Соціальні верстви, класи

магниевый скраб beletage

 

Як все людство може бути розділене на типи, які потім доповнює більш дробова класифікація, так само в межах цього суспільства соціальна стратифікація починається з виділення найбільших суспільних верств. Вони називаються класами. Найбільш розгорнуте визначення класу належить К. Марксові. К. Маркс виходив з наявності в класовому суспільстві двох антагоністичних класів (відповідно до діалектичного закону єдності й боротьби протилежностей Г. Гегеля), і всі основні ознаки, притаманні соціальним групам, приписав двом класам, але з різними ознаками. Ці основні п'ять ознак входять у визначення класу. Отже, клас – це найбільша суспільна верства, виділювана на основі таких ознак: 1) участь в організації виробництва; 2) стосунок до приватної власності; 3) характер праці; 4) участь у розподілі доходу; 5) участь в організації влади.

За сукупністю ознак виділяються два основні класи (табл. 8).

 

Таблиця 8

Ознаки основних антагоністичних класів

Клас

Капіталіст      Робітник

Ознаки

Бере участь в організації виробництва      Не бере участь

Має приватну власність      Не має

Розумова праця         Фізична праця

Багатий          Бідний

Бере участь в організації влади       Не бере участь

Такий поділ на два класи при житті К. Маркса швидше відповідав діалектиці Г. Гегеля, ніж реальному становищу справ, а в XX ст. відповідав реальності ще менше. У XX ст. зміни в системі управління виробництвом (так звана революція менеджерів) призвели до появи прошарку людей, які організовували виробництво, але самі не мали приватної власності. Відбувся поділ на менеджерів і капіталістів. Далі в число експлуатованих потрапляло все більше людей, які займаються розумовою працею (розумові пролетарі), і тому характер праці перестав бути ознакою поділу експлуататорів і експлуатованих. Унаслідок санкціонованого державою перерозподілу доходів (прогресивний податок тощо) і боротьби профспілок за поліпшення становища робітничого класу відмінності між багатими й бідними верствами суспільства не збільшувалися, як припускав К. Маркс, а зменшувалися. З'явився прошарок кваліфікованих робітників (робоча аристократія), рівень доходу якої вищий, ніж в основної маси пролетаріату. Зростала кількість інтелігенції, рівень доходу якої істотно вищий, ніж у низькооплачуваних робітників. У США більшість населення відносило себе до середнього класу (сама назва говорить про його проміжне становище між капіталістами й робітниками). Картина розподілу доходів населення розвинених країн ставала набагато складнішою, ніж здавалося К. Марксові в XIX ст. Нарешті, з п'ятою ознакою все було не так просто, оскільки за участь в управлінні державою боролися не тіль¬ки капіталісти, але й інші зацікавлені групи (проф¬спілки тощо), які представляли інтереси різних верств суспільства.

Сучасну картину соціальної диференціації суспільства не можна вважати чорно-білою. По кожній з обговорюваних ознак можна виділити різні, більш дробові, ніж класи, верстви за економічними, політичними, професійними ознаками. Відповідно, можуть бути побудовані конуси економічної, політичної й професійної стратифікації.