Маркс Карл (1818-1883)

 

Німецький учений, теоретик робочого й комуністичного руху, один з авторів «діалектико-матеріалістичного» пояснення політики, усього комплексу політичних відносин.

Взаємодія базових і надбудовних явищ у політичній теорії К. Маркса відіграє надзвичайно важливу роль. Він почав серйозну спробу обґрунтувати детермінованість політичних відносин рівнем і характером економічного розвитку суспільства. Сукупність матеріальних виробничих відносин, писав К. Маркс, становить той «реальний базис, на якому піднімаються юридична й політична надбудови». Ці ідеї він висловив у працях «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.», «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта», «Критика Готської програми» й ін.

У політичній теорії К. Маркса проблеми влади, держави займають центральне місце. Уже в ранніх працях аналізується класове підґрунтя цих явищ.

Політична система суспільства, за К. Марксом, – це результат класової боротьби. Антагонізм класів загрожує суспільству знищенням, тому виникає спеціальний суспільний орган – держава, що наділяється публічною владою. Політична влада має таку форму, яка відтворює специфіку економічних відносин. Організатором політичних відносин виступає економічно пануючий у дану епоху клас, що свою волю робить абсолютною, а власні інтереси – загальнодержавними.

У «Маніфесті Комуністичної партії» політична влада визначається як організоване насильство одного класу для придушення іншого. Клас стає пануючим тоді, коли опановує державним механізмом. З появою робітничого класу на арені політичної боротьби було поставлене питання про завоювання ним політичної влади.

Отже, К. Марксом були закладені основи теорії політичних партій, особливо пролетарських.

Звільнення пролетаріату можливе за його усвідомленні класових інтересів, політичної організації й завоюванні державної влади. Диктатура пролетаріату – це минуща політична форма, за К. Марксом, яка дозволить усуспільнити засоби виробництва, перебороти експлуатацію й створити плановий поділ праці, що дозволить забезпечити всім людям рівний доступ до суспільної культури.

Для того щоб здобути перемогу над політично пануючою буржуазією, пролетаріат повинен озброїтися науковою ідеологією, створити політичну партію комуністів, яка виконає функцію політичної організації, робітничого класу, і під керівництвом партії заволодіти політичною владою, щоб відразу організувати суспільство на соціалістичних основах. Після цього суспільство буде швидко просуватися до комунізму, у міру виникнення якого держава буде поступово передавати свої функції громадським організаціям. При комунізмі, вважав К. Маркс, політична форма організації суспільства зникне через непотрібність, як й інші форми відчуження.

Сучасна політична думка довго буде зазнавати впливу від марксистської теорії. Методологія К. Маркса широко застосовувалася й застосовується при аналізі багатьох політичних явищ і процесів, незважаючи на те, що ціла низка положень втратили свою актуальність.