Економічна соціологія

магниевый скраб beletage

 

Предметом економічної соціології є розгляд зв'язків і відмінностей між економікою й іншими сферами соціального життя – політикою, наукою тощо. У попередній темі йшлося про співвідношення політики й економіки. Додамо до цього наступне. Зазначаючи про відмінності сутності економіки й сутності політики, М. Вебер указував, що господарство співвідноситься із задоволенням потреб, тоді як політика характеризується пануванням. У різних типах суспільства співвідношення між політикою і економікою різне. У західних суспільно-економічних формаціях панував, за К. Марксом, античний, феодальний і капіталістичний спосіб виробництва, економіка була більш незалежною від політики, ніж у східних суспільствах, де панував спосіб виробництва, названий К. Марксом азіатським. Це стосувалося й СРСР.

Основне значення для розвитку економічної соціології мала англійська політична економія, а потім створений на її основі марксизм. Якщо А. Сміт і інші політекономи вважали, що ринкові економічні механізми здатні розв’язати всі основні соціальні проблеми, то К. Маркс, навпаки, вважав, що ці проблеми будуть тільки загострюватися в капіталістичному суспільстві, аж до пролетарської революції, унаслідок якої соціальна нерівність буде переборена. К. Маркс підняв пролетаріат на таку висоту, на якій ні він, ні жоден з інших пригноблених класів ніколи не був, оскільки не володів необхідним для цього рівнем культури. Сучасні К. Марксу соціологи виявили слабкі місця в його концепції. Так, В. Парето, всупереч твердженню К. Маркса про прийдешнє зубожіння пролетаріату, і, навпаки, подолання економічної нерівності в комуністичному суспільстві, установив, що у всіх суспільствах зберігається більш-менш постійна нерівність доходів. М. Вебер, усупереч твердженню К. Маркса про первинність економіки порівняно з мораллю, обґрунтував вплив протестантської етики на становлення капіталізму й дійшов висновку, що бюрократизація державного апарата тільки підсилиться від введення суспільної власності на засоби виробництва. Проте вчення К. Маркса значною мірою вплинуло на політичну боротьбу й призвело до революцій, які були названі марксистськими, і встановленню марксистських режимів у різних країнах земної кулі.

Економічна соціологія пояснює також, як виникають у суспільстві нові форми господарювання. Цьому присвячена праця М. Вебера «Протестантська етика й дух капіталізму», де становлення капіталістичного ладу співвідноситься з виникненням протестантської релігійної етики. Виниклий капіталізм функціонує за принципом раціоналізму. Він пов'язаний з розвитком техніки, а в XX ст. і з розвитком науки, тому й неможливо побудувати капіталізм у якій-небудь країні, не розвиваючи високі технології й науку. Релігія дала імпульс для становлення капіталізму, але ще більше значення для його розвитку мають наука й техніка.