Луман Ніклас (народ. в 1928)

магниевый скраб beletage

 

Найбільший німецький соціолог, теоретик сучасності. Теоретичні підходи позначені дослідником у багатьох книгах: «Політична теорія в державі добробуту» (1981 р.), «Соціальна система» (1984 р.), «Соціологія ризику» (1991 р.), «Спостереження сучасності» (1992 р.) та ін.

Н. Луман уводить у соціологічну мову нові поняття: «аутопоейсіс», «оперативна закритість», «структурне з'єднання», намагаючись створити таку концепцію суспільства, яка б відбивала сучасний рівень науки.

Н. Луман теоретичні побудови здійснює в рамках системного аналізу, третій (останній) етап якого пов'язаний з теорією самореферентних систем. На думку Н. Лумана, суспільство – це приклад самовідтворюючої (аутопоейтиченої) і самореферентної системи; тобто замкненої щодо інших систем. Самореферентна система здатна описувати себе, відтворюючи в цьому описі саму себе. При такому розумінні одним з основних елементів соціальної системи є комунікації, а не учасники спілкування або їхні дії.

Комунікації – це не просто передача інформації, це ще й розрізнення інформації, що приводить до інших розрізнень. Отже, комунікації – самореферентний процес. Звідси оперативна закритість соціальної системи. Закритість свідчить про автономізацію й диференціацію великих систем. Формою диференціації є розрізнення таких функціональних систем, як господарство, політика, право, виховання, релігія й мистецтво, кожна з яких у ході соціальної диференціації досягла автономного вичленовування й може виконувати свої функцій за умови, що й всі інші системи виконують свої.

У минулому пріоритет політики дозволив суспільству «тематизувати себе як державу. У Новий час те саме відбулося із пріоритетом економіки. Нині тематизується «світове суспільство».

Політолог в пошуках методологічного інструментарію, здатного краще описати й розв’язати проблеми сучасності, звертаються до луманівської теоретичної моделі суспільства.