Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин

XX ст. було часом великих наукових відкриттів: атомна енергія, освоєння космічного простору, науково-технічний прогрес. Разом з тим це було століття величезних соціальних потрясінь, революцій, двох світових війн, глобальних проблем протистояння наддержав. З розпадом СРСР до початку XXI ст. виник однополярний світ. Його єдиним реальним владним полюсом є Захід в особі США і їхніх союзників по НАТО. На стратегічному рівні однополярний світ спирається на економічну й військову силу США. Однополярність сучасного світу підтверджується й на ідеологічному рівні. До кінця XX ст., тобто до розвалу СРСР, у міжнародних відносинах існували два полюси –капіталістичний Захід і соціалістичний Схід. Силовий і ідеологічний потенціал цих полюсів був у цілому однаковий. Вибудувана ними система противаг і протистоянь стримувала можливий глобальний конфлікт із невизначеними результатами. Нині такої рівноваги в міжнародній політиці більше не існує.

Поява однополюсного світу є доконаним фактом, об'єктивною реальністю в міжнародних відносинах. Однополярний світ виник унаслідок процесу подолання різних історичних альтернатив, які на різних етапах виступали або як традиційне суспільство, або як націоналістичні режими, або як соціалістична система. Існування однополярного світу є основною тенденцією сучасних міжнародних відносин.

Таке становище документально закріплене в доповіді президента США Б. Клінтона в 1997 році «Стратегічні перспективи США в XXI столітті». У ньому вказується, що США впоралися з усіма формальними супротивниками, з усіма симетричними загрозами й викликами. «Новий світовий порядок» установився фактично. Всі формальні перешкоди його глобалізації зняті. Разом з тим можливі асиметричні загрози, виклики «новому світовому порядку».

Такою асиметричною відповіддю є процес формування багатополюсного, багатополярного світу. Ця тенденція у світовій політиці поступово набирає силу і є другою за значенням для сучасних міжнародних відносин. Інтеграційні процеси йдуть у Європі, Азії. Головне значення концепції багатополярності – це заперечення сформованої однополярності, визнання її негативним цивілізаційним явищем. Однополярному світу за цією концепцією може протистояти не яка-небудь наддержава, але стратегічний блок досить різнорідних у політичному, культурному, національному відносинах геополітичних утворень.

Третьою тенденцією розвитку світової політики є наростання глобальних проблем, рішення яких можливе тільки спільними зусиллями всього світового співтовариства. Всі глобальні проблеми можна умовно розділити на кілька основних груп: політичні, економічні, екологічні й соціальні.

Світова політика завжди проводилася «з позиції сили», мораль залишалася на другому плані. У сучасний перехідний період свого розвитку світ залишається вкрай нестабільним, тому роль військової сили як основного аргументу в міжнародній політиці знову зростає. Міжнародна мораль і міжнародне право можуть реалізовуватися поки тільки в контексті балансу сил. Значна частина політологів уважає, що світова політика в найближчому майбутньому буде перебувати в стані стійкої нестабільності, розбалансованості й безладдя.

У світі йде швидке нагромадження й удосконалення зброї масового знищення – ядерної, термоядерної, хімічної, біологічної, бактеріологічної тощо. Характер цих видів зброї майже не залишає шансів, у випадку його застосування у військових цілях, жодній державі перемогти або залишитися осторонь від світових конфліктів. Фактично зазначені види озброєння є потужними факторами стримування для держав, які б побажали застосувати силу в міжнародних відносинах.

у 70-і – 90-і роки XX ст. Схід і Захід реалізували принципові домовленості про значне обопільне скорочення ядерних та інших видів зброї масового знищення. Разом з тим іде активне озброєння країн Південно-Східної Азії, Африки, арабських країн. Власні проблеми, пов'язані з демографічними, економічними, екологічними, соціальним кризами, ці країни намагаються розв’язати військовим шляхом. Все це перетворює зазначені регіони в зону перманентної кризи.

У сучасному світі на передній план міжнародних відносин висувається тероризм. Міжнародний тероризм під різними гаслами атакує цивілізований світ на всіх континентах Землі. Викликана ним дуга нестабільності проходить від Південно-Східної Азії до Європи.

Основною екологічною проблемою сучасності є завдання збереження навколишнього середовища. Внаслідок науково-технічної революції прагнення людей розвивати екологічно шкідливі виробництва в ім'я підвищення власного добробуту й одержання надприбутків до кінця XX ст. воднева, повітряна, ґрунтова сфери нашої планети дуже забруднені. На сьогодні у світі гостро відчувається нестача чистої прісної води, порушений озоновий шар Землі, виведені із сільськогосподарського обороту мільйони гектарів раніше родючих земель, відбувається потепління клімату, що викликає парниковий ефект. У цілому вчені-екологи багатьох країн прийшли до однозначного висновку. Якщо хижацьке ставлення до природи не буде зупинено, може наступити екологічна катастрофа, що поставить на межу виживання все людство.

До глобальних проблем світового співтовариства належать проблеми зростання промислового виробництва, економіки в цілому. Природні ресурси нашої планети обмежені. Уже зараз більшість населення Землі зазнає труднощів зі споживанням продуктів харчування, сировинних ресурсів, енергії тощо. Населення країн Азії, особливо Китаю й Індії, росте швидкими темпами, а населення Африки подвоюється кожні п'ятдесят років.

Екологічний і ресурсний потенціал Землі дозволить існувати у режимі «суспільства споживання» західного зразка тільки одному мільярду осіб.

Так званий «золотий мільярд» живе в 26 розвинених капіталістичних країнах. Це 15% всіх держав світу з населенням в 25% від чисельності всього людства. Ці країни споживають 75% від всієї виробленої на Землі енергії, 80% палива, що добувається, 85% продукції деревообробки й 72% виробництва сталі. Щонайменше наївно було б вважати, що при такому розподілі світових багатств удасться в майбутньому уникнути міжнародних конфліктів. Тип цивілізації, побудований на егоїстичному споживанні одних за рахунок інших, вичерпав себе й може триматися тільки на силі.

Міжнародна конференція в Бразилії, що розглядала проблеми сучасного світовлаштування, дійшла висновку, що тип цивілізації, який існує на Заході, не вдасться повторити більше нікому через обмеженість природних ресурсів Землі. Це означає, що проблеми XXI ст. будуть багато в чому зумовлені протиріччями між «золотим мільярдом» і населенням Землі, що не ввійшло у нього.

До речі, заключну декларацію конференції «Справедливість міждержавних відносин» підписали майже всі країни, крім США.

Отже, у сучасних міжнародних відносинах підсилюється тенденція поділу світу на два полюси: полюс миру, добробуту й демократії й полюс нестабільності, війни й тиранії. На думку західного політолога І. Валлерстейна, у країн, що розвиваються, є два вибори. Перший – повне заперечення Заходу. Другий – заперечення гегемонії Заходу й державотворення. Останнім часом, на думку деяких політологів, з'явився й третій вибір – фундаменталістський режим на чолі мілітаризованої держави.

Наступною тенденцією є демократизація міжнародних відносин і внутрішньополітичних процесів. В умовах демократизації політичних режимів багатьох країн порушення державою особистої свободи громадян, їх прав майже неможливо сховати. Міжнародна громадськість, засоби масової інформації беруть усе більш активну участь у формуванні міжнародних відносин на засадах демократії.

 

Питання 105.