології, якправило, для країн, що розвиваються, не є продуктом національного науково -технічного потенціалу, а ввозяться з більш розвинутих країн. З огляду на це,навіть у випадку, якщо імпортне обмеження стимулюватиме власне виробництвота вітчизняна продукція зможе задовольняти існуючий в країні попит, то признятті регулювальних обмежень на імпорт, ця продукція виявиться абсолютнонеконкурентоспроможною порівняно з іноземними аналогами.

Безумовно, формування і розвиток ринкової економіки в Україні диктуєнеобхідність більш тісних і взаємовигідних зв'язків із національнимиекономіками інших країн світу. Не зважаючи на статистично досить високийрівень відкритості економіки загалом та промисловості зокрема, інтеграція всвітого сподар ські структури є досить слабкою, спостерігається висока залежністьекономіки від зовнішніх зв'язків при слабкому впливі на розвитокзагальносвітових процесів. Все це зумовлює гостру потребу в переоцінці сьогоднідіючих стратегій та програм розвитку української економіки та їх адаптаціївідповідно до сучасних вимог ринку.

Слабкість українського товаровиробника в усіх аспектах виробничої діяль-ності не дозволяє йому належним чином змагатися за ринки збуту, з яких йогопоступово витісняють іноземні конкуренти. Фактично кожне погіршення ситуаціїдля національного виробника стає на користь його іноземних опонентів. Можна звпевненістю сказати, що хоча Україна і має масштабний природний, промисловийта науковий потенціал, детермінанти її конкурентних переваг - факторивиробництва, стан конкурентного середовища, споріднених та підтримуючихгалузей, стратегії фірм країни - ще недостатньо розвинені, що визначає низькуконкурентоспроможність вітчизняних виробів з високою доданою вартістю. Якнаслідок, на українському ринку готової продукції міцні позиції посідаютьіноземні фірми. Відтак можливості стабільного економічного зростання та змінамісця України на світовому ринку багато в чому буде залежати від того, наскількиефективно державою і бізнесом буде розв'язуватися у новому столітті питанняпідвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Стратегічні зміни промисловості України повинні передбачати перехід відспеціалізації переважно на виробництві сировинної продукції та такої, щохарактеризується низьким ступенем переробки, до спеціалізації на виробництвіпродукції окремих наукоємних сегментів машинобудування, високотехнологічнихконструкційних матеріалів для промисловості для внутрішнього і зовнішньогоринків, а також збереження виробництва сировинно-матеріальної продукціїпереважно для внутрішнього промислового перероблення.

4/^ тч                                    •                                «о                                                                                                                       •                                                   •                          ••                         ••