Концепція держави загального добробуту

магниевый скраб beletage

Ця концепція виникла після того, як наприкінці 20-х років XX ст. західний світ охопила найсильніша економічна криза, яка засвідчила, що ринок сам по собі не здатний нормально функціонувати й гарантувати всьому населенню мінімум благ і послуг. Раптове зубожіння широких верств продемонструвало важливість добробуту суспільства для нормальної роботи виробляючої економічної системи. Тоді й виникла завдяки зусиллям англійського економіста Дж. Кейнса (1883–1946) концепція держави загального добробуту, а шляхом до нього стало державне регулювання економіки, створення змішаної економіки, політика соціальних послуг.

Суть концепції – у подоланні соціальних конфліктів шляхом створення з допомогою держави стерпних умов життя для всіх верств суспільства з допомогою реалізації програм соціальної допомоги незаможним верствам, вживання заходів для зменшення безробіття тощо, тобто розв’язання всіх тих проблем, які не здатний вирішити ринок. Якоюсь мірою це було перейманням досвіду СРСР, де проводилася широка соціальна програма, але без настільки кардинальних змін, як відмова від приватного підприємництва.

Набув поширення термін «соціальна держава». Звичайно, будь-яка держава в певному змісті соціальна, тому що в ній живуть люди й вона складається із соціальних груп, але тут мається на увазі інший зміст. Соціальною називається держава, що забезпечує всім жителям певну кількість соціальних благ, включаючи прожитковий мінімум, право на освіту, медичне обслуговування тощо. Соціальна держава має допомагати (шляхом оподатковування) тим, для кого без такої допомоги громадянські права виявилися б порожніми обіцянками. Мета соціальної держави – «гарантувати всім громадянам мінімальний рівень цивілізованого існування»61. Прихильники цієї концепції вважають, що в майбутньому буде розв’язана економічна проблема. Людям більше не доведеться перенапружуватися на роботі, вони стануть цілком забезпечені, любов до грошей сприйматиметься як хворобливий стан. Люди знову будуть більше цінувати цілі, ніж засоби, і надавати перевагу корисному.

У цілому ця концепція – ліберально-капіталістичний еквівалент соціалістичної ідеології, до якої багато політологів не ставляться цілком серйозно. Концепції держави загального добробуту загрожує небезпека перетворитися в пропаганду суспільства споживання з усіма наслідками, що випливають.