Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770--1831)

 

Представник німецької класичної філософії, якому належить особливе місце в розвитку політичної й правової думки.

Політичні проблеми ставилися й розв’язувалися Г. Гегелем протягом всієї його плідної й напруженої теоретичної діяльності. Г. Гегелю належить один зі значних творів політичної й соціальної думки – «Філософія права» (1821 р.). Предметом гегелівської філософії права є право, розглянуте з погляду ідей розуму, що лежать у його основі.

Г. Гегелем був зроблений великий крок у розробці питання про взаємозв'язок і співвідношення громадянського суспільства й політичної держави.

Г. Гегель здійснює аналіз форм державного устрою й тієї класифікації, що була запропонована його попередниками. Кілька ідей, у тому числі й ті, які розробив Ш. Монтеск'є, він доводить до свого логічного кінця.

Для Г. Гегеля зовсім байдуже, яка форма – монархічна, аристократична або демократична – вважається кращою. Для нього це питання є зовсім дозвільним, він – предмет дослідження в історичному аспекті. Для всіх цих форм нерозчленованість суспільної структури служила об'єднуючим початком. Тому форма правління одна у своїй субстанціональній єдності, різні лише кількісні характеристики (влада одного, меншості, більшості). Нерозчленованість суспільства на будь-якій стадії історичного розвитку приховує у собі велику небезпеку. Така форма державного ладу може в будь-яку хвилину безпосередньо перетворитися на стан найжорстокішої тиранії або анархії (прикладом є римська історія) і виявитися знищеною.