Документи як джерело соціологічної інформації

магниевый скраб beletage

Аналіз документів – найбільш економічний метод дослідження. Він дозволяє оперативно одержати об'єктивні дані про досліджувану систему. Щоправда, така інформація не завжди буває достовірною й має потребу в перевірці з допомогою спостереження й опитувань. Вона також не містить інформації про суб'єктивні фактори, що підлягають дослідженню. Тому цей метод використовується поряд зі спостереженням і опитуванням.

Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, зафіксовану в друкованому й рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці. За способом фіксування інформації вона й класифікується в такий спосіб. З погляду цільового призначення виділяються матеріали, які вибрані й складені за бажанням самих дослідників – вони називаються цільовими, і нецільовими, тобто будь-які наявні документи, що існують незалежно від дослідника. За ступенем персоніфікації документи поділяються на особові й безособові. До особових належать картка індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети, бланки), характеристики, листи, щоденники, заяви, мемуари. Безособові документи – це архіви, дані преси, протоколи зборів тощо. Залежно від статусу виділяють офіційні й неофіційні документи. До першого належать урядові матеріали, дані державної статистики (перепис населення тощо), архіви й поточні документи різних організацій. Неофіційні документи – це особисті матеріали, а також складені приватними громадянами безособові документи (статистичні дослідження тощо). Нарешті, за джерелом інформації документи поділяються на первинні, що складаються на основі прямого спостереження або опитування, і вторинні – це обробка, узагальнення або опис, зроблені на основі первинних джерел.

Аналіз тексту без використання процедур виміру називається якісним. Оскільки він застосовується давно, його називають традиційним методом. В останні кілька десятиліть поширення набув метод квантифікації матеріалу – контент-аналізу (його розробили американські соціологи X. Лассуелл і Б. Берельсон). Контент-аналіз вивчає інформацію кількісно. При цьому розрізняють два типи одиниць: значеннєві, або якісні, одиниці аналізу й одиниці рахунку, або кількісні одиниці. Значеннєвою одиницею може бути символ або поняття, тема або ідея. Висновки роблять на основі частоти вживання понять, імен, установ, фактів, творів, документів, кількості посилань на ту або іншу концепцію, обсягу матеріалу, присвяченого цій темі тощо. Розрізняють частоту й тривалість (у часі) згадувань. Одиниці рахунку можуть збігатися чи ні з одиницями аналізу. У першому випадку кваліфікація зводиться до визначення частот згадування виділеної значеннєвої одиниці стосовно інших категорій. У другому випадку одиницею рахунку обирають площу текстів, тривалість трансляції тощо.

Тексти кодуються на спеціальний бланк і потім піддаються статистичній обробці. Надійність інформації, одержуваної контент-аналізом, забезпечується контролем на обґрунтованість з допомогою опитувань або спостережень. Стійкість результатів визначається повторним кодуванням. Можна використати для підвищення вірогідності одержуваних результатів стабільну одиницю аналізу й різні одиниці рахунку (за частотами значеннєвих одиниць і за фізичною довжиною водночас).