Соціальні групи

магниевый скраб beletage

Соціальна група – це сукупність індивідів, які взаємодіють один з одним, усвідомили свою приналежність до цього об'єднання і визнаються його членами з погляду інших. Всі групи можна поділити на великі й малі. Група студентів, що бере участь у роботі семінару, може бути названа малою, а лекційний потік – великою групою. Група, що складається із двох осіб, називається діадою, із трьох – тріадою.

Існують критерії розподілу груп на первинні й вторинні. Первинні групи ґрунтуються на кревних або дружніх зв'язках і називаються так тому, що розвиток суспільства й кожної людини починається саме з таких груп. Вони характеризуються тісними безпосередніми зв'язками й співробітництвом і є фундаментом для формування соціальної природи й ідеалів індивіда. Приклад: сім'я, ігрова група дітей, сусіди. Поступово більшого значення в соціальному житті набувають вторинні групи, засновані на більш формальних зв'язках і сильніше організовані. Але первинні групи не втратили свого значення, і відомо, що під час непередбачуваних подій (стихійне лихо тощо) людина прагне в лоно сім'ї.

Відмінність у характеристиках малої й великої групи змушує серйозно поставитися до слів 3. Фрейда: «З одного боку, любов вступає в протиріччя з інтересами цивілізації, а з іншого боку – цивілізація загрожує любові серйозними обмеженнями»38. Ґрунтуючись на тім, що відносини любові притаманніші жінкам, З. Фрейд робить висновок, що «жінки незабаром стають в опозицію до цивілізації й справляють гальмуючий і стримуючий вплив – ті самі жінки, які спочатку закладали основи цивілізації потребами своєї любові»39. Чому? Тому що «жінки представляють інтереси сім'ї і статевого життя». «Створення цивілізації, – писав З. Фрейд, – було здебільшого справою чоловіків, вона поставила перед ними набагато важчі завдання й змусила перетерпіти сублімацію інстинктів, на яку навряд чи спроможні жінки... У такий спосіб цивілізація відштовхує жінок на задній план, і в них з'являється вороже ставлення до неї»40. «Ми вже усвідомили, – продовжує З. Фрейд, – що однією з основних спроб, розпочатих цивілізацією, є зближення людей у великі об'єднання», тоді як «...сексуальна любов – це взаємини між двома індивідами, у яких третій може тільки заважати або бути зайвим, тоді як цивілізація залежить від відносин між значною кількістю людей»41.

Історично вторинні великі групи будуються переважно за формальними ознаками, серед яких немає любові, внаслідок чого виникає туга за відносинами, більш розповсюдженими. Люди тягнуться до неформальних зв'язків, особливо в кризові періоди існування суспільства.

Перевага формальних моментів у взаємодії з розвитком цивілізації породжує проблему (протиріччя між любовним спілкуванням і формалізацією відносин), аналогічну тій, яка розглянена в попередньому розділі (протиріччя між соціалізацією й самоактуалізацією). Кожна людина розв’язує обидві проблеми сама, і немає загальних рецептів, але наука сприяє більш повному усвідомленню проблеми.

Часом ідеологія використовує споконвічну тягу людей до існування в первинних групах і намагається вторинні групи представити як первинні (характеристики первинної групи підносяться як характеристики вторинної й уводиться, крім того, відповідне звертання до членів вторинної групи – брати й сестри, товариші тощо). Прагнення до неформальних відносин може призводити до помилкової неформальності. Таким є те, що Е. Фромм назвав «втечею від свободи». Люди опиняються в ситуації помилкової єдності, яка часом гірша за формальну. В ідеологічних принципах рівності й братерства й етичних концепцій загальної любові звучить мотив збереження любові у великих групах, перенесення принципів малих груп на великі. До таких належить старозавітна заповідь «Полюбіть ближнього свого», посилена Ісусом Христом: «Полюбіть ворогів ваших!»

Розширення груп приводить, як засвідчив Г. Зіммель, до розвитку індивідуальності й, таким чином, не може оцінюватися лише негативно. Про неминучість розвитку індивідуальної свідомості писав і Е. Дюркгейм. Отже, формалізація йде поряд з індивідуалізацією, але потрібно зважати на те, щоб перше не стало надмірним.

Г. Зіммель робить такий висновок: «Кола соціальних інтересів лежать концентрично навколо нас: чим тісніше вони нас охоплюють, тим мають бути менші»42. Найтісніше людину охоплює сім'я. Одночасно, вважає Г. Зіммель, сім'я психологічно сприяє індивідуалізації, але для цього необхідні й інші, більші групи.

Г. Зіммель пов'язує індивідуалізацію з формальною рівністю, «...форма індивідуальності притаманна кожній людині й визначає її цінність згідно з моментом рідкісності. Отже, створюється формальна рівність; саме стільки, скільки кожний становить щось особливе, він рівний кожному іншому»43.

Відповідно до типів взаємодій групи поділяються на професійні (профспілки), політичні (партії), освітні (студентські групи), культурні (творчі союзи). У кожного типу соціальних груп свої культурні особливості, що відрізняють його від інших. Особливий набір символів, переконань, цінностей, зразків поведінки, що відрізняють один тип соціальних груп від інших, одержав назву субкультури. Вони вивчаються в курсі культурології.

Ознаками групи є членство, тобто відчуття й об'єктивна приналежність до цієї групи, самоідентифікація (ототожнення людини із групою, до якої вона належить), конформізм (прийняття цінностей і норм даної групи), ієрархічність (співпідпорядкованість членів групи). Лідер групи може бути формальним, тобто призначуваним, і неформальним, тобто визнаним без офіційного затвердження. Неформальний лідер може бути інструментальним – лідером за роллю у виконанні деякої роботи, або емоційним – лідером за спілкуванням на рівні почуттів. Він може бути ідейним, тобто лідером, який висловлює ідеї більшості членів групи, або харизматичним, тобто мати риси, найбільш привабливі для інших. Цей поділ лідерів нагадує поділ ставлення до батька й матері. Щодо батька характерніші риси, які є в лідера інструментального, ідейного; щодо матері переважають риси емоційного, харизматичного лідера.

Велика група, сформована для досягнення певних цілей, називається організацією. Організації відрізняються типом формування й способом взаємодії між людьми.

Найпростішим, першим видом організації є харизматична група, об'єднана навколо харизматичного лідера. Наприклад, Христос і його учні. Для такої організації характерна мінливість структури, залежність від лідера, відсутність ієрархії і нестабільність. Можна виділити три стадії формування харизматичної групи: 1) кристалізація; 2) визнання оточуючими; 3) інституціоналізація, скажімо, утворення церкви.

Другий вид організації – добровільна асоціація, яка характеризується тим, що утворена для захисту спільних інтересів її членів, членство в ній добровільне, примусова влада відсутня, і вона не пов'язана з державними органами (наприклад, суспільство філателістів).

Третій вид – організації тоталітарного типу: лікарні, притулки, будинки для людей похилого віку, монастирі, казарми, військові училища, в'язниці – існують більш-менш жорстка дисципліна й примусове підпорядкування.

Четвертий вид організації – бюрократії, що з'являються на певній стадії розвитку суспільства в процесі його раціоналізації, з такими характеристиками: поділ праці, порядок підпорядкованості, наявність центру – офісу, штат співробітників, правила внутрішнього розпорядку замість прямого нагляду, офіційна процедура підготовки посадових осіб, лояльність.

Складність організації оцінюється двома показниками: кількість рівнів влади і кількість посад рядових співробітників. Існує пряма залежність між збільшенням розміру й ускладненням організації. Така залежність не обов'язково викликається об'єктивними причинами. Англійський дослідник С. Паркінсон у 1957 р. сформулював закон, названий його ім'ям, відповідно до якого кількість співробітників має тенденцію автоматично збільшуватися, тому що кожний прагне мати менше роботи й більше підлеглих. Цьому протидіє протилежна тенденція боротьби з бюрократизацією суспільства. Боротися можна шляхом посилення контролю за діяльністю бюрократичного апарату; збільшення числа функцій, виконуваних кожним чиновником; росту їх морального рівня; застосування комп'ютера. До кінця звільнитися від диктатури бюрократа в сучасному суспільстві досить складно. Плата за раціоналізацію, формалізацію, диференціацію й ускладнення суспільства неминуча.

У 1897 р. німецький учений Ф. Теніс (1855–1936) випустив книгу за назвою «Община й суспільство», що стала досить помітною в історії соціології. У ній поданий порівняльний аналіз двох типів спільностей, один з яких тяжіє до традиційної сільськогосподарської громади, а інший – до сучасного індустріального суспільства. Іншими словами, порівнювалися головне суспільне утворення землеробсько-скотарського господарства – село, і головне суспільне утворення промислового господарства – місто. З погляду Ф. Теніса, в общині панують відносини на основі інстинкту й почуттів, у суспільстві – на розумі й формаль¬ній організації. Різниця у ставленні людей у селі й місті добре простежується на прикладі порівняння поведінки продавця й покупця в сільській крамниці й міському супермаркеті. У першому випадку покупка супроводжується розмовою про життя, родичів, справи, і відносини переважають товарисько-неформальні; у другому випадку відносини цілком регулюються офіційною інструкцією й не виходять зазвичай за рамки тієї основної мети, що привела покупця в ма¬газин.

Різниця між поведінкою людей у общині й суспільстві нагадують різницю між відносинами в первинних і вторинних групах, у малих і великих групах, у сім'ї і державі (табл. 6).

 

Таблиця 6

Різниця між відносинами у первинних і вторинних групах

Первинна група        Вторинна група

Мала   Велика

Сім'я   Держава

Неформальні  Формальні

Емоційні         Раціональні

Особисті        Виробничі

Індивідуальні Функціональні

Дружні           Ділові

Безпосередні  Опосередковані

Відсутність спеціалізації       Вузька спеціалізація

Натуральне господарство    Товарне господарство

Взаємодопомога       Особиста вигода

Заснована на звичаях           Заснована на законах

Перевага релігійних цілей    Перевага світських цілей

Як і при поділі лідерів, можна зробити висновок, що общині більше відповідає жіночий тип відносин, а суспільству – чоловічий тип. Окремі види вивчаються в галузевій соціології. Так, існує соціологія поселень (яка поділяється на соціологію села й соціологію міста), соціологія сім'ї, соціологія держави (частина політичної соціології), соціологія виробництва – частина економічної соціології тощо.