Віко Джамбаттіста (1668-1744) : Політологія у питаннях і відповідях : B-ko.com : Книги для студентів

Віко Джамбаттіста (1668-1744)

 

Італійський філософ. З 1699 р. професор риторики університету в Неаполі. З 1734 р. – придворний історіограф. Головна праця «Основи нової науки про загальну природу націй». Одним з перших у Новий час висунув ідею об'єктивної закономірності історичного процесу, що протікає за законами історичного круговороту, коли кожна нація у своєму розвитку проходить цикл, що складається із трьох основних епох: божественної, героїчної й людської. У свою чергу, кожен цикл закінчується загальною кризою й розпадом цієї форми суспільства. Зміна ж епох здійснюється унаслідок суспільних переворотів, де рушійною силою є боротьба між протилежними суспільними силами: батьками сімейств і членами сімей (божественна епоха), аристократією й плебсом (героїчна). Із цієї боротьби виникає й політична держава (на межі божественної епохи) як засіб примирення соціальних антагонізмів. Політична організація людського суспільства першої епохи – теократія, де вся повнота влади належить жрецтву. Пануючою формою суспільної свідомості тут виступає міфологія. Божественній епосі передує бездержавний період природного життя сімей. При переході до героїчної епохи змінюється зміст власне політичного – держава тут має форму аристократичної республіки, що спирається на панування релігії. Сучасну епоху Дж. Віко називав людською, політичною організацією, яку вважав демократичною республікою (іноді конституційною монархією), а пріоритетною формою мислення – філософію. Основна ознака цієї епохи – загальне поширення правових відносин, коли агентами права виступають всі члени суспільства (у божественну – одиниці, у героїчну – прошарок аристократії). Хоча закони (у тому числі й політичні) прокладають собі шлях через суспільну діяльність людей, однак, в остаточному підсумку все-таки мають надсуспільний провіденціальний характер.