Гумбольдт Вільгельм (1767-1835)

 

Німецький просвітник. Основна політична праця – «Ідеї до досвіду встановлення кордонів діяльності держави» (1792 р.), у якій В. Гумбольдт показує себе жорстким прихильником «мінімальної держави» – типової концепції європейського ранньобуржуазного лібералізму. Ця праця при житті автора повністю так і не була виданай.

Для В. Гумбольдта мета людини – повний, необмежений розвиток її потенціалу, що проявляється у різних сферах: господарському успіху і суспільній кар'єрі, моральному й фізичному здоров'ї, способі життя, особистому щасті тощо. Державне втручання в приватне життя має звестися до мінімуму. Метою державного управління й сенсом його діяльності повинне стати «забезпечення безпеки як від зовнішніх ворогів, так і від внутрішніх розбратів».

Скорочення політичного буття тією самою мірою приводить до зростання свободи, до розширення громадянського суспільства. Втручання державних інститутів у приватне життя спричиняє, на думку В. Гумбольдта, перекручення сутнісних начал людини. Ця основна теза аргументується в такий спосіб:

1. Державне втручання може принести лише одноманітність, позбавлену протиріч і здатну перетворити людей у машини.

2. Другим шкідливим наслідком надто великої турботи держави про громадян є «ослаблення сили нації».

3. Те, що нав'язується людині ззовні, державою, для неї стає чужим і механічним.

4. Четверта шкода швидше пов'язана із другою. Відсутність самостійності призводить до невиправданого збільшення сваволі державних службовців, породжує бюрократію.

5. Людина відчуває не тільки найвищі сплески сил й енергії, але й протилежні почуття, які держава не має права віднімати в людини.

Дослідження цілей і кордонів діяльності держави, як уважає німецький учений, є надзвичайно важливою справою, більше того, важливішою, ніж будь-яка інша політична проблема.