Вебер Макс (1864-1920)

 

Німецький філософ, історик і соціолог, який зробив серйозний внесок у розвиток методології суспільних наук.

Творча діяльність М. Вебера багатогранна: дослідження питань економічного життя, соціології культури, релігії, мистецтва, історії. У полі його зору – і проблеми функціонування політичних і державних інститутів. Політика як наука завдяки М. Веберу набуває теоретико-методологічного осмислення. Підходи й моделі дослідження політичних процесів і донині продовжують залишатися актуальними.

М. Вебер розвиває свої політичні ідеї в тритомній праці, присвяченій соціології релігії, у книзі «Економіка й суспільство», у політичних листах, лекціях й ін. Для М. Вебера «політика» означає прагнення до участі у владі або до справляння впливу на розподіл влади, відбувається це усередині держави або між групами людей. Влада пронизує всі сфери суспільного життя. Існує влада, заснована на економічній силі, і влада, що базується на легітимному насильстві. Другий тип влади М. Вебер називав «пануванням», що є центральним поняттям веберівської соціології політичних відносин.

Цінним внеском є те, що М. Вебер проводить аналіз існуючих залежностей між владою, вираженої поняттям панування і її легітимністю, правочинністю. М. Вебер виділяє три «ідеальних типи» панування: а) традиційне; б) харизматичне; в) легальне.

М. Вебер досліджує феномен бюрократії. Бюрократичний апарат є необхідною умовою панування й підпорядкування. При легальному типі влади управлінські функції ускладнюються, бюрократія здійснює панування.

М. Вебер одним з перших дослідників звертає увагу на партію як на соціальний механізм, де доктрина й організаційна структура служать досягненням певних політичних цілей.

Дослідники наукової спадщини М. Вебера, по-різному інтерпретуючи ті або інші соціологічні й політичні ідеї, сходяться на думці, що непродуктивних ідей у М. Вебера не було і його внесок у розвиток суспільствознавства є значним.