Лассуел Гарольд (1902-1979)

 

Американський політолог, видний представник чиказької школи політичних досліджень, учень Ч. Мерріама.

У своїх працях «Техніка пропаганди у світовій війні» (1927 р.), «Психопатологія й політика» (1930 р.), «Аналіз політичної поведінки» (1947 р.), «Майбутнє політичної науки» (1963 р.) та ін. Г. Лассуел багато уваги приділяє методологічним питанням дослідження політики. Значне місце серед них займає розробка теорії політичного психоаналізу. Г. Лассуел використовує методи соціальної психології, психоаналізу й психіатрії у вивченні політичної поведінки й пропаганди. Психологічний механізм тієї або іншої особистості є найважливішим чинником, що визначає ставлення індивіда до політики. Психоаналітична модель дослідження політики, запропонована Г. Лассуелом, зіграла й продовжує відігравати свою роль з розв’язанням проблем «мікроструктури» (психологічний світ особистості й малих груп).

При аналізі політичних дій і політичного процесу основним є питання про владу й розподіл цінностей, що випливає з неї. «Хто, що, коли і як одержує –таке корінне питання при аналізі політичних дій і політичного процесу», – писав Г. Лассуел. Політична наука, на його думку, є не що інше, як дослідження питання про розподіл цінностей залежно від розподілу й використання влади. У праці «Політика: хто одержує що, коли і як» (1936 р.) американський політолог ставить завдання, які має вирішувати політична наука:

1) визначити цілі й об'єкти політичного процесу;

2) виявити основні тенденції в розподілі цінностей;

3) намітити ймовірні зміни в майбутньому;

4) вибрати способи дій, що приводять до максимального досягнення цінностей.

Заслуга вченого перед політичною наукою полягає в тому, що він не тільки ставив питання, але й активно їх вирішував.