Соціальний простір і соціальна структура

магниевый скраб beletage

Соціальний простір складається з народонаселення Землі, становлячи сукупність зв'язків між всіма людьми. У соціальному просторі люди групуються відповідно до соціального статусу. Чим ближче вони за соціальним статусом, тим ближче в соціальному просторі. Люди, близькі за соціальним статусом, можуть жити в різних частинах планети. Наприклад, робітник в Україні й робітник в Австралії. Навпаки, люди, що перебувають близько географічно, можуть бути далекі один від одного соціально. Наприклад, король і його слуга. У геометричному просторі вони перебувають майже завжди поруч, але за соціальним статусом між ними дистанція величезного розміру. Людина може виїхати дуже далеко, змінивши своє положення в геометричному просторі, але тільки від цього його положення в соціальному просторі не змінюється (із цього приводу говорять, що від себе не втечеш). І навпаки, можна залишатися на одному місці, але соціальний стан буде змінюватися. Наприклад, німецький філософ І. Кант нікуди не виїжджав з Кенігсберга, але в міру публікацій його праць його положення в соціальному просторі істотно змінювалося.

«Визначити положення людини або якого-небудь соціального явища в соціальному просторі, – писав П. Сорокін, — означає визначити його (їх) відношення до інших людей і інших соціальних явищ, узятих за такі «точки відліку»33. «Точками відліку» у соціальному просторі можуть бути окремі люди, групи або сукупності громадян. Щоб визначити місце людини в соціальному просторі, необхідно: 1) вказівка ставлення людини до певних груп; 2) ставлення цих груп один до одного всередині популяції; 3) ставлення цієї популяції до інших популяцій, що входять у людство»34. Тобто щоб визначити соціальний стан людини, треба знати її громадянство, національність, ставлення до релігії, професію, місце роботи, ставлення до політичних партій, економічний статус, походження тощо. Інакше кажучи, соціальний стан людини – це сукупність її зв'язків з усіма групами населення й усередині кожної із груп з її членами. Сукупність таких груп становить систему соціальних координат, що дозволяє визначити соціальний стан будь-якого індивіда. Можна перефразувати відому приказку «Скажи мені, хто твій друг...» так: «Скажи мені, до яких соціальних груп ти належиш і які твої функції в межах кожної із цих груп, і я скажу, який твій соціальний стан у суспільстві й хто ти в соціальному плані».

Соціальною структурою називають стійкий зв'язок елементів соціальної системи; сукупність соціальних інститутів, ролей і статусів. Виділяють чотири форми інтеграції елементів системи:

1. Просторове або механічне співіснування: будь-який конгломерат у просторі (люди в метро).

2. З'єднання, обумовлене зовнішнім фактором, причому будь-який елемент замінюємо іншим (група студентів в інституті).

3. Каузальна або функціональна інтеграція, при якій різні елементи впливають один на одного й на систему в цілому, причому виключення одного з елементів і перенесення його в іншу систему спричиняє зміну структури й функцій цілого (сім'я).

4. Логіко-значеннєва інтеграція, при якій зв'язок елементів найсильніший.

За спрямованістю взаємодія може бути одно- або двосторонньою, а сама спрямованість солідарною (прагнення сторін збігаються), антагоністичною (при конфлікті), змішаною (збіг частковий).

При організованій взаємодії залежно від спрямованості можна виділити організовано-антагоністичний тип взаємодії (наприклад, тюремна система); організовано-солідарний (на добровільній основі: наприклад, партія); організовано-змішаний (найпоширеніший: від сім'ї до церкви й держави).

Е. Дюркгейм сформулював таке положення: «Механічна солідарність, що існує на початку одна або майже одна, прогресивно втрачає ґрунт; помалу бере гору органічна солідарність; такий історичний закон»35. Органічна солідарність – на відміну від механічної, – виникає на основі поділу праці, набуваючи все більшого значення в розвитку цивілізації. «Саме поділ праці усе більше й більше виконує роль, яку колись виконувала спільна свідомість; він утримує разом соціальні агрегати вищих типів»36. За механічної солідарності всі індивіди схожі один на одного і становлять один соціальний тип. Такий соціальний агрегат Е. Дюркгейм назвав ордою (відповідний термін в етології – зграя).

Уявлення про наявність двох типів солідарності – механічної і органічної, причому перша більш рання, а друга з'являється пізніше, нагадує уявлення етологів про наявність двох типів об'єднань у тваринному світі – зграї й ієрархічної групи, причому остання характерна для високорозвинених тварин.

Антагоністичний тип взаємодії, заснований на відношенні «панування - підпорядкування», залежно від змісту примусу, можна поділити на:

1) економічний (два його головних елементи – антагоністичні суспільні класи), при якому переважає економічне насильство;

2) тоталітарний (два його головних елементи – начальник і підлеглий), коли переважає політичне насильство;

3) кастовий (головні елементи – касти), при якому переважає професійне насильство. Кастовим називається такий устрій, при якому неможливий перехід з однієї соціальної групи в іншу. Він відомий у природі (у бджіл, термітів) і в суспільстві (хоча кастових суспільств у повному розумінні слова зараз немає, але в Індії кастовість існувала до початку XX ст. і ще не цілком викорінилася). Назва типів взаємодії може бути використана для характеристики типу суспільства й політичного режиму (капіталістичний, тоталітарний, кастовий).

Виділяють три типи взаємодій у довгостроково існуючих організованих групах: 1) сімейний тип: екстенсивна, інтенсивна, солідарна, тривалий зв'язок (наприклад: сім'я, друзі, мати й дитина); 2) договірний тип: обмеженість часу дії, лімітованість умов, обмежена солідарність (наприклад: покупець – продавець, роботодавець – робітник); 3) примусовий тип: антагонізм (наприклад: охоронець – ув'язнений, феодал – кріпак). Поняття «екстенсивність» виражає співвідношення активності індивіда в групі з його загальною сумою активності, тобто кількість часу й сил, що віддаються діяльності в цій групі. Поняття «інтенсивності» виражає залежність життєдіяльності від взаємодій (скажімо, чи засвоює учень кожне слово вчителя чи ні). Чим більша екстенсивність або інтенсивність взаємодій, тим більше пов'язані й залежні життя й поведінка взаємодіючих сторін.

Е. Дюркгейм увів поняття обсягу суспільства і його динамічної щільності. «Динамічна щільність при рівному обсязі суспільства може визначатися кількістю індивідів, які насправді перебувають не тільки в комерційних, але й у моральних відносинах, тобто не тільки обмінюються послугами або конкурують один з одним, але й живуть спільним життям»37. Сучасна проблема некомунікабельності, що є причиною й наслідком зменшення динамічної щільності, можливо, пов'язана зі збільшенням обсягу суспільства. Формальне збільшення кількості зв'язків, викликане ростом чисельності населення, призводить до зміни якості зв'язків, тобто до зменшення динамічної щільності. Це можна назвати співвідношенням обсягу суспільства й динамічної щільності.