Гоббс Томас (1588-1679)

магниевый скраб beletage

 

Політичний мислитель епохи Англійської революції XVII ст. Томас Гоббс продовжив макіавеллівську лінію на відрив концепції суспільства й держави від теологічного контексту. Відмова від теоцентричного пояснення походження й сутності держави на користь раціоналістичного пояснення цього феномена ґрунтовно розроблена Т. Гоббсом у його працях «Про громадянина» (1642 р.) і «Левіафан» (1651 р.).

Природний, догромадянський стан людей породжує відому формулу «Людина людині – вовк», звідси фатальна неминучість у суспільстві «війни всіх проти всіх». З допомогою розуму, а також інстинкту самозбереження й страху смерті людина дійде висновку про те, що потрібно вийти зі стану «війни всіх проти всіх», необхідно створити «загальну владу», яка забезпечила б мир і гарантувала людині життя й безпеку. Стан війни замінюється іншими правилами розуму, суть яких виражена в наступному: «Не роби іншому того, чого ти не бажав би, щоб було зроблено щодо тебе».

Вчення про державу Т. Гоббс розвиває з допомогою концепції договірного походження політичної влади. Держава виникає на основі договору. Це сворідний консенсус, згода, стан волі підвладних, готових визнати політичну владу. Поняття договору в поясненні природи держави й політичного життя в цілому є в теорії Т. Гоббса центральним і має концептуальне значення. Т. Гоббс залишався прихильником сильної централізованої влади. Його етатистські устремління не передбачали можливості мати власність у руках окремих громадян без дозволу держави. Феодальна реставрація, що наступила після правління О. Кромвеля, заборонила в Англії твори соціального філософа з його духом буржуазної правосвідомості. Однак ім'я Т. Гоббса не стало лише приналежністю історії політичної думки, його праці активно використовуються й у наш час.