Теорії середнього рівня

магниевый скраб beletage

У середині XX ст. виявився глибокий розкол між накопиченим масивом конкретних даних і соціологічних теорій, що не спираються на емпіричний матеріал. У цих умовах американський соціолог Роберт Мертон (1910–2002) першим заговорив про необхідність побудови теорій середнього рівня, які заповнили б пролом між емпіричним і теоретичним рівнем досліджень у соціології. Велику роль у виникненні теорій середнього рівня зіграла критика Р. Міллсом теорії Т. Парсонса («високої» теорії, як він її назвав).

Р. Мертон увів у функціональний підхід до вивчення соціальних явищ поняття дисфункції як відповідальної за зміни соціальної системи. «Напруження й деформації в соціальній структурі, які накопичуються як дисфункціональні наслідки існуючих елементів цієї структури, не замикаються з допомогою відповідного соціального планування в невеликій її частині, але згодом призводять до руйнування інститутів і фундаментальних соціальних змін. Коли ці зміни виходять за межі деякої критичної точки, визначити яку буває важко, то прийнято говорити, що виникла нова соціальна система»98. Р. Мертон визначає дисфункцію, на відміну від функції, як «ті спостережувані наслідки, що зменшують пристосування або адаптацію системи»99.

Другим важливим доповненням є розмежування наявних і латентних функцій: «перші належать до тих об'єктивних і навмисних наслідків соціальної дії, які сприяють пристосуванню або адаптації деякої певної соціальної одиниці (індивідуум, підгрупа, соціальна або культурна система); другі належать до ненавмисних і неусвідомлених наслідків того самого порядку»100. Прикладом таких латентних функцій є функції магічних обрядів викликання дощу, які не виконуються наявно (дощ не обов'язково пройде після проведення церемонії), але виконують приховану функцію зміцнення групової солідарності. Р. Мертон висуває таку «основну теорему: будь-яка спроба знищити існуючу соціальну структуру без створення адекватної альтернативної структури для виконання функцій, які раніше виконувалися знищеною організацією, приречена на провал»101. Звідси наслідок: «Прагнути до соціальних змін, не враховуючи належним чином наявних і латентних функцій, виконуваних соціальною організацією, що підлягає зміні, – це швидше займатися соціальними заклинаннями, ніж справжньою соціальною інженерією»102.

Теорії середнього рівня можна розділити на об'єктивні й суб'єктивні. Об'єктивний підхід відштовхується від уявлення про суспільство як реальності, що перебуває поза і над індивідами (такий підхід іде від Е. Дюркгейма). Основна увага при ньому зосереджується на тім, як соціальні структури впливають на поведінку людей. Суб'єктивний підхід бере за основу поведінку людини як суб'єкта.