Світова система й процеси глобалізації

магниевый скраб beletage

 

Теорія світової системи запропонована американським соціологом І. Валлерштайном у 1967 р. Її основна ідея полягає в тім, що тенденція глобалізації приводить до об'єднання світу в єдину систему. І. Валлерштайн показує відмінність між світовими імперіями й світовими економічними системами. Перші включали кілька територій, об'єднаних військовою й політичною владою. Приклад: Римська імперія й колоніальні імперії капіталістичних країн в XIX-XX ст. У світової економічної системи немає центральної політичної влади. Такою світовою економічною системою І. Валлерштайн уважає сучасний капіталізм. Відсутність єдиної політичної влади сприяє її розвитку, оскільки транснаціональні корпорації перебувають поза контролем урядів окремих держав, що дає їм можливість вільно перекидати кошти через державні кордони й обходити політичні заборони. Світова економічна система, згідно з І. Валлерштайном, включає центральні держави й периферійні й напівпериферійні регіони, які, по суті, управляються ними. Нині у світовій економічній системі домінують США, країни Європейського співтовариства (з них особливо виділяється Німеччина) і Японія. Після закінчення «холодної війни» світ став однополюсним, точніше, залишилися розрізнені точки опору однополюсному імперіалізму, які досить сильні, щоб не підкоритися Заходу, але недостатньо сильні, щоб прийти на допомогу іншим. Це насамперед Китай.

Ріст розмаїтості при нормальному функціонуванні суспільства повинен бути охоплений єдністю. Тому тенденція глобалізації цілком природна. І треба поспішати зайняти своє місце за єдиним столом. Як пише американський соціолог Н. Бірнбаум, «виникнення світового ринку й світової структури управління як результату світового співтовариства більше не належить до містики. Про це можна говорити з повною визначеністю»104. У наявності «світової закуліси», тобто організацій, що діють таємно й претендують на світове панування, немає нічого дивного. Ще К. Маркс майже півтора століття назад створив Інтернаціонал як міжнародний союз робітників. Хіба не праобраз єдиної держави? Якщо в Норвегії існують три частини політичної влади – уряд, корпорації й профспілки, які спільно кулуарно приймають рішення, – то чому цього не може бути в масштабі планети? Це служить виправданням розмов про «світову закулісу» і «світовий уряд». Існують організації, з якими пов'язують такі назви: «Рада з міжнародної політики», «Більдерберійський клуб», «Тристороння комісія», що включають найвпливовіших представників промислових, фінансових, правлячих сфер Заходу. Вони прагнуть тримати у своїх руках всю глобальну політику. Це перехід економічного імперіалізму в політичний, що доповнюється культурним. «Світова закуліса», представлена могутніми промисловими, фінансовими й політичними колами, готовить майбутній світовий порядок. Її завдання спростилося після того, як світ став однополюсним, і сама її діяльність стала помітнішою.

Вивчення «світової закуліси» чекає своїх дослідників. «Якщо нам один раз удасться виділити прошарок, що цікавить нас, то можна буде вивчити його діяльність у внутрішній економіці, з'ясувати механізм, з допомогою якого він втягує інші групи еліти в імперіалістичні підприємства, а також ідеологічні ресурси, що дозволяють створити – реально або «simulacrum-консенсус».105 Економічним ресурсом «світової закуліси» виступають ТНК, а ідеологічним – уявлення про глобалізацію світу й загальнолюдські цінності. Пропаганда загальнолюдських цінностей може бути способом підпорядкування інтересів одних держав інтересам інших, що й бачимо на практиці.

Можна виділити сім тенденцій соціального розвитку на глобальному рівні. Це будуть пов'язані одні з одними тенденції раціоналізації; технізації, що доходить до індустріалізації; поділу праці; індивідуалізації; суспільної диференціації; ускладнення суспільства; росту соціальної пов'язаності аж до глобалізації. Тенденції ускладнення суспільства й глобалізації перебувають у діалектичній єдності з тенденцією суспільної диференціації, оскільки ускладнення й поділ функцій у суспільстві водночас приводить до росту пов'язаності складових частин соціуму. У такій же єдності перебувають поділ праці й ріст органічної солідарності. Окремим випадком суспільної диференціації буде закон П. О. Сорокіна про природні сили стратифікації. Наслідком тенденції технізації, або росту продуктивних сил суспільства, буде закон К. Маркса про відповідність продуктивних сил виробничим відносинам.

Кожний із соціологів виставляв на перший план якусь одну з тенденцій: М. Вебер – раціоналізацію, О. Конт – технізацію, Е. Дюркгейм – поділ праці, Г. Спенсер – ускладнення суспільства, К. Маркс – суспільну диференціацію, А. Токвіль – індивідуалізацію. Глобалізація – дітище XX ст.

Наявність цих тенденцій свідчить про еволюцію суспільства, що протікає нерівномірно, ускладнюючись діалектичними стрибками – революціями, і періодами вповільнення розвитку, або застою. Можуть бути й зрозумілі рухи в окремих регіонах, називані інволюціями, які здатні призвести до розкладання й загибелі даного сегмента суспільства. В XX ст. В Україні мала місце й еволюція, і революції, і застій, і інволюція.

Тенденція глобалізації сучасного життя проявляється в різних сферах дійсності.

1. Політичній – поступове перетворення держав у єдину світову політичну систему шляхом створення глобальних політичних органів, які служать взаємоузгодженню політичних рішень представниками різних країн. Приклад – ООН, створена країнами-переможцями в Другій світовій війні – СРСР, США, Великобританією й Францією, – після її закінчення. Попередницею ООН в 20-30-і роки була Ліга Націй. Крім ООН існують інші всесвітні організації, що координують політику держав у різних сферах життя, наприклад, ЮНЕСКО – всесвітня організація, що розв'язує на глобальному рівні проблеми розвитку й збереження культури, Всесвітня продовольча організація, Всесвітній банк реконструкції й розвитку, Всесвітня організація охорони здоров'я.

2. Економічній – поява транснаціональних корпорацій, які охоплюють, немов щупальцями, всю земну кулю («Соні», «Філіпс», «Самсунг» тощо). Ви купуєте кольоровий телевізор «Соні», але виявляється, що виготовлений він, припустимо, в Угорщині. З'являються й глобальні фінансові організації на зразок МВФ.

3. Інформаційній – поява глобальних систем передачі інформації (таких як Інтернет), що створює навколо Землі інформаційні пояси й служить підтвердженням концепції ноо¬сфери.

4. Транспортній – поява нових транспортних засобів (літак, а в недалекому майбутньому й космічних), що дозволяють швидко добратися до будь-якого місця земної кулі.

5. Екологічній – виявлення обмеженості земних ресурсів і загострення боротьби за них, збільшення впливу на природу в цілому й негативні екологічні наслідки такого впливу.

6. Демографічній – різке збільшення загальної чисельності населення планети, що перевищила в 1999 р. 6 млрд, і зростаючі диспропорції розподілу населення по поверхні Землі, що збільшили тиск людини на біосферу й загострили загальну ситуацію на земній кулі.

7. Військовій – створення засобів масового знищення (атомна зброя), які здатні багаторазово знищити не тільки людство, але майже все живе на планеті.

8. Культурній – універсальна наука й глобальна масова культура.

Тенденція глобалізації тісно пов'язана з іншими соціальними тенденціями: з тенденцією раціоналізації, оскільки світ у цілому змінюється за загальними раціональними правилами; тенденцією інтегративної розмаїтості, оскільки світ стає усе більш інтегрованим, хоча з ростом розмаїтості все не так просто й сама уніфікація світу стала однією із причин кризи сучасної цивілізації.

Про глобальні проблеми заговорили в повний голос у XX ст., і вони пройшли три етапи: 1) класичний колоніалізм XIX – початку XX ст., що призвів до поневолення розвиненими країнами Європи більшої частини інших народів; 2) боротьба за переділ колоній на початку XX ст.; 3) катастрофа колоніалізму й створення двополюсного світу після закінчення Другої світової війни, одним з полюсів якого був західний світ на чолі зі США, а іншим – соціалістичний табір на чолі зі СРСР.

Після розпаду СРСР світ раптово став однополюсним зі зростаючими точками впливу: Китай, Японія, Індія, Латинська Америка, ісламський світ.

З глобалізацією наукових законів проблем не виникає. А от із глобалізацією етичних норм справа набагато складніша. Етичні норми формувалися в межах малих груп, а щодо інших груп було дозволено все – війна, вбивство, захоплення й навернення до рабства супротивників. Тенденція глобалізації актуалізує конфлікт усередині- і міжгрупових етичних норм. Виникає спокуса об'єднати світ шляхом його завоювання, використовуючи міжгрупові форми поведінки. Це викликає протидію, як бачимо сьогодні в Іраку.

І. Кант стверджував, що вічний мир наступить тільки тоді, коли з'явиться всесвітній уряд. У цьому є логіка – з ким воювати, якщо на Землі одна держава? Але скільки сторіч буде потрібно для об'єднання світу в єдину політичну систему, соціологи сказати не можуть. В історії мали місце три глобальних проекти: Британська імперія, радянський комуністичний і сучасний американський. Два попередніх закінчилися невдачею.

Сучасні держави вже не можуть бути повністю суверенними, хіба що США, які претендують на світове панування. Про такі претензії говорить той факт, що США включають у сферу своїх національних інтересів, по суті, увесь світ і здійснюють агресію в будь-якій точці земної кулі. Чи можна сказати, що американський проект оволодіння світом за «індіанським варіантом» знищення супротивників успішно перетворюється в життя? Невдала спроба Британської імперії завоювати Афганістан після скорення Індії свідчить, що робити тут які-небудь висновки передчасно.

Тенденція глобалізації приховує у собі різні можливості. «Ліве» бачення тенденції глобалізації пропонує книга Майкла Хардта й Антоніо Негрі «Імперія» (2000 р.), яка виходить із непохитності даної тенденції й розглядає перспективи рішення соціальних проблем усередині світу, що об’єднується. Не можна не зважати і на численних антиглобалістів.