Спостереження й експеримент в емпіричних дослідженнях

магниевый скраб beletage

 

Під спостереженням у соціологічних дослідженнях трактується метод збору первинних емпіричних даних, що полягає в навмисному, цілеспрямованому, систематичному, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів. Цей метод дозволяє фіксувати події в момент їхнього здійснення, тоді як інші методи ґрунтуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів. Наукове спостереження, на відміну від повсякденного, підпорядковане чіткій дослідницькій меті, планується за заздалегідь обміркованою процедурою, всі дані фіксуються за певною системою, а отримана інформація піддається контролю на обґрунтованість і стійкість.

Залежно від загального завдання можна класифікувати спостереження: за демографічними і соціальними ознаками (стать, вік, родинний стан, освіта, дохід тощо); за змістом діяльності (характер праці, сфера дозвілля тощо); за статусом у колективі (керівник, колега, підлеглий); за офіційними функціями у спільній діяльності (обов'язки, права, реальні можливості їх здійснення) і неофіційними відносинами (дружні зв'язки, неформальне лідерство, авторитет).

За умовами організації спостереження поділяються на польові (у природних умовах) і лабораторні. За ступенем формалізованості виділяють неконтрольовані (або нестандартні, безструктурні) спостереження й контрольовані, тобто реєстровані події за детально розробленою процедурою. Уперше метод контрольованого спостереження використав американський психолог Р. Бейлз (1950 р.). При цьому всі значущі ознаки поведінки членів групи класифікуються. Процедура формалізованого спостереження виконується в умовах лабораторного експерименту. Випробувана група одержує завдання й автономно виконує його, а спостерігачі стежать за роботою збоку – крізь стіну, прозору для них і непрозору для спостережуваних.

Залежно від становища спостерігача розрізняють співучасне (або включене) спостереження, коли дослідник імітує входження в соціальне середовище, і просте, невключене спостереження, коли він реєструє події збоку. Важливою перевагою методу спостереження є те, що дослідник не залежить від об'єкта дослідження, від його бажань або вміння відповідати на питання. Спостереження – переважно об'єктивний метод дослідження. Однак чим тісніше спостерігач пов'язаний з об'єктом спостереження, тим сильніше емоційне забарвлення його сприйняття й тим, отже, сильніше елемент суб'єктивізму. У свою чергу, сам спостерігач впливає на об'єкт спостереження, що поводиться часом інакше, ніж у випадку, коли він не знає про спостереження за ним. Обурюючий вплив спостерігача може приводити до цікавих з погляду пізнання результатів, оскільки виявляє залежність досліджуваного об'єкта від впливу на нього. Для того щоб зменшити вплив і зробити результати об'єктивнішими, часом створюють у випробуваних неправильне уявлення про мету спостереження.

При співучасному спостереженні єдиний спосіб усунути вплив дослідника – його повне входження в досліджуване середовище (цей метод увів Вільям Уайт в 1936-1939 рр.). У цьому випадку спостережуваний не підозрює, що за ним спостерігають, і поводиться природно. Але при цьому сам соціолог може так «увійти» у контекст спостереження, що втратить здатність об'єктивного сприйняття інформації.

Обмежує застосування спостереження складність, а часом і неможливість проведення повторного спостереження, що є звичайною й необхідною процедурою наукового дослідження. Проблеми можна уникнути, якщо замінити спостереження експериментом, що проводиться в контрольованих умовах.

Експеримент поділяється на натурний і розумовий. Натурний експеримент припускає втручання експериментатора в природний перебіг подій. Він може бути контрольованим і неконтрольованим. При контрольованому експерименті виробляється ретельне вирівнювання всіх умов, які можуть спотворити вплив експериментального фактора. Але тут є обмеження, пов'язані з етичними й іншими міркуваннями.

При розумовому експерименті замість маніпулювання реальними об'єктами оперують інформацією про події, що здійснились.