Моргентау Ганс Іоахім (1904-1980)

 

Німецько-американскнй політолог, провідний теоретик в сфері міжнародних відносин.

З 1946 по 1968 р. очолював Центр з вивчення зовнішньої й військової політики при Чиказькому університеті. Автор таких праць, як «Політика серед націй. Боротьба за владу й мир» (1948 р.), «На захист національного інтересу» (1951 р.), «Дилеми політики» (1958 р.), «Цілі американської політики» (1960 р.), «Нова міжнародна політика для США» (1969 р.), «Правда й сила» (1970 р.) та ін.

Г. Моргентау – засновник школи «політичного реалізму», розробки й рекомендації якої були невід'ємною частиною зовнішньополітичного мислення керівництва США. Основне вихідне посилання «політичних реалістів» полягає у визнанні боротьби держав за владу як найважливіший фактор міжнародних відносин. «Міжнародна політика, як і будь-яка інша політика, – вважає Г. Моргентау, – це боротьба за владу».

Основною категорією теорії міжнародних відносин оголошуються національні інтереси, які були ретельно класифіковані. У структурному відношенні були виділені постійні, основні інтереси, до яких належать:

а) інтереси національної безпеки – захист території, населення й державних інститутів від зовнішньої небезпеки;

б) національні економічні інтереси – розвиток зовнішньої торгівлі й ріст інвестицій, захист інтересів приватного капіталу за кордоном;

в) інтереси підтримки світового порядку – взаємини із союзниками, вибір зовнішньополітичного курсу.

Поряд з постійними розрізняються «минущі»: «інтереси виживання»; «життєві інтереси» й «важливі інтереси». Третя група – «периферійних», або дрібних, інтересів (проблеми локального характеру).

Іншою важливою категорією в теорії міжнародних відносин Г. Моргентау є «державна (національна) могутність», або сила. У це поняття включалися різноманітні елементи: географія, національні ресурси, стан промисловості, чисельність населення, військовий потенціал, національний характер, моральний дух суспільства, якість дипломатії й уряду.

Г. Моргентау не надавав військовій силі вирішального значення. Для нього значним фактором була якість дипломатії. У своїй найвідомішій праці «Політика серед націй» він формулює основні правила, якими має керуватися дипломатія.