Конт Огюст (1798-1857)

 

Французький філософ і соціолог, основоположник методологічної школи позитивізму.

Основні твори: «Курс позитивної філософії» (1830-1842 рр.), «Система позитивної політики, або Трактат про соціологію, що встановлює релігію Людства» (1851-1854 рр.). У своїх працях О. Конт виступив проти метафізичних поглядів епохи Просвітництва, прагнув виробити раціональний підхід до вивчення суспільства, в основі якого було спостереження й експеримент. О. Контом був уведений в науковий обіг термін соціологія. Він розглядав соціологію як «соціальну фізику», яку, у свою чергу, поділяв на «соціальну статику» й «соціальну динаміку». Соціальна статика розкриває взаємини між соціальними інститутами. Соціальна динаміка досліджує природні зміни, що відбуваються внаслідок розпаду або перебудови соціальних структур.

О. Конт претендував на відкриття «теоретичного закону подвійної еволюції» (соціальної й інтелектуальної) і включає в себе три стадії. Закон трьох стадій був сформульований у такий спосіб: «...всі наші думки необхідно проходять три стани, що змінюють один одного: спочатку теологічний стан, де відкрите панує спонтанно, і фікції, що виникають, не мають доказів; потім метафізичний стан зі звичною перевагою абстракцій або сутностей, які сприймаються за реальність; і, зрештою, позитивний стан, що незмінно ґрунтується на точній оцінці зовнішньої реальності».

Позитивний синтез наукового знання представляє власне соціологія. О. Конт закликав до відмови від пошуків першопричин, субстанціональних начал, характеризував останні як марну «метафізику й протиставляв їм прагнення до побудови системи «позитивного» знання, тобто знання фіксованого, точного, фактологічного, що перевіряється або верифікується.

Політологія, як й інші суспільні науки на межі XIX й XX ст., розвивалася в руслі позитивізму. Позитивна методологія, використовувана в аналізі політичних явищ і процесів, дотепер займає вирішальні позиції в сучасній політичній науці.