Символічний інтеракціонізм

магниевый скраб beletage

Іншим прикладом суб'єктивної теорії середнього рівня може бути символічний інтеракціонізм американського філософа, соціолога Джорджа Міда (1863–1931). Основне завдання цього напрямку полягає в з'ясуванні як людина перетворюється в соціальну особистість. Відповідно до символічного інтеракціонізму люди наділяють стимули, що впливають на них, певними значеннями й реагують у першу чергу на ці значення-символи, тобто визначають зміст слів, дій і мотивів, щоб вибрати правильну відповідну реакцію. Скажімо, якщо нас штовхнули в метро, то ми насамперед намагаємося визначити, чому це відбулося. Символом того, що це відбулося випадково, є слово «Вибачте». Знайти всі символи й визначити, як вони створюються і як детермінують поведінку людини – ось завдання символічного інтеракціонізму.

На думку Дж. Міда, «людське Я» складається із двох частин: «Я-сам» і «Я-мене». «Я-сам» – це реакція особистості на вплив інших людей і суспільства в цілому. «Я-мене» – це усвідомлення людиною себе з погляду інших значущих для неї людей»112.

Основне поняття Дж. Міда – поняття комунікації, тобто спілкування з допомогою мови й жесту (інтеракціонізм у перекладі з англ. – взаємодія). Спілкування поділяється на зовнішнє (з іншими) і внутрішнє (із самим собою). «Більш-менш несвідомо ми бачимо себе так, як бачать нас інші... звертаємося до себе так, як звертаються до нас інші... Ми несвідомо ставимо себе на місце інших і діємо так, як діють інші. Я хочу просто виділити тут деякий спільний механізм, тому що він має фундаментальне значення для розвитку того, що ми називаємо самосвідомістю й виникненням самості. Ми постійно, особливо завдяки використанню голосових жестів, будимо в собі ті відгуки, які ми викликаємо в інших, тому що ми переймаємо установки інших, включаючи їх у свою власну поведінку»2.

У символічній взаємодії відбувається становлення «соціального Я». Оскільки людина спілкується з великою кількістю людей, соціалізація – це інтеріорізація (включення в себе «узагальненого іншого» («Ми»). Соціалізуючись, людина й себе починає сприймати як об'єкт самопізнання, предметом внутрішнього самоспілкування й самооцінювання, що є специфічною особливістю людини.

Дж. Мід дійшов висновку, що існує три стадії соціального розвитку й розвитку самосвідомості:

1) стадія прийняття дитиною ролі інших у грі (імітація);

2) стадія змагання (індивідуальна гра);

3) стадія організованої ролі, на якій людина реагує на стимули як цілісна особистість (колективна гра).

Цей висновок Дж. Мід переносить на розвиток цивілізації й уважає, що в примітивних народів їхні релігійні свята нагадують стадію гри, у якій розігруються ролі іншого – тварин, героїв, богів.

Дж. Мід дає пораду, важливу з погляду подолання конфлікту: перенесення інтересу з ворога на реконструкцію соціальних умов. Самоствердження солдата й завойовника стає самоствердженням конкурента в промисловій, діловій або політичній сферах, самоствердженням реформатора, адміністратора, лікаря або іншого соціального функціонера. Показник успіху такої самості залежить від зміни й побудови соціальних умов, які й роблять цю самість можливою, а не від завоювання або знищення інших самостей.

Американський учений Г. Блюммер (1900–1967), який увів у науковий обіг назву цього напрямку, сформулював його основні висновки.

1. Людська діяльність щодо об'єктів (інших людей і самої себе) здійснюється на підставі тих значень, які їм надаються цим об'єктом.

2. Значення – продукт соціальної взаємодії між індивідами.

3. Значення застосовуються й змінюються внаслідок інтерпретації знаків, що оточують людину (включаючи мову й інші символи).

4. Взаєморозуміння – результат однозначного сприйняття цих знаків, що сприяє встановленню соціального порядку.

У рамках символічного інтеракціонізму сформувалась так звана етнометодологія Г. Тарфінкеля (1917–1999), основне завдання якої – вивчення методів, з допомогою яких створюється соціальний порядок. В основі норм соціального життя лежать «інтерпретаційні правила», які треба знати. Це головне у вихованні й освіті.

Інші соціологічні теорії будуть розглянуті у відповідних розділах.